Сімферополь – Про те, що всіх кримських татар виселять за межі півострова, сім'я Меметових дізналася напередодні цієї трагічної події. Страшну новину їм по секрету повідомив начальник місцевого відділу НКВС, який жив разом зі своєю дружиною в їхньому будинку. Але тоді квартиранту ніхто не повірив...
Та й як можна було повірити в це, якщо кримські татари, як і представники інших національностей, воювали в лавах Червоної армії. На фронті був і зять Меметових. Однак вранці 18 травня 1944 року в їхній будинок справді прийшли двоє солдат і один офіцер для того, щоб вислати на чужину.
Ті страшні дні 86-річна Фатма Меметова згадує з великою гіркотою. Сьогодні вона живе в мікрорайоні Кам'янка м. Сімферополя, але депортована вона була з Карасубазара, який після виселення кримських татар був перейменований у Білогірськ. У далекому 1944 році Фатмі-ханум було 16 років.
«Давайте, збирайтеся, вас висилають, вам 15 хвилин на збори, – згадує жінка. – Мама в першу чергу схопилася за Коран, ми з сестрою плачемо. Ми навіть не знали, що з собою взяти. Брали все, що попадалося під руки. Так нас і вивезли з будинку».
Всіх кримських татар зібрали біля місцевої електростанції. З 4 ранку до першої ночі люди просиділи там під проливним дощем, після чого їх почали садити у вантажні автомобілі.
Наступним випробуванням для жителів Карасубазара стали вагони для худоби, в які їх повантажили на станції селища Сеїтлер (нині – Нижньогірський). «Двері забивали, вікна – теж, дихати неможливо було. Туалетом для людей служило відро в кутку вагона, яке виносили раз на тиждень. У дорозі нас не годували, один раз зупинилися десь в полі, у відрах нам принесли солоний рибний суп. Якщо його з'їси, то одразу хотілося пити, а води не було. У вагонах люди хворіли, вмирали, одна жінка народила, але дитина теж померла», – згадує Фатма Меметова.
Після болісних 18 днів шляху голодні й завшивілі вигнанці приїхали в Соликамський район Пермської області. Там упродовж цілого року вони не розпаковували свої речі, сподіваючись на швидке повернення додому. Всіх депортованих призначили на роботу. Фатму Меметову спочатку направили в підсобне господарство. Пізніше її перевели «на вуглеподачу на паперовий комбінат».
У 1959 році Фатма Меметова переїхала в Гулістан – місто в Сирдар'їнській області Узбекистану. Там в 1961-му вона вийшла заміж і народила трьох дітей. У рідний Крим змогла повернутися лише в 1996 році.