Коли у Києві починався Майдан, у Севастополі розпочалася анексія духовності українського флоту. 29 листопада минув рік, відколи прес-служби ВМС України і Міністерства оборони України рознесли світом звістку, що «Військово-морські Сили України поважають флотські традиції» і що у Севастополі освятили прапор «Севастопольского Морского Собранія».
Того дня, радісно інформували державні прес-служби, представники командування та особовий склад Військово-морських Сил Збройних Сил України взяли участь у заходах, присвячених відродженню «Севастопольських Морських Зборів», тобто філії «Санкт-Петербургского Морского Собранія», почесним старшиною якого є сам Володимир Путін, і присвятили цю подію 160-річчю Сінопської битви і 115-річчю встановлення пам'ятника адміралу П.С. Нахімову в Севастополі.
У Свято-Володимирському соборі, на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський», відбувся ритуал освячення прапора «Севастопольского Морского Собранія». Сам заступник командувача і роботи з особовим складом капітан 1 рангу Андрій Урсул з благоговінням тримав освячуваний прапор, кольори якого через неповні чотири місяці замайорять над його штабом, звідки йому з колегами доведеться втікати.
Дійство проходило за участі московського духовенства, представників влади міста, моряків України і Росії, ветеранів флоту, громадськості. «Створено нову громадську організацію «Севастопольскоє Морскоє Собраніє», і ми ухвалили рішення активно її підтримувати. Тут немає політики, тут – флотське братерство», – зазначив в інтерв'ю журналістам тодішній командувач ВМС Збройних Сил України адмірал Юрій Ільїн. Далі майбутній зрадник повідомив, що флот «сильний традиціями, а традиції мають зберігатися». За його словами, завдання нинішнього покоління українських моряків – відновити втрачені традиції. Відродили традиції, виходить, Ільїн разом з Березовським...
Оці збори, куди адмірали Ільїн і Максимов заганяли офіцерів штабу і командирів частин, вбили осиновий кіл у бойову готовність і моральний дух моряків Українського флоту, бо за кілька місяців після цього члени того «собранія» довго не могли ніяк втямити, як це їх оточили і беруть у полон під тим самим стягом, який вони зовсім недавно разом з нападниками освячували. Не могли повірити, що освячували ж не братство, а зраду. Абсолютна більшість членів «собранія» так і лишилися під тим прапором у Севастополі.
Але виникає питання, чи не перенесли вчорашні глашатаї «морського братства» те «собраніє» і ті традиції до Одеси?
Мирослав Мамчак, капітан 1 рангу запасу, військовий журналіст, письменник, дослідник історії Українського флоту
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
