Доступність посилання

ТОП новини

Допомога кримським переселенцям: як допомогти, щоб б не допомогти


Кримські переселенці у Львові. Листопад 2014

Київ – З того часу, як уряд України почав виплачувати соціальну допомогу вимушеним переселенцям із Криму, минуло два місяці. Відповідно до встановленого порядку, наприкінці 2014 – початку 2015 року всі охочі отримувати виплати у подальшому мали з'явитися в органи соціального захисту та проінформувати їх стосвно влаштування на роботу. В іншому випадку розмір допомоги на наступні два місяці скорочується вдвічі, а далі вона і зовсім буде скасована. Як виявилося на практиці, далеко не всі працівники можуть підтвердити своє право на отримання соцвиплат.

Після впровадження соціальної допомоги переселенцям ми вказували на слабкі сторони відповідної постанови Кабміну: забюрократизованість процесу отримання виплат і двозначність багатьох норм документа. Останнє викликало занепокоєння, що в більшості випадків різночитання будуть трактуватися не на користь людям, а застосовуватися так, як зручніше бюрократам. Життя підтвердило наш прогноз. Сьогодні багато навіть працевлаштованих переселенців стикаються з тим, що держава відмовляє їм у подальшій допомозі. ​

Як ні в чому собі не відмовляти на 400 грн

Нагадаємо, що в Міністерстві соціальної політики України обґрунтовували вимогу про обов'язкове працевлаштування тих, хто хоче отримувати соціальну допомогу, прагненням «не плодити утриманців». Хоча при цьому чиновники на чолі з тодішнім міністром Людмилою Денисовою розпоряджалися навіть не своїми грошима, а донорськими. Крім того, зовсім незрозуміло, як можна перетворити в утриманця людини за 442 грн на місяць.

«Я не розумію, як допомога в 442 гривні може зробити людину утриманцем? – обурюється переселенка Олександра. – Можна подумати, що на ці гроші я зможу цілий місяць собі ні в чому не відмовляти! Міністр взагалі в курсі, що на таку суму можна тільки харчуватися одній людині, і то, якщо сидіти тільки на кашах. Адже чиновники обіцяли, що ця допомога піде на компенсацію орендованого житла і комунальних послуг. А вони знають, скільки зараз коштує житло? Найдешевше – це 1500 гривень, і то, не в кожному місті».

Але обурення обуреннями, а правила правилами. Претендувати на виплати в третьому і четвертому місяці можуть винятково ті кримчани-переселенці, хто працевлаштований офіційно. Однак з'ясувалася ще одна додаткова умова: трудовий договір обов'язково має бути зареєстрований в службі зайнятості. Тим самим, від отримання допомоги автоматично відрізаються ті, хто працевлаштований на підставі контракту або цивільно-правового договору.

«У нас такі правила, договір обов'язково має пройти реєстрацію у службі зайнятості. Всі інші документи, зокрема контракти, цивільні договори з роботодавцем, нами в якості підтвердження працевлаштування не приймаються», – повідомили нам в одному з районних управлінь соціального захисту у Львові.

Не цілком зрозуміло, кому ж держава прагне допомогти: переселенцям, які орендують житло незалежно від наявності або відсутності офіційного працевлаштування, або сама собі

Логіка держави гранично зрозуміла: вона бажає отримувати з працюючого переселенця не тільки прибутковий податок (15% від оплати праці, які сплачує роботодавець навіть при договірних відносинах з найманим працівником), але і єдиний соціальний внесок (у разі офіційного працевлаштування через службу зайнятості). Однак не цілком зрозуміло, кому ж держава прагне допомогти: переселенцям, які орендують житло незалежно від наявності або відсутності офіційного працевлаштування, або сама собі. Адже в більшості випадків єдиний соціальний внесок (сьогодні «з'їдає» від 40 до 50% фонду оплати праці) навіть перевищує виділену державою суму в 442 грн на людину. Тобто, по суті, таким чином виділена допомога повертається в казну іншим шляхом.

Чи легко знайти роботу?

А тепер варто звернутися до статистики і з'ясувати, наскільки в нашій країні легко знайти роботу. Ці цифри дадуть можливість зрозуміти: чи дійсно переселенці «не бажають» працевлаштовуватися винятково з прагнення жити на 442 грн на місяць від держави (як це уявляють чиновники), або на те є інші причини.

За інформацією державної служби зайнятості (яка відображає лише офіційні дані), за підсумками 1 півріччя 2014 року в Україні були зареєстровані 1,73 мільйони безробітних. Крім того, підприємства активно переводили працівників на неповний робочий день: кількість таких штатних одиниць зросла за підсумками 9 місяців 2014 року на 137,1 тис. в порівнянні з кінцем 2013 року і склало 793,4 тисячі осіб. Також протягом 9 місяців роботодавці повідомили про заплановане звільнення 171 тис. працівників. Найбільше очікуваних звільнень в Харківській області – 10 тис. осіб, у Запорізькій – 11 тис., Дніпропетровській – 12 тис., Донецькій – 20 тис., у Києві – 30 тис. людей.

Тепер звернемося до комерційної, а не до бюрократичної інформації. На провідному українському сайті з працевлаштування hh.ua сьогодні розміщені понад 727 тисяч резюме і при цьому лише трохи більше 7000 вакансій. Тобто на одне робоче місце припадає 104 здобувача. При цьому далеко не всі роботодавці пропонують офіційне працевлаштування.

За теперішньої ситуації на ринку праці та чималої конкуренції, переселенці з Криму, які опинилися в чужих містах і в незвичних для себе умовах, мають менше шансів на отримання роботи, ніж місцеві жителі

Природно, при нинішній ситуації на ринку праці і чималої конкуренції переселенці з Криму, які опинилися в чужих містах і в незвичних для себе умовах, мають менше шансів на отримання роботи, ніж місцеві жителі. Але держава використовує їх конкурентний недолік проти них самих, позбавляючи права навіть на невелику соціальну підтримку. Іншим же переселенцям за щастя отримати роботу навіть на договірних засадах – відрядну або віддалену роботу, або ж займатися фрілансом. Але їх теж будуть сприймати як «утриманців», а значить, позбавлять виплат.

«Згідно з чинним законодавством, цивільно-правовий договір між роботодавцем і працівником регулюється нормами цивільного права і не відноситься до трудового права. Тому він і не приймається центрами зайнятості та Пенсійним фондом, оскільки це сфера цивільних відносин і не відноситься до КЗпП, – пояснює керівник Центру громадянської освіти «Альменда» Ольга Скрипник. – Однак влада сьогодні має оперативно реагувати на ситуацію та виклики, а значить, необхідно змінювати законодавство, щоб допомагати людям, а не створювати для них перешкоди». За словами правозахисниці, досвід спілкування з Пенсійним фондом і центром зайнятості показав, що це дуже бюрократичні і консервативні структури, які не готові йти назустріч людям. У свою чергу, міністр соцполітики обіцяв громадськості вирішити всі виниклі проблеми переселенців, зокрема і зазначену. За інформацією Скрипник, зараз в робочій групі при міністерстві розробляються пропозиції щодо зміни ситуації, що склалася.

Сам міністр соціальної політики Павло Розенко поки не прокоментував нам ситуацію з невизнанням працевлаштованими тих переселенців, хто працює на договірних засадах. Тим часом, вже в січні люди можуть втратити половину призначених їм виплат, а на початку весни – втратити їх зовсім.

XS
SM
MD
LG