Сімферополь – Українська література переживає важку втрату – у Криму на 73-му році з життя пішов відомий український поет Данило Кононенко. Колеги по цеху, соратники та однодумці в один голос говорять про те, що їм важко повірити в те, що трапилося. Буквально до останнього подиху Кононенко не розлучався з пером і продовжував роботу не тільки над своїми творами, а й над перекладами білоруських і кримськотатарських авторів.
«Мені важко говорити про нього в минулому часі», – ділиться телефоном голова Кримської філії Наукового товариства імені Шевченка, академік Петро Вольвач. – З Данилом ми знайомі ще з часів його навчання на філологічному факультеті Сімферопольського педагогічного інституту. Пам'ятаю, мені тоді говорили про нього, що, мовляв, з'явився в Криму молодий поет, демобілізувався з армії, пише українською мовою».
Данило Андрійович Кононенко народився 1 січня 1942 року в Черкаській області. Вищу освіту здобув у Криму. Був одним з організаторів Товариства української мови в Криму, став першим його головою.
«Пам'ятаю його виступ про стан української культури та освіти в Криму на пленумі кримського обкому партії», – згадує Петро Васильович. – Після проголошення Україною незалежності він зайняв патріотичну позицію і, хоча так і не був у жодній партії, ніколи не зраджував своїм принципам».
Колега і друг, головний редактор єдиної української газети в Криму «Кримська світлиця» Віктор Качула досі не може повірити у втрату.
«Я убитий, приголомшений... Це величезна втрата. Це один з наших українських «атлантів» у Криму, на яких український дух тримався», – журиться головний редактор. Він розповідає, що буквально напередодні ще обговорював з Кононенком матеріал, який готувався до друку в останньому номері газети.
Він був, як і всі ми, пригнічений тим, що відбувається в Криму і в усій УкраїніВіктор Качула
«Він був, як і всі ми, пригнічений тим, що відбувається в Криму і в усій Україні. У нас зараз немає редакції як такої, але коли ми з ним зустрічалися за чашкою кави, то сліз не лили. Він сам намагався не подавати виду, хоча і скребло на душі. «Світлиця» – це його дітище, можна сказати. Він один із засновників газети з 1992 року. Практично жоден номер без нього не обходився. Я його як живого бачу перед собою, жвавого, такого, який інших підбадьорює», – згадує Віктор Качула.
«Він намагався перетворити Крим на велику українську кімнату, де б всім було любо і затишно»
Данило Кононенко довгі роки перебував у Національній спілці письменників України, був заступником голови Кримського республіканського товариства «Україна», членом правління Всекримського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, співпрацював з видавництвами.
«Він був незамінною людиною в нашому видавництві, – розповів директор кримського видавництва «Доля» Валерій Басиров. – Данило дуже багато і безкорисливо допомагав мені при виданні книг українською мовою. Мова – це живе. Коли я у чомусь сумнівався, він завжди дуже ненав'язливо радив: подивися, а може так краще буде? Останнім часом він часто хворів. Але тим не менш, завжди відгукувався на мої прохання, тільки просив трохи більше часу».
За словами Басирова, серед планів поета було видання підсумкової книги, а також намір передати в юнацьку бібліотеку Сімферополя величезну колекцію різних книг з автографами авторів, які йому дарували.
Дослідник історії українського флоту, поет і публіцист Мирослав Мамчак також відгукнувся на смерть поета. «Своєю творчістю Данило Кононенко попри всі негаразди намагався перетворити Крим на велику українську кімнату, де б всім було любо і затишно. Сумуємо...», – написав він на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
«Створював і зміцнював україно-кримськотатарські творчі спілки»
Данило Кононенко багато і плідно працював над перекладами білоруських авторів українською мовою. Він вважав, що долі білорусів та українців схожі. Про смерть сьогодні сумували і в лавах кримськотатарської творчої інтелігенції. Завдяки його перекладам український читач отримав можливість познайомитися з такими кримськотатарськими авторами, як Шакір Селім, Юнус Кандим, Нузет Умеров, Уріє Едемова, Гульнара Усеїнова.
Член національної спілки письменників України, кримськотатарський поет і перекладач Сейран Сулейман так згадує своє знайомство з поетом: «В газету «Кримська світлиця» мене привів мій учитель, відомий кримськотатарський поет і письменник Юнус Кандим. І ще тоді, в 2001 році Данило сказав мені, що перекладає українською мовою кримськотатарських письменників і поетів і показав опубліковані переклади в архівах газети. Відтоді ми дружили і співпрацювали. Він сам переклав українською мовою та опублікував моє оповідання «Біля отчого порогу». І хоча він не знав кримськотатарської мови, а перекладав за допомогою підрядкового перекладу, він дуже тепло і щиро ставився до творів кримськотатарських авторів. Я вважаю, що Кононенко був одним з тих, хто створив і посилював україно-кримськотатарські творчі спілки в Криму».
«Бідна моя Україна» були його останні слова»...
Данило Андрійович помер від інсульту в лікарні, куди він був госпіталізований напередодні, 14 січня.
«Сьогодні вранці мені зателефонувала його донька і сказала, що його останніми словами були «Бідна моя Україна». Уявіть, як боліла душа у людини, якщо це звучить на смертному одрі», – розповідає Віктор Качула.
Петро Вольвач впевнений, що пам'ять про Данила Кононенка гідна увічнення у Криму.
Я, звичайно, не знаю, як нинішня влада Криму ставиться до української літератури та її представників. Однак, без сумніву, пам'ять такої людини навіть ця влада має вшануватиПетро Вольвач
«З ким би з творчої братії я не спілкувався в Україні, мене завжди розпитували: як там Кононенко, як там Данило? Його дуже добре знали в Україні. Я, звичайно, не знаю, як нинішня влада Криму ставиться до української літератури та її представників. Однак, без сумніву, пам'ять такої людини навіть ця влада має вшанувати», – вважає він.
Похорон поета відбудеться в суботу 17 січня.
ДОВІДКА: Український поет, перекладач, публіцист Кононенко Данило Андрійович народився 1 січня 1942 року в селі Ребедайлівка Кам’янського району Черкаської області. Жив і працював у Сімферополі.
Заслужений діяч мистецтв Автономної Республіки Крим, заслужений журналіст України. Багато років очолював Кримську республіканську організацію Національної Спілки письменників України. Писав українською мовою. Автор книг «Джерело» (1972), «На весняному березі» (1979), «Квітучих соняхів оркестр» (1982), «З любові й добра» (1989), упорядник поетичної антології «Люблю тебе, мій Криме!».
Перекладач українською мовою творів поетів і письменників з білоруської, російської, кримськотатарської, грузинської, таджицької, вірменської, угорської мов. Лауреат літературної премії ім. Степана Руданського (2005).
З 1999 року став шеф-редактором дитячого додатку газети «Джерельце», де дуже часто друкував твори кримськотатарських, білоруських письменників для юних читачів – казки та оповідання у власному перекладі. Кононенко переклав українською мовою багато творів кримськотатарських письменників і поетів.
Один з найвідоміших творів Кононенка має назву «Кримським українцям». У вірші є такі рядки:
Земляки мої кримські!
Та ж випряміть плечі
І спини!
З-поміж інших в Криму
Хай і ваші бринять голоси!
Ми ж бо з вами таки
Живемо на землі України!
Ми ж бо ще українці!
Українці
На вічні часи!
