В останні кілька місяців у Криму проводяться масові обшуки і перевірки. Людей перевіряють на причетність до екстремістської діяльності. Частину затриманих доставляють до Центру протидії екстремізму. В українському Криму таких понять не було. Спробуємо розібратися, що ж таке екстремізм за російськими законами.
У Російській Федерації діє Федеральний закон «Про протидію екстремістській діяльності». Чіткого визначення поняття екстремістська діяльність у цьому законі немає. У ст. 1 закону це поняття визначається тільки як перелік дій. І цей перелік може бути змінений як завгодно. З моменту ухвалення закону він вже двічі доповнювався. Крім того, в жодній зі статей цього закону немає чітких визначень «екстремістських матеріалів» і «соціальної групи». Користувачі права теж можуть це тлумачити як завгодно.
Тому рішення судів у всіх подібних справах спираються на так звані «експертизи». А експертами в таких справах часто виступають люди, в яких недостатньо знань для ухвалення подібних рішень.
Наприклад, рішенням одного із судів м. Оренбурга, відразу були заборонені 65 книг, вилучених з домашньої бібліотеки. При цьому в рішенні суду не сказано, що в частині з них є екстремістські висловлювання. Тексти книг розглядаються як спрямовані «на формування нових життєвих цінностей, переконань, стереотипів поведінки». По суті, за таким формулюванням можна заборонити будь-яку релігійну книгу.
При цьому відповідальність за екстремістську діяльність у Росії досить серйозна. Всі її форми прописані в Кримінальному та Адміністративному кодексах Російської Федерації.
Кримінальна відповідальність описана в трьох статтях Кримінального кодексу Російської Федерації. Це кримінальний умисел для розпалювання ворожнечі (ст. 282), заклики до екстремістської діяльності (ст. 208), публічне виправдання тероризму (ст. 205-2). Екстремістською діяльністю в Росії можуть визнати навіть пост у соцмережах. Такі дії можуть обернутися позбавленням волі на період до чотирьох років.
Відповідальність може наступити і за поширення екстремістської літератури. Це не означає, що екстремістські матеріали не можна зберігати. Їх не можна масово поширювати. Хоча критерій «масовості» закон теж не зумовлює.
У Криму за це вже оштрафували кількох людей. Один з них – імам мечеті, який просто не знав, що арабські молитви – тепер поза законом.
Кримчани змушені звикати до нової реальності. Людей перевіряють на причетність до екстремістської діяльності. Частину затриманих доставляють до Центру протидії екстремізму. В українському Криму таких понять не було
В Адмінкодексі Російської Федерації за поширення екстремістської літератури передбачений штраф від 1 до 3 тис. рублів або арешт до 15 діб для приватних осіб. Для посадових осіб максимальна сума штрафу може досягти 5 тис. рублів і для юридичних осіб доходить до 100 тис. рублів.
У низці кримінальних справ у Росії вилучені книги послужили доказом причетності до розпалювання міжрелігійної або міжетнічної ворожнечі. У такому випадку відповідальність може бути від штрафу до 15-20 років позбавлення волі.
Відповідно до статті 15 Закону «Про протидію екстремістській діяльності», автор екстремістських матеріалів визнається «особою, яка здійснювала екстремістську діяльність».
Щоб люди знали, що саме їм не можна масово поширювати, на сайті Мін'юсту Росії є Федеральний список екстремістських матеріалів. Міністерство складає його з судових рішень, які надсилаються з усіх кінців країни.
Зараз список містить більше 2500 назв. Часто цей список не містить мінімальних бібліографічних відомостей про книгу. А значить, неможливо однозначно сказати, що книга в списку, і та, яку ви тримаєте в руках, – це одне і те саме.
Бувають випадки, коли суд забороняє не книжки, а файл з назвою у вигляді декількох цифр, який, на думку суду, містить екстремістську інформацію. Виникає питання, якщо ви у себе на комп'ютері файл назвете так само – це теж буде екстремістський матеріал?
У міжнародному праві аналогів російського списку забороненої літератури практично немає. Закон Російської Федерації «Про протидію екстремістській діяльності» часто зазнає критики міжнародних правозахисних організацій.
Зокрема, експерти стверджують, що в закон потрібно ввести більш чіткі поняття, а проведення експертиз необхідно вивести з компетенції районних судів. Поки що всі ці пропозиції не реалізовані на законодавчому рівні. А кримчани змушені звикати до нової реальності.
Ірина Сєдова, координатор Кримської польовиої місії з прав людини
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
