Остання звістка про те, що найбільший російський медіахолдинг «Газпром-Медіа» почав виходити з регіону, в черговий раз актуалізувала проблеми великих компаній, які через санкції не можуть офіційно закріпитися в республіці.
Новина про вимкнення телеканалів (групи НТВ+) була розміщена севастопольським провайдером SevStar і розтиражована ЗМІ тільки 14 січня, хоча самі кабельники в своєму повідомленні вказали, що «Газпром-Медіа» ухвалив рішення про вихід ще в грудні. При цьому провайдер поспішив запевнити клієнтів, що мовлення каналів групи «Газпрому» буде відновлене при першій же можливості. І якби за цим малопомітним постом на сайті, який відвідує пара сотень людей, не слідувала реакція медіагіганта, інцидент вважався б вичерпаним.
Але наступного дня компанія «Газпром-Медіа» оприлюднила спростування новини SevStar. Прес-служба теленафтовиків повідомила: «Газпром-медіа» не проводить операцій мовлення, супутникове мовлення здійснює компанія НТВ+. У компанії НТВ+ немає ні офіційних, ні ділових стосунків з компанією SevStar». Через свою простодушність провайдери чесно зізналися, що більше не можуть офіційно транслювати телеканали компанії, яка призупинила роботу в Криму. Севастопольські хлопці дійсно не знали, що канали з пакету НТВ+, які вони показували в 2014 році, формально не мають жодного стосунку ні до НТВ+, ні до «Газпром-медіа».
Можливо, під заступництвом Москви послуги надавала (і буде надавати) фіктивна фірма, що подає в ефір «піратський» контент з дозволу материнської компанії. Швидше за все, «Газпром-медіа» обрав саме такий формат роботи, оскільки він виключає юридичну можливість потрапляння під санкції Євросоюзу і США, що забороняють експорт телекомунікаційних технологій в Крим. І цей випадок не привернув би стільки уваги, якби в сотий раз не довів очевидну річ: півострів став територією фактично легалізованої фіктивності. Адже історія з телеканалами НТВ+ – це тільки вершина айсберга.
Як українські компанії пішли, а російські не прийшли
Китай 90-х став для анексованого Криму набагато ближче, ніж ми думаємо
Процес створення фікцій в Криму розпочався відразу після березневого референдуму. Спочатку з території півострова почали йти великі мережеві компанії (той же Макдональдс, який призупинив роботу своїх закладів в Ялті, Севастополі та Сімферополі) і банки. За ними пішли телефонні оператори та фірми, що займаються вантажоперевезеннями, а також поставками продуктів та інших товарів. Влітку 2014 року припинили роботу український МТС і Київстар. Life протримався до осені, але став працювати з перебоями, а потім і зовсім зник.
На місце українських компанії приходили російські, але багато з них були або шарашкіними конторами, або маріонетками великих бізнес-гравців.
Наприклад, де-юре на півострові немає оператора «МТС-Росія». Але кримчани поголовно користуються краснодарськими номерами МТС (+7978), які обслуговує компанія «К-Телеком», яка нібито надає «технічний роумінг».
Десь із середини травня і до кінця серпня минулого року на півострові спостерігався збій роботи майже всіх звичних громадських інститутів.
По-перше, українські банки пішли, а повноцінної заміни їм ще не було. Так, в травні і червні перший російський банк, що відкрився в регіоні (РНКБ – нині центральний республіканський банк), видавав касові документи без печаток (так як їх форм просто не існувало).
По-друге, телефонні книги, що складаються роками, стали безглуздими зважаючи на тотальну зміну особистих номерів і загальну контактну плутанину: на українські номери дзвонити було вже не можна, а всі кримські вимагали ревізії.
По-третє, поступово почали закриватися українські логістичні компанії, а місцеві дилери, які займалися постачанням продуктів та інших товарів, спробували знайти виходи на російські фірми. Природно, нічого доброго з цього спочатку не вийшло. А все тому, що в пік високого сезону фури простоювали в багатоденних чергах на пором як з боку Росії (в порту «Кавказ»), так і з боку Криму (в Керчі).
По-четверте, досі не відбулося очікуваного приходу нових компаній. Відомі світові бренди зупиняє страх санкцій, а великі російські фірми – ще й небажання займатися відносно невеликим, важкодоступним ринком, за платоспроможністю незрівняним з регіонами Росії.
Одне з небагатьох виключень – перереєстрація компаній/брендів, які раніше були прив'язані до центрального офісу в Києві, а тепер переорієнтувалися на Москву. Яскравий приклад – єдиний французький гіпермаркет «Ашан» Криму, який передали московській «дочці» компанії, щоб не потрапити під українське санкційне законодавство.
Але якщо не брати до уваги перереєстровані в Росії українські підприємства, ніщо не свідчить про наявність у росіян ентузіазму з приводу повернення півострова в «рідну гавань». І заява «Газпром-медіа» – зайвий тому доказ.
Використовувати за призначенням
Але в Криму все ж є великі російські компанії. Просто вони розглядають півострів не як стандартний регіон для офіційного розташування своїх представництв та розвитку інфраструктури, а як країну третього світу всередині Російської Федерації, де люди готові працювати за їжу.
До таких проектів, наприклад, можна віднести сайт Avito.ru (об'єднаний з OLX.ru і Slando.ru, основний інвестор – шведський холдинг ТОВ «Кех еКоммерц»).
На офіційному сайті компанії розміщена інформація про вакансії лише в двох містах – Москві та Санкт-Петербурзі. Про Крим немає жодного слова. Насправді ж, серце проекту (сотні модераторів, десятки працівників служби підтримки тощо) розташовуються в Сімферополі, що підтверджує перелік вакансій та великий офіс в центрі міста.
Слід звернути увагу, що сайт пропонує заробітні плати в розмірі 8000 рублів за повний робочий місяць при 40 годинному трудовому тижні (плюс мотиваційна частина в сумі 3000 рублів). По суті, медіагігант виніс своє «виробництво» в російський «Китай», щоб платити працівникам місячну ставку в 130, а не 300 доларів, як у сусідньому Краснодарі.
Єдиний плюс – те, що компанія реально створює робочі місця для кримчан (офіс забитий співробітниками). Але такий підхід до розвитку півострова чудово ілюструє його можливі перспективи. У плані заробітних плат Росія сюди так і не дійшла, зате місцеві комерційні структури отримали шанс брати участь у негласному договірняку, занижуючи прибутки населення в умовах перманентно зростаючих цін.
Китай 90-х став для нас набагато ближчим, ніж ми думаємо.
Андрій Самброс, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
