Доступність посилання

ТОП новини

Андрій Самброс: Крим як вівтар реінкарнації команди Януковича


Віталій Захарченко, лютий 2014 року

У середині січня в Севастополі відбулась презентація фонду «Південний Схід», який очолює екс-міністр МВС України Віталій Захарченко. Різке повернення колишнього шефа українських силовиків у публічну площину напередодні річниці найжорсткіших тижнів Євромайдану привернуло увагу в основному через резонансне місце проведення заходу та досить похмуру художню виставку, присвячену революційним подіям в Україні та війні на Донбасі.

Однак важлива не стільки програма візиту Віталія Захарченка в Севастополь, скільки те, що він говорив у своєму виступі про власні політичні погляди і плани на майбутнє. Адже очевидно, що фонд під назвою «Південний Схід» не буде довго базуватися в Криму, а значить, є привід припускати, що найближчим часом у самопроголошених республіках Донбасу може збільшитися кількість спікерів.

Можливо, напередодні чергового витка економічної кризи та загострення соціально-політичної ситуації Кремль вирішив розіграти ще одну карту проти української влади, повернувши на арену політичної боротьби їхніх попередників.

У цьому варто розібратися.

Чортик із табакерки

Віталій Захарченко залишив територію України і виїхав до Росії 21 лютого 2014 року, відразу після свого звільнення з посади головного міліціонера країни. Як і більшість ключових гравців команди Віктора Януковича, на якийсь час екс-міністр повністю зник з новинних стрічок, не рахуючи його одноразової появи в ефірі Першого російського каналу як одного з антагоністів Революції гідності та участі в ростовській прес-конференції разом з Януковичем і Віктором Пшонкою.

У той період Віталій Захарченко ще не перебував на перших ролях, але вже виконував важливі функції статиста для кристалізації позиції «легітимного президента» Віктора Януковича. Ймовірно, екс-міністр МВС сподобався російській владі більше за інших членів уряду Миколи Азарова, а тому саме він був відправлений у кримський вояж.

У день візиту Захарченко взяв участь у панахиді за загиблими бійцями «Беркута», поспілкувався з родинами колишніх українських силовиків і показав їм фільм «Бійня на Майдані» (до якого політик дуже тепло ставиться), також відкрив тематичну виставку «Погляд художників Південного Сходу» в севастопольському інституті банківської справи.

З промови екс-міністра, проголошеної на презентації фонду, стало зрозуміло, що Віталій Захарченко отримав російське громадянство, але збирається зберегти українське; що політик перевіз сім'ю до Москви і зараз працює в державному оборонному холдингу «Ростех», отримуючи зарплату від російських платників податків. Захарченко наголосив, що виїхав до Росії, бо вона ближча йому «за духом» і що вже в Російській Федерації кілька разів зустрічався з Віктором Януковичем (правда, промовчавши про суть розмов і місцеперебування президента-втікача).

За словами екс-міністра, весь цей час він займався допомогою сім'ям працівників розформованого спецпідрозділу «Беркут», убитих або поранених під час подій на Майдані. Презентація фонду, таким чином, стала нібито фінальним етапом оформлення річної діяльності команди вже російського політика.

Поки ні контактів фонду «Південний Схід», ні відомостей про результати його роботи у відкритому доступі немає. Але вже зараз зрозуміло, що допомога сім'ям «беркутівців» – це лише невелика частка того, чим у перспективі буде займатися організація.

Зважаючи на кількість оголошених напрямів діяльності та форму подачі матеріалу на першому заході фонду, можна з великою впевненістю сказати, що «Південний Схід» відповідатиме за експорт смислів з Росії в Україну, а також розробку та розповсюдження альтернативної історії подій, що відбуваються.

Одного разу присягнувши на вірність Україні, Віталій Захарченко не відчуває ніяких докорів сумління, представляючи свою організацію в Криму, який його країна вважає окупованою територією

При цьому діятиме фонд не незграбними пропагандистськими засобами, а через безпосередню «польову» роботою з політичними активістами, ненависниками постреволюційної української влади та проросійським населенням, лояльним до сепаратистів.

Важливо зрозуміти, що одного разу присягнувши на вірність Україні, Віталій Захарченко не відчуває ніяких докорів сумління, представляючи свою організацію в Криму, який його країна вважає окупованою територією. Чому?

По-перше, більша частина населення півострова дійсно дуже симпатизує співробітникам МВС, які рік тому протистояли мітингувальникам у центрі Києва. Отже, тут екс-міністр почувається своїм.

По-друге, публічний старт діяльності фонду відбувся з майже річною затримкою. А його відкриття відбулося за участі Йосипа Кобзона – відомого покровителя самопроголошених «народних республік» Донбасу. Все це вказує на те, що на місці екс-міністра МВС могла бути й інша людина.

Наприклад, колишній президент України, якби він не мав відчуття нестерпного сорому за абсурдність власного становища і вмів тримати себе в руках, не ламаючи авторучок при читанні підготовлених текстів на прес-конференціях.

Але Віталій Захарченко, який володіє завидним самоконтролем, щирою вірою в доблесть українських правоохоронців, які боролися з опозиціонерами-провокаторами, і неприхованим презирством до прозахідного курсу України, підійшов на роль ревізіоніста історії набагато краще за будь-яку іншу фігуру уряду Миколи Азарова.

Картина маслом

Сама виставка творчих робіт, за словами ініціатора заходу, що являє собою «погляд Донецької та Луганської областей на події», демонструвала жахи війни (картини зруйнованих будівель, інсталяції з дорожньої плитки, заляпаної людською кров'ю і т.п.) і тотальне неприйняття всього, пов'язаного з незалежною Україною.

Безумовно, центральний арт-об'єкт виставки – малий герб України (тризуб) з підписом «Свобода як продукт швидкого приготування: самі таке їжте», зроблений з локшини швидкого приготування.

Один з авторів твору – Анатолій Слободянюк – донедавна викладав на соціологічному факультеті ХНУ ім. В.Н. Каразіна – найбільшого харківського ВНЗ, що входить до трійки найкращих класичних університетів країни.

Нещодавно зі Слободянюком та колишнім деканом соціологічного факультету Віталієм Лукащуком, стався неприємний інцидент. Обидва викладачі публікували нібито «антиукраїнські» (спрямовані проти політики влади) пости в соціальних мережах, а невідомі (можливо, студенти) подали на них скаргу до університету. Хоча формально ніякого порушення закону не було, скандал вийшов за межі ВНЗ і потрапив у ЗМІ, що викликало відставку декана та його колеги за «домовленістю сторін».

Тепер же один із розлючених харківських викладачів був внесений в пул «культурних діячів», які дивляться на світ очима Донецька і Луганська та створюють провокаційні інсталяції, принижуючи державну символіку.

Висновок з цієї історії для України простий, але дуже важливий: зараз ми перебуваємо напередодні нового етапу конфлікту між «російським світом» та українською державою в її постмайданному форматі.

Боротьба не обмежується прямим силовим протистоянням за території, пропагандистськими кампаніями та економічними війнами: вона дійшла до того, що люди з (одним) українським громадянством, постраждалі від радикалізації громадської думки, добровільно працюють на «ворогів своїх ворогів».

Виставка, що відкрилася в Севастополі 16 січня, далі поїде демонструвати звірства «київських карателів» у міста Росії. А всередині України тим часом буде формуватися кістяк нової п'ятої колони, географія якого виходить далеко за межі Донбасу.

І, швидше за все, одним з основних покровителів цієї сили буде саме Віталій Захарченко.

Андрій Самброс, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG