Київ – Анексія і війна призвели до кардинальних змін у мусульманському середовищі України. Про це свідчать результати дослідження, проведеного Інститутом сходознавства Національної академії наук.
Про аналітичні висновки експертів у перебігу семінару Чорноморської миротворчої школи, що відбувся у Києві, розповів співробітник Інституту сходознавтсва НАН України, заступник директора київського Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Експерт наголосив, що громадянське суспільство та ісламські організації не локальна тема, а тема важлива для всього українського суспільства. Вона є одним з індикаторів суспільних настроїв і суспільної атмосфери. Регіони, де жила найбільша мусульманська громада України, або анексовані, або окуповані, або перебувають у зоні боїв.
Про те, як змінилася ситуація у мусульманському середовищі Криму Данилов висловився так:
– Із перших днів окупації відбувся виїзд значної частини ісламських активістів. Першими виїхали прихильники, члени Хізб-ут-Тахрір, різні групи салафітів, як джихадісти, так і антиджихадісти, у березні-квітні, найпізніше.
У Криму ми маємо ситуацію тиску на ДУМК з метою, щоб воно розірвало організаційні зв’язки з Меджлісом та інтегрувалося в російське інституційне ісламське поле. Для росіян це не тільки питання того, що так простіше контролювати. Наявність незалежного, непідконтрольного ісламського управління в одному з регіонів сприймається як виклик усій ісламській системі Росії. Не може бути так, що в Дагестані фактично є контроль, а в Криму немає. Це ставить під удар ситуацію з ісламськими духовними управліннями, в першу чергу, у так званих національних республіках, на північному Кавказі.
Після анексії політика стосовно Духовного управління мусульман Криму характеризувалася такою ж непослідовністю, як стосовно іншого інституту кримськотатарського народу – Меджлісу. За рік ми бачимо декілька підходів окупаційної влади, декілька способів впливу. Змінювалися уявлення про місце обох інститутів, і меджлісу, і Муфтіяту: від пошуку домовленостей, компромісу весною 2014 року до загострення відносин і початку репресій влітку-восени, і заперечення, фактичного розгрому організаційної структури Меджлісу на центральному рівні на окупованій території.
Вважаю, ми побачимо ще не одну зміну ставлення до Меджлісу. Думається, що доля Меджлісу та Муфтіяту принаймні у 2014 році була пов’язана. Муфтіят сприймався зовнішніми спостерігачами як певне продовження Меджлісу, як його релігійне відділення. Це, звичайно, не зовсім відповідає дійсності.
Муфтіят зіштовхнувся з декількома викликами, відповіді на які минулого року було досить важко знайти. Інша організаційна реальність, інша структура відносин між незалежними ісламськими інститутами й державою – у Росії та Україні. Уявлення про Муфтіят як частину кримськотатарського національного руху, з одного боку, і жорстка конкуренція в російському ісламському середовищі, вимагали повністю перебудови його функціонування.
Муфтіят зіштовхнувся з новими способами тиску: обшуками мечетей, медресе, зникненням людей, репресіями проти релігійних активістів, активізацією альтернативних ісламських проектів і переформатуванням ДЦМК у так званий Таврійський Муфтіят. Муфтіяту демонстрували: якщо ви не припините співпрацю з Меджлісом, на вас чекає зникнення, репресії і поглинання іншими альтернативними проектами. Це все супроводжувалося доволі агресивною кампанією в пресі.
Десь наприкінці року стало зрозуміло, що Муфтіят Криму фактично розірвав стійкі зв’язки, не всі, з Меджлісом, і може сприйматися як окремий інститут, який шукає партнерів у російському ісламському середовищі. Швидше за все, таким партнером стає Рада Муфтіїв Росії.
Неминуче загострення конкуренції
Експерт зазначив, що, як і у випадку Криму, окупація і війна на Донбасі призвели до значного міграційного потоку. Данилов уточнив, що інформація з окупованих територій суперечлива, але дослідники констатують наступне:
– На Донбасі ДЦМУ згорнуло діяльність кілька років тому і перебувало в кризовому становищі. У результаті бойових дій її головний імам виїхав з території Донецька, громади, які залишилися на окупованій території і на неокупованій, насправді стали тепер автономними, тепер самі вирішують свої практичні питання.
Ще одне духовне управління, муфтіят «Єднання», зареєстроване декілька років тому, за деякими даними, позиціонує себе зараз як Муфтіят так званої ДНР. «Єднання» створювалося як структура, тісно пов’язана з Талгатом Таджуддіном (головою Центрального духовного управління мусульман Росії – ред.), та одним із завдань ставило відновлення тісних духовних контактів Росії та України.
Також залишаються декілька громад ДУМУ УММА Саїда Ісмаїлова та ДУМУ Ахмеда Таміма.
Дослідник також звернув увагу на те, як все це позначається на неокупованих територіях та які виклики постають у зв’язку з цим:
Міграційні потоки мусульман з Донбасу та Криму доволі сильно змінюють ситуацію на тій території України, де не відбуваєтьсяч військових дій. У першу чергу, до пожвавлення звичайно призводить поява релігійних активістів із Криму, виїзд із Донбасу більшої частини імамів. З Криму виїхав незначний відсоток імамів, з Донбасу – переважно, так би мовити, ісламський істеблішмент.
Міграція та зміна фактично ісламської мапи призведе до загострення конкуренції в ісламському середовищі, до переформатування інституційного поля.
Важка ситуація з ДУМК не може не призвести до того, що якісь нові форми інституалізації будуть на материковій Україні продовжені.
Для ісламського середовища України втрата ДУМК є якщо не катастрофічною, то дуже важкою. Останні роки баланс сил між ДУМУ УММА і ДУМУ Ахмеда Таміма забезпечувався виключно завдяки тому, що публічну репрезентацію лідерства в мусульманському середовищі України взяв на себе муфтій Криму Еміралі Аблаєв. Він сприймався як важливий представник в Раді церков України.
Зараз муфтій Криму не може брати участь у засіданнях Ради церков, в якій залишається тільки одне мусульманське управління, в 2015 році очікується, що Ахмед Тамім спробує взяти реванш і стати тією людиною, яка репрезентуватиме всіх мусульман України.
У зв’язку з агресією на Сході та анексією Криму у спостерігачів і дослідників постануть питання стосовно політичної лояльності духовного управління Ахмеда Таміма. Створений ним духовний центр мусульман Криму став одним із факторів підтримки окупації, анексії та боротьби з інакомисленням у середовищі кримських татар, і теж майже інкорпорований з Талгатом Таджуддіном, так само як і муфтіят «Єднання» на Донбасі. Усе це, звичайно, стане в 2015 році предметом суспільної дискусії.
Як підсумок, експерт резюмував, що події в Криму та на Донбасі доволі серйозно вплинуть на ісламське середовище – конкуренція загострюватиметься та увага до цієї теми, робота в цьому напрямку з боку держави і науковців має бути продовжена.
