Доступність посилання

ТОП новини

Андрій Самброс: Кримське футбольне чучхе: від блокади до відлюдництва


День Республіки в анексованому Криму

Рубрика «Погляд»

Інтеграція анексованого Криму в Росію ускладнюється багатьма факторами. Відсутність сухопутного сполучення з півостровом, суттєва різниця між республіканським і загальноросійським рівнем життя, відмінності у правозастосовчій практиці, а також західні санкції – усе це суттєво гальмує, а часом і зовсім заморожує процес злиття і поглинання.

Передові компанії та міжнародні сервіси продовжують йти з автономії, декларуючи своє небажання розвивати бізнес у регіоні, де діють обмеження США та Європейського Союзу.

Так, фірма Apple заблокувала акаунти кримських розробників своїх додатків, корпорація Vale (найвідоміші продукти – Half-Life і Counter-Strike) припинила продавати свої ігри на півострові за допомогою сервісу Steam. Google відключив у республіці платні сервіси, які були основними робочими інструментами інтернет-маркетологів (AdWords і AdSense), і закрив жителям регіону доступ до магазину Google Play (колишнього Android Market). За прикладом Apple, корпорація Google також в односторонньому порядку розриває договори з кримськими розробниками додатків для операційної системи Android.

Про відхід з автономії й заборону продажу продукції на її території оголосили й великі виробники комп'ютерної техніки – Dell і Hewlett-Packard.

Про зупинення платіжних систем і сервісів говорити взагалі не хочеться: важко собі уявити, що хтось буде серйозно сприймати кримські курорти, якщо там не буде можливості розплачуватися за допомогою Visa і MasterCard (а також користуватися Skrill, PayPal та іншими платіжними системами).

Але бог з нею, з сучасністю. Набагато сумніше те, що у кримчан забрали самі собою зрозумілі, елементарні для будь-якої (навіть економічно і політично нерозвиненої) держави речі. Наприклад, можливість вболівати за місцеві команди на національних турнірах України (де-факто) і Росії (де-юре), які проводяться під егідою міжнародних спортивних федерацій.

Спортивна історія

Наприкінці січня стало відомо, що Російський футбольний союз (РФС) виключив зі своїх лав усі кримські футбольні клуби, які в 2014 році грали у другій лізі чемпіонату Росії (сімферопольський ТСК, севастопольський СКЧФ і ялтинську «Жемчужину»). Нагадаємо, що ТСК – це перетворена українська «Таврія», що припинила своє існування на початку літа минулого року.

Таке рішення Російського футбольного союзу спровоковане грудневою постановою УЄФА, яка забороняє не тільки участь кримських команд у російських футбольних турнірах, а й будь-які дії РФС з розвитку футболу та організації змагань на півострові. По суті, розпочався процес футбольного закупорювання республіки, що має кілька особливостей.

Перша – клубам запропонували вийти з турнірів «за власним бажанням». Севастопольська та ялтинська команди тут же з готовністю самоусунулися.

А от Олександр Гайдаш, генеральний директор ТСК, який гідно зіграв у минулих матчах сезону в Росії, 28 січня оголосив, що буде чекати, поки клуб вижене сам Російський футбольний союз (можливо, сімферопольські футболісти хочуть отримати офіційне рішення, яке потім можна буде оскаржити). Оскільки для будь-якого професійного кримського клубу вихід із турнірів материкової Росії означає фактичну смерть (в Україну поки повернутися нереально), спротив сімферопольців загалом не вимагає особливих пояснень.

Друга особливість процесу футбольної ізоляції півострова – готовність УЄФА самостійно брати участь не тільки в розвитку спортивної інфраструктури регіону (переважно з дитячо-юнацького напрямку), але і в організації та фінансуванні окремої футбольної ліги Криму. Про це нещодавно повідомив міністр спорту Росії Віталій Мутко.

Перший візит футбольних чиновників на півострів очікується вже в лютому, адже ерзац-лігу необхідно запустити в найкоротші терміни – до цієї весни. Але враховуючи можливу принципову позицію Федерації футболу України (ФФУ), цілий пласт ймовірних юридичних колізій із стандартними бізнес-процедурами в клубах і нікчемний масштаб майбутньої ліги (кілька професійних команд, а всі інші аматори), навряд чи хтось буде серйозно займатися цією задумкою.

Адже справа навіть не в прямому протистоянні Федерації футболу України та Російського футбольного союзу за контроль над територією (до речі, досить млявий). Суть в тому, що навіть якщо кримська ліга все-таки буде створена, вона все одно виявиться заблокованою в межах півострова. Команди не зможуть брати участь ні в російських, ні в українських турнірах, а їхати в Крим мало хто захоче.

Виходить, що футбольна ліга буде виключна з регіональної, а значить, абсолютно збиткова і дотаційна. Можливо, саме тому по-справжньому в її створенні зацікавлені тільки місцеві команди. Усі ж інші сторони – тільки на словах.

Приклад з футбольними проблемами півострова вельми показовий. Він прекрасно демонструє, що коли через позицію принципово важливого західного партнера у Росії немає фінансового інтересу і формальної можливості працювати в Криму в певній сфері, Кремль намагається створити на півострові альтернативні самодостатні підприємства, що виконують функцію сурогату, який має хоча б зовні замінити втрачений продукт.

Таким чином, зовнішня блокада трансформується у внутрішнє гордовите відлюдництво, за своїм духом і основоположними політичними мотивами близьке до офіційної ідеології КНДР – чучхе.

Можливо, у московському візиті Кім Чен Ина, приуроченому до святкування 70-річчя Дня перемоги, читається не тільки бажання Росії посилити свої економічні перспективи на сході та політичні позиції в діалозі із Заходом. Чи немає тут відчуття внутрішньої спорідненості з державою-крабом, що ховається від жорстокого й несправедливого зовнішнього світу під товстим панциром?

Правлячий клас Російської Федерації, до якого однозначно належить і сьогоднішнє керівництво Криму, розуміє, що його електоральні позиції, підтримувані колосальними вливаннями в соціалку і відносно високим рівнем життя в країні, похитнулися, а тому шукає аргументи за межами раціональних доводів.

Почуття ображеного самолюбства, змішане зі сліпою впевненістю в тому, що незамінних компаній, сервісів і людей немає, робить владу (а вслід за нею і всю групу підтримки Кремля) як мінімум відлюдниками в сучасному глобальному світі.

І доля професійного кримського футболу на півострові – це далеко не єдине хворобливе тому підтвердження. Подібних симптомів з'являється все більше. А ось ліків від них поки ні в кого немає. І замість антибіотиків Росії доводиться вдаватися до шаманського бубна.

Андрій Самброс, кримський політолог, спеціально для Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG