Пане Андрію, верніше, товарісч! Ми з вами зустрічалися. У Криму, в Севастополі, в Чорноріччі. Ви, скоріше за все, мене не пам'ятаєте. Але я вас запам'ятала. Тоді ви співали пісні. Різні. І Макаревича теж. І українські, на замовлення.
Я вам хочу нагадати, що ви співали наші, українські пісні та взагалі не цуралися мови. Чому?
Тому що все це було у вашого старого друга, українця Михайла Кузьменюка. Ви пам'ятаєте такого?
Ви гостювали в нього разом із Макаревичем. Ви були в його приватному музеї західноукраїнського побуту, куди привозили і своїх друзів показати гордість Ілліча, його душу, його життя – саме цей український музей. Ви приходили в його будинок, на даху якого постійно майорів український прапор.
Вам не бридко було приходити на свята в цей дім? Вам не хотілося зірвати з себе останню сорочку і, як матрос ЧФ, полізти й зірвати «бандерівську гидоту»?
Ви раділи, коли на день народження когось із сім'ї Кузьменюків музею дарували цікаві українські експонати. Ви казали, що музей треба розширювати, тому що місця в старому будиночку замало. Невже ж ви тоді брехали?
Мені цікаво: а зараз ви спілкуєтеся з дружиною покійного українця?
Ви, як «сенатор», допомагаєте сім'ї друга фінансово? Адже їм потрібно доглядати за музеєм. Раніше багато туристів його відвідували. Це був найпопулярніший у Криму приватний український музей. І туди приходили не лише українці, але й білоруси та росіяни.
Сім'я Кузьменюків завжди вітала гостей і пригощала після відвідування музею буковинськими стравами. І все це було в супроводі українських пісень, що лунали зі старих платівок у патефоні. Тоді цей колорит вас дуже влаштовував.
І тоді ви не казали, що Криму «страни нє хватаєт». Ви запитуєте у Макаревича, коли він був справжній: тоді, чи тепер?
А я запитую у вас: коли ви були справжнім? Тоді, коли захоплювались українством свого старого друга, чи тепер, коли все українство для вас перетворилося на фашизм?! Отже, ви вважаєте себе бардом. Ви вирішили, що Макаревичу не вистачає популярності.
Змушена вам сказати, що ви помиляєтесь. Макаревичу достатньо популярності. Завжди було, є і буде. А ви були бардом тільки в будинку українця Кузьменюка. Ну і ще якось і десь поблизу того самого українського будинку з українським прапором на даху.
Звичайно, співати за гроші цікавіше, ніж безкоштовно. Тому що є така професія – поет, музикант, співак. А ви, «стєсняюсь спросіть», працюєте сенатором безкоштовно? За велику російську ідею?
Пишу вам тут, тому що знаю, що той, хто побачить, – вам це передасть.
З повагою до українця Михайла Кузьменюка і росіянина Андрія Макаревича від мене, корінної кримчанки, громадянки України, Лізи Богуцької.
Ліза Богуцька, кримчанка, блогер, правозахисниця
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
