Рубрика «Погляд»
Минулого тижня в Криму відбулася презентація регіонального відділення загальноросійського політичного руху «Антимайдан», яке очолюють лідер «Нічних вовків» Олександр Залдостанов (Хірург), член Ради Федерації Дмитро Саблін і засновник партії «Велике Отєчєство» письменник-конспіролог Микола Стариков.
Основна мета «Антимайдану» (як і всіх інших проектів, лояльних до Кремля) – підтримка політики Володимира Путіна і пряма протидія «п'ятим колонам» російського суспільства, які, на думку організаторів руху, лишень прагнуть здійснити чергову революцію в Росії або де-небудь поруч.
Цей проект був створений на початку січня 2015 року. Передусім він був спрямований проти московських акцій російської опозиції, яка підтримувала Олексія Навального під час проведення судових засідань у його справі, а точніше – проти можливих протестів 15 січня (в день передбачуваного винесення вироку).
Але через побоювання організації масових мітингів суд над Навальним був перенесений на 30 грудня, а протестні акції виявилися вкрай нечисленними. Так, 15 січня на вулиці Москви вийшли лише представники найактивнішої групи підтримки, тому тоді інформаційний привід захлинувся.
«Антимайдан» був створений і запущений саме під тренд Олексія Навального – найвідомішого російського опозиціонера
Проте факт залишається фактом: «Антимайдан» був створений і запущений саме під тренд Олексія Навального – найвідомішого російського опозиціонера. Саме його перманентне прагнення організовувати акції протесту змусило прихильників Володимира Путіна шукати нові формати політичної мобілізації суспільства, щоб, так би мовити, не відставати від своїх опонентів.
Зрештою, цей проект дійшов до Криму.
Опозиція опозиції
Стратегія «Антимайдану» зводиться до того, що представники прокремлівських громадських сил (афганці, байкери, молодіжні активісти, казаки і спеціально зігнані під цю справу бюджетники) приходять на місце проведення опозиційних заходів та попросту їх зривають.
Створюється тиск кількістю: антимайданівці заважають проведенню маршів і допомагають співробітникам правоохоронних органів затримувати «провокаторів» – опозиційних політичних активістів.
Також неформальний союз російських патріотичних організацій проводить власні мітинги для засудження київського «Євромайдану». Перший з них відбувся 21 лютого. Але його необхідно розцінювати як перевірку можливостей руху в тестовому режимі, тренування на випадок, якщо одного разу московському «Антимайдану» знадобиться зіграти усіма своїми м'язами.
На загальноросійській презентації руху, яка відбулася в Білокам'яній 16 лютого, її лідери чітко позначили, що збираються протидіяти будь-якій силі в РФ, яка захоче повторити український сценарій зміни влади. При цьому організація не матиме юридичного статусу і, найімовірніше, буде працювати від імені юридичних осіб союзних громадських об'єднань.
«Антимайдан» всерйоз взявся за півострів і навіть зібрав кілька мітингів на території республіки, де поки не намічалося ніяких опозиційних акцій
І якщо активність нового прокремлівського проекту в Росії цілком зрозуміла, то його живий інтерес до Криму, на перший погляд, не зовсім ясний. «Антимайдан» всерйоз взявся за півострів і навіть зібрав кілька мітингів на території республіки, де поки не намічалося ніяких опозиційних акцій. Крім того, у свідомості кримчан «Майдан» асоціюється не з мітингами опозиції в Москві, а з подіями, які відбуваються в Україні.
Попросту кажучи – організатори руху говорять про одне, а жителі півострова між рядків читають зовсім інше.
До того ж, не варто забувати, що під час «Євромайдану» на території автономії діяв рух «Стоп Майдан», організований в кінці січня 2014 року. Але після березневих подій і фактичного переходу Криму до складу Російської Федерації він припинив свою роботу. Тобто «Майдан» для кримчан залишився глибоко в минулому, а ось тема «Антимайдану» чомусь знову спливла.
На цей раз її підняли російські громади півострова («Соболь», Таврійський союз, міські російські громади і т.п.), причому без видимих перспектив і виразних завдань. Зрозуміло, що в Москві і великих містах Росії з досить великим прошарком так званого середнього класу активний антипротестний рух актуальний. Але при чому тут Крим?
Відповідь на це питання неоднозначна. Але є серйозні приводи вважати, що кримський «Антимайдан» може стати першим офіційно дозволеним майданчиком для критики голови республіки Сергія Аксьонова та його команди.
Подвійні агенти?
Мало хто звернув увагу на те, що серед співзасновників кримського «Антимайдану» значаться Володимир Тюнін і Жан Запрута. Хоча обидва політики вважаються затятими російськими патріотами і прихильниками Володимира Путіна, вони перебувають в опозиції до нової команди влади півострова – Сергія Аксьонова і Володимира Константинова.
Ще в листопаді 2014 року Володимир Тюнін (юрист, голова російської громади «Соболь») і Жан Запрута (теж юрист, активіст низки проросійських організацій, четвертий номер у списку партії «Патріоти Росії» на вересневих виборах) дали прес-конференцію, серед іншого присвячену і суперечці навколо націоналізації «Кримавтотрансу» (компанії, що контролює 62 автостанції на півострові). Тодішні заяви політиків дають ключ до розуміння вектора зміни внутрішньої політики республіки.
Промовці прямо називали дії уряду Криму незаконними. Жан Запрута, який захищав інтереси «Кримавтотрансу» в суді, дорікав владі в порушенні федерального законодавства відносно підприємства, чиє керівництво завжди підтримувало дії проросійських активістів на півострові. Мовляв, своїх же б'єте.
А Володимир Тюнін і зовсім більшу частину заходу говорив про «хом'яків з Партії регіонів», що зберегли в своїх руках місцеву владу, і необхідність якнайшвидшого зміщення керівництва автономії, що продемонструвало кричущу неефективність.
При цьому обидва активісти прямим текстом говорили, що проводити мітинги проти політики Сергія Аксьонова їм не дають, але роти незадоволеним закрити не можуть (адже вони за всіма поняттями свої). А значить, рано чи пізно критику почують в Москві і почнуть ухвалювати кадрові рішення.
Для кримської опозиції загальноросійський рух «Антимайдану», якому місцева влада просто не може заборонити проведення мітингів, – це карт-бланш для прямої політичної конкуренції з командою Сергія Аксьонова
Але вся ця історія сталася ще в листопаді. Питається, до чого тут «Антимайдан», якщо основна мета всіх проросійських активістів у Криму де-факто вже була досягнута? Основна, але не єдина. Справа в тому, що організатори кримського «Антимайдану» додали до переліку цілей антиопозиціонерів ще одну – боротьбу з корупцією на місцях.
Таким чином, є всі причини вважати, що кримський «Антимайдан» є якоюсь подвійною організацією. Зовні він проповідує набір кремлівських цінностей, працює проти «болотних», ЛГБТ-активістів, російських опозиціонерів і привидів українського Майдану.
Але у цього проекту є якась внутрішня суть. Для кримської опозиції загальноросійський рух «Антимайдану», якому місцева влада просто не може заборонити проведення мітингів, – це карт-бланш для прямої політичної конкуренції з командою Сергія Аксьонова. І ось тут саме час поставити запитання про монолітність республіканської влади та її найближчі перспективи.
Труднощі перекладу
Для Криму російський «Антимайдан» – явище абсолютно неприродне. З 2011 до 2013 року, коли в Російській Федерації розвивався протестний рух, півострів ще не був включений у внутрішньополітичний процес сусідньої держави. Крим пропустив і «Марш мільйонів», і подальшу «Болотну справу», тому у місцевого населення «Антимайдан» викликає когнітивний дисонанс, щедро присмачений нерозумінням російської внутрішньополітичної кухні.
Таким чином, для пересічних кримчан «Антимайдан» може стати тільки майданчиком для проведення «пятихвилинок ненависті» та офіційного осуду ворогів російського народу, якими вважаються всі критики політики Кремля і особисто Володимира Путіна. На цьому його функція, швидше за все, і обмежиться.
А от для місцевих політиків «Антимайдан» обіцяє стати справжнім політичним фронтом. Найближчим часом стійкість позицій і внутрішній республіканський суверенітет місцевої влади буде прямо залежати від ступеня контрольованості цього неофіційного руху.
Для місцевих політиків «Антимайдан» обіцяє стати справжнім політичним фронтом
Можна передбачити, що команда Сергія Аксьонова постарається перехопити ініціативу в організації заходів «Антимайдану», створивши власну структуру з-посеред представників підконтрольних громадських організацій.
Але це в жодному разі приведе до виникнення нових протиріч і дублювання структур «Антимайдану». У кінцевому підсумку може виникнути ймовірність того, що в окремо взятому регіоні відчайдушна війна з революцією викличе прямо протилежний ефект. Чи не доведеться вже нинішньому керівництву Криму боротися з місцевим Майданом, організованим антимайданівцями проти корупції на півострові? Як знати.
Андрій Самброс, кримський політолог, спеціально для Крим.Реалії
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
