Алсу Чауш
Сімферополь – У ніч із 26-го на 27 лютого 2014 року проект із окупації Криму ввійшов у свою активну фазу. Невідомі озброєні люди, яких називали «зеленими чоловічками», захопили головні державні установи Автономної Республіки і підняли російський прапор. Російські військові й техніка почали масово перетинати кордон у районі Керченської протоки. Військові частини, аеропорти були блоковані озброєними людьми у масках без розпізнавальних знаків. Шок і розпач однієї частини населення Криму, яке спостерігало за подіями, супроводжувався радістю і навіть ейфорією іншої її частини. Що змінилося у настроях населення Криму через рік після тих подій? Експерти кажуть, що мода на Росію в Криму помітно йде на спад. Місцеві під час опитування скаржаться на високі ціни та низькі зарплати. Кримські татари кажуть, що перебувають під політичним тиском, зазнають переслідувань.
Станом на кінець лютого 2014 року найбільш популярним гаслом у певної частини населення Криму був вислів «Досить годувати Київ!». З екранів державного та підконтрольних Партії регіонів місцевих каналів лилася пропаганда виняткової самостійності й заможності Криму, чиї видатки начебто годують Центральну й Західну Україну. Переважна частина населення постійно дивилася російські телеканали, що без перешкод мовили на півострів, тож Революція гідності у Києві в уяві місцевого населення була перемогою русофобів та фашистів.
«Cплеск підтримки Росії мав більше характер моди. Не переконань, не настроїв, а саме моди. Моди на сильну державу, на стабільність, на відсутність війни. І російська пропаганда дуже якісно відпрацювала цей момент – вони протиставляли ситуацію в Україні та ситуацію в Криму», – зазначає політолог Сергій Костинський.
Розчарування, злоба та апатія або «рік втрачених можливостей»
За словами експерта, більша частина населення півострова традиційно зайнята у середньому й дрібному бізнесі, у той чи інший спосіб пов’язаний із туристичною галуззю Криму. Тож перебування у складі потужної багатомільйонної держави видавалося більшою перевагою, аніж у складі держави, що перебуває на порозі так званої «громадянської війни». Першим розчаруванням став невдалий курортний сезон. Попри обіцянки у 8 мільйонів російських туристів, приїхало у три рази менше, ніж навіть у попередньому, 2013 році. Стрімке зростання цін на усі види товарів та послуг, обвал російського рубля також вплинули на настрої населення. Зовні це виглядало у значному зменшенні кількості «триколорів» на вулицях міст.
Експерт Центру політичних досліджень Юлія Тищенко звертає увагу на те, що Крим і далі перебуває у стані «інформаційного отруєння», тому сьогодні не можна казати про радикальну зміну настроїв населення.
Очікували «манни небесної», а вийшло зовсім не так, як обіцяли. Окрім цього розчарування є злоба й апатіяЮлія Тищенко
«Є загальний настрій. І це певною мірою розчарування. Очікували «манни небесної», а вийшло зовсім не так, як обіцяли, і що гадали. Окрім цього розчарування є злоба й апатія. Зростають ціни, є питання стосовно зарплат, невпевненість у тому, що буде завтра. А ті, хто це не підтримував, інтерпретують як втрачений рік, власне, рік втрачених можливостей і нерозуміння того, як може бути вирішена ця просто надпроблема, яка сьогодні існує в Криму», – вважає політолог Юлія Тищенко.
«Я боюся втратити Батьківщину»
Кримська журналістка Севіль Алєдінова каже, що рік тому втратила можливість працювати за фахом, адже зараз у Криму не існує умов, щоб працювати за журналістськими стандартами – об’єктивність і критику тепер сприймають виключно як дії так званої «п’ятої колони». Більше за все у цій ситуації Севіль, яка є кримською татаркою за походженням, непокоїть те, що заручниками світової геополітичної кризи фактично стали саме представники кримськотатарського народу. Викрадання і вбивства людей, обшуки у будинках пересічних громадян, мечетях, арешти, депортації і залякування активістів стали постійними супутниками життя громади корінного народу півострова у новій, російській реальності.
З кожним днем усе гірше та гірше. І скільки це триватиме – не відомо, а невідомість – це стан, що найбільше пригнічуєСевіль Алєдінова
«Я вже бачу, що люди на вулицях бояться щось казати, особливо критикувати владу. Звісно, вже кримчанам багато чого не подобається, але вони в цьому ніколи не зізнаються. І найстрашніше, я боюся втратити Батьківщину, тому що для корінного народу створюють такі умови, щоб вони самі залишали Крим. І з кожним днем усе гірше й гірше. І скільки це триватиме не відомо, а невідомість – це стан, що найбільше пригнічує», – зазначає кримська журналістка. За її словами, вона теж найближчим часом планує залишити півострів.
За даними голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, якому російська влада заборонила в’їзд на територію Криму терміном на п’ять років, за час окупації з півострова виїхали до 10 тисяч кримських татар. Більшість із них переїхали до Західної України та Києва.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода