Весна... Торік мало хто в Криму помітив її настання. Замість того, щоб милуватися зеленню листя, кримчани з подивом і страхом бачили так званих «зелених чоловічків» – озброєних людей у формі без розпізнавальних знаків, які разом із величезною кількістю військової техніки раптово з'явилися на вулицях півострова наприкінці лютого. Спочатку вони не порадували навіть традиційних прихильників Росії – ніхто з них не очікував, що «русскій мір» прийде до Криму таким чином.
Ейфорія почалася згодом, напередодні «референдуму» – саме тому, що агресор не отримав ніякого збройного опору. Російська телевізійна пропаганда, яка тоді не мала ніякої альтернативи, також зробила свою справу. Нащадки кріпаків радісно визнали над собою право нового господаря. «Взяв Крим без єдиного пострілу», – захоплювалися вони Путіним. Всупереч цитаті з відомого російського фільму, виявилося, що сила не в правді, а у фізичній та військовій перевазі...
Всупереч цитаті з відомого російського фільму, виявилося, що сила не в правді, а у фізичній та військовій перевазі...
У кримських татар з цього приводу не було ілюзій ні до, ні після. Росія вже приходила до Криму подібним обманним шляхом. Жінки стояли з плакатами за мир та єдину Україну вздовж усіх кримських трас, зокрема і 8 березня. Чоловіки ночами патрулювали свої селища, охороняючи вулиці, будинки й мечеті від непрошених гостей, передавали продукти та ліки в заблоковані українські військові частини в різних куточках Криму. Ніхто не міг спокійно спати.
Пам'ятається, в одній з кримських груп на Фейсбуці хтось ближче до півночі написав, що почув схожий на вибух звук в одному з районів Сімферополя. Почалася перекличка вулиць міста, висувалися різні припущення – підірвали офіс Меджлісу, штурмують військову частину... Якісь півгодини, що минули в очікуванні достовірної інформації, здалися вічністю. Усі зітхнули з полегшенням, коли з'ясувалося, що на станції вулканізації всього лише лопнув балон... Це була весна тривог, надій і нездійснених очікувань.
Минув цілий рік не менше тривожного життя в окупованому Криму – вбивства і викрадання, обшуки та заборони на в'їзд і мирні зібрання, суди і штрафи... Ми зараз мовчимо і намагаємося жити на Батьківщині своїм звичайним мирним життям, але знайте: це не страх, а традиційне для нашого народу терпіння-золото («Sabırnıñ tübü – sarı altındır»). Усе мине, і це теж. Але ніхто не буде забутий, ніщо не буде забуте... У нас хороша генетична пам'ять... це Україна!
Ельзара Бешуйлі, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Свідчення окупації», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
Поділіться тим, що бачили і що знаєте, пишіть нам на email: krym_redaktor@rferl.org
