Напередодні нової хвилі мобілізації в Україні в публічному просторі звучала теза про те, що жителі Криму, зокрема, переселенці, можуть бути призвані на військову службу винятково за особистим бажанням. Однак дуже скоро добровільність перетворилася на зобов'язалівку. Кримчан почали активно викликати у військкомати, адже їх материкові адреси проживання є в розпорядженні місцевої влади.
У січні в Україні стартувала чергова, вже четверта хвиля часткової мобілізації. Вона відбуватиметься в три етапи до вересня поточного року. Протягом неї заплановано поповнити збройні сили на 50 тис. осіб. Згідно з президентським указом, «імунітет» від мобілізації отримують кілька категорій громадян, серед них: непридатні до військової служби за станом здоров'я; студенти денної форми навчання та аспіранти; священнослужителі в зареєстрованих релігійних організаціях; батьки трьох і більше дітей віком до 18 років; люди, які зайняті постійним доглядом за недієздатними родичами, а також працівники, які входять до броні підприємств і народні депутати.
Крім того, окремо зазначено, що не підлягають мобілізації жителі окупованих територій: Донецької, Луганської областей, Криму і Севастополя. Піти служити в армію можуть тільки добровольці, які проживають на відповідних територіях. Для цього вони мають самостійно звернутися до військкомату на українській території та повідомити про своє бажання бути мобілізованими.
Тим часом, перші місяці чергової мобілізації засвідчили, що ні про яку добровільність щодо кримчан, які переселилися з окупованої території на материк, не йдеться.
Повістки вручають ледь не обманом
Військове начальство практично одразу ж оголосило, що внутрішні мігранти не отримають преференцій у питаннях призову на військову службу в порівнянні з іншими громадянами. Зокрема, перший заступник начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу України Володимир Талалай повідомляв в одному з інтерв'ю, що жителі Криму почнуть отримувати повістки нарівні з усіма. «Ті громадяни України, які під впливом обставин залишили територію Криму, окуповані сепаратистами території, вони стають на тимчасовий облік, реєструються за новим місцем проживання. І вони виконують ті ж правила для військовозобов'язаних», – сказав Талалай.
Сьогодні місцеві адміністрації мають у своєму розпорядженні бази даних з адресами проживання зареєстрованих внутрішніх мігрантів, чим почали активно користуватися військкомати. Причому в окремих випадках людям вручають повістки ледве не обманом.
Зокрема, у Львові управління соціального захисту населення обласної адміністрації обдзвонило всіх наявних в полі зору чиновників чоловіків-переселенців і запросило їх на зустріч. Щоправда, замість соціальних працівників прийшли працівники військкомату. «Повістки вручили дуже хитрим способом, можна сказати обманом. Заманили зовсім з іншого питання у відділ соцзахисту. А там воєнком з пачкою повісток», – цитують одного з кримчан, який потрапив у цю пастку, «События Крыма».
У Києві, за словами юриста мережі безкоштовних правових приймалень Української Гельсінської групи Анни Россомахіної, в одному з місць компактного проживання переселенців з'явився воєнком і всім чоловікам вручив повістки про постановку на облік і проходження медичного обстеження.
У сито військкоматів потрапляють не тільки особи, які пройшли військову службу і мають військові спеціальності, але навіть ті, хто ніколи не служив в армії або має заборони через здоров'я
При цьому в сито військкоматів потрапляють не тільки особи, які пройшли військову службу і мають військові спеціальності, але навіть ті, хто ніколи не служив в армії або має заборони через здоров'я.
Варто зауважити, що в цих ситуаціях громадська думка цілком на боці військкоматів. Мовляв, служити батьківщині – почесний обов'язок кожного чоловіка, незалежно від того, переселенець він чи ні. Крім того, на побутовому рівні існує така точка зору: «наші чоловіки (кияни, львів'яни, вінничани тощо) за їх землю кров проливають, доки вони самі тут у нас відсиджуються».
Однак існує й інша сторона цієї медалі. Проблема в тому, що сьогодні вимушені переселенці – одна з найменш захищених категорій населення в Україні. І в разі втрати годувальника їхні сім'ї виявляться ще в більш жалюгідному стані, ніж тепер.
«Я зареєструвався на орендованій квартирі. Зараз мене призвуть і за оренду житла платити вже не зможу, сім'я опиниться на вулиці», – нарікає у «Фейсбуці» кримчанин Юрій, який уже отримав повістку від воєнкома.
«Сім'я переселенців орендує житло – двоє діток, дружина-інвалід. Їм потрібно платити за житло, купувати ліки і якось ще щось їсти. Це при тому, що майже всі побутові речі довелося залишити в Криму, – описує іншу ситуацію переселенка Жанна. – І ось його мобілізують. Питання: дружині з дітками на вулицю йти? Або хто їх утримувати буде? Добре говорити про обов'язок і честь, коли вимушені переселенці поставлені в умови виживання».
Законно чи незаконно?
Сьогодні не існує єдиної думки юристів щодо того, наскільки законні спроби мобілізувати вимушених переселенців. Частина юристів наполягає на пункті президентського указу про те, що жителі окупованих територій призову не підлягають, а тому можуть йти до військкоматів винятково за власним бажанням. До того ж, зазначають вони, так звана довідка переселенця не є замінником реєстрації, а значить, не може бути приводом для постановки на військовий облік за новим місцем проживання.
Інші ж вважають, що офіційна реєстрація в якості внутрішньо переміщеної особи замінює інститут прописки, а тому і на облік у військкоматі теж потрібно ставати. «Прямо ніде не вказано, що внутрішній переселенець зобов'язаний стати на облік у військкоматі за місцем свого фактичного проживання, – міркує Ганна Россомахіна. – Але системний аналіз норм законодавства дозволяє зробити такий висновок. Зокрема, закон про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб встановлює, що адреса, вказана в довідці переселенця, є місцем проживання особи. А закон про військовий обов'язок і військову службу встановлює, що постановці на військовий облік у військкоматах підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей або з-за кордону на нове місце проживання. Ось, склавши ці дві норми, ми і отримуємо обов'язок внутрішньо переміщеної особи стати на облік у військкомат за місцем своєї реєстрації. Про це не всі переселенці поінформовані, навіть краще сказати, ніхто не поінформований, тому це, як правило, є для них несподіванкою».
Однак, сходяться на думці юристи, до офіційної реєстрації переселенця в державних органах він не може підлягати призову.
