Сергій Субботін
Хотілося б вставити свою шпильку з приводу рухів тіла все більшої кількості кримчан на материковій Україні, які, перебуваючи в стресовому стані та бачачи зазвичай марність власних і державних зусиль у справі повернення Криму, від відчаю (не хотілося б вимовляти слово «істерика») все більше радикалізуються. Тобто, їх, просто кажучи, заносить. І тоді все голосніше лунають вимоги про повну блокаду Криму, так і сиплються вирази «випалена земля» і «нічого ворогу не залишимо». Разом із тим, уже з'являються заклики потерпіти, так знайомі за російськими телеагітками.
Але в Криму живуть не вороги, а люди, причому активних «проросійців» не більше третини, як засвідчили вересневі вибори в «Держдуму» Криму. З 2,5 мільйонів кримчан тільки одних кримських татар 300 тисяч! Так що, заморимо всіх голодом, щоб Путіну соромно стало? Відключимо світло, перекриємо воду, не пустимо автобуси і потяги, і навіть мила не дамо, щоб їх, зрадників, воші заїли? Воші, можливо, і заїдять, а ось соромно Путіну, та й решті його адептів вже точно не стане! І навіть не помітять вони, що люди вимерли, тільки порадіють, що на новому авіаносці площею 24 тисячі квадратних кілометрів цивільних нахлібників поменшало.
А вина-то вся цих «зрадників», яких більше половини населення Криму, перед Україною лише в тому, що не виїхали з рідної землі в чому мати народила, не вчинили харакірі й не пішли сім'ями в атаку на спецназ ГРУ в березні 2014 року
А вина-то вся цих «зрадників», яких більше половини населення Криму, перед Україною лише в тому, що не виїхали з рідної землі в чому мати народила, не вчинили харакірі й не пішли сім'ями в атаку на спецназ ГРУ в березні 2014 року. Щоправда, армія й, особливо, міліція теж не пішли на кулемети, але їх вже якось у зраді майже не звинувачують, навіть справ кримінальних не завели. Та й голод блокадний, до речі, як ви розуміє, колишнім українським воякам, які втекли на російський харч, абсолютно не загрожує.
Зате бізнес-інтереси тих самих персонажів з колишньої Верховної Ради, які дружно перейшли в «Держдуму» Криму, тобто залишилися в тих же кріслах, але під іншим прапором, ніхто з кримських патріотів навіть потривожити не наважується. Якби не знав багатьох кримських активістів особисто як щирих поборників українського Криму, подумав би, що настільки делікатне мовчання щедро оплачене. То може варто прикинути кримчанам, які перебралися на материк і цілодобово думають про повернення Криму, що більше похитне нові російські скріпи – недоїдання дітей (пам'ятаєте анекдот про подорожчання горілки? Не я, синку, буду менше пити, а ти будеш менше їсти!) або ж арешт активів тієї ж «Консолі», яка забудувала чималий шматок Києва і, якщо не помиляюся, продовжує розвиватися?
Що більше похитне нові російські скріпи – недоїдання дітей або ж арешт активів тієї ж «Консолі», яка забудувала чималий шматок Києва і, якщо не помиляюся, продовжує розвиватися?
Або в Молдову зганяти, якщо хочеться розім'яти завзятість журналістську, європейська ж країна, і поцікавитися роллю сімейства Аксьонових в кривавому придністровському конфлікті? Слабо закатати репортерські рукава, провести повноцінне журналістське розслідування та під наглядом телекамер віднести папочку в прокуратуру? А копію – в посольство США, де теж з цікавістю ознайомляться зі вмістом, в санкційних списках теж необхідно ж хоч якісь реальні прізвища проставляти?
А блокаду влаштовувати після заяви Аксьонова, що Крим без українських харчів не проживе – ну не спортивно якось. Вслухайтеся, панове активісти-журналісти, в свої ж слова – голодувати-то буде, проклинаючи при цьому Україну, саме населення Криму, а не Аксьонов з Константиновим. А вони, голубчики, тихою сапою перемістяться в Європу – і спокійно од'їдяться там. Що, хіба може при тотально-тупій продуктовій блокаді бути по-іншому? Так щоб не трапився конфуз такий, коли ті, кому і податися-то нікуди, з картками за хлібом-цукром стояти будуть, в той час, як справжні винуватці анексії на офшорному пляжі в шезлонгу мартіні потягуватимуть, варто, напевно, припинити завивати про помсту населенню, як би воно не помилялося, і зайнятися справою – хоча б журналістськими розслідуваннями. Знадобляться.
P.S. Поки суть та діло – подивився новини. І опаньки – генпрокуратура заарештувала майно Константинова і Аксьонова на 1.2 млрд. гривень! Ай, молодца! Може, я зопалу і несправедливо дорікнув материковим кримчанам у пасивності, адже явно генпрокуратура справу не самотужки вела. Приношу вибачення! Але все одно залишається гора роботи – в одному проросійському парламенті Криму зараз засідають 75 не найбідніших кримчан, багато з яких відповідно до КК України мають якщо не кров'ю, так майном, нажитим непосильною працею, спокутувати свою провину перед ненькою. Присягу ж давали? А в головній Держдуре Росії – що, немає кількох ще більш небідних кримчан? Так що, їй-Богу, не варто зводити стіну, яка, знову повторююсь, стане важкою перепоною зовсім не для тих, перед ким буде зводитися.
Сергій Суботін, житель Криму
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
