Раніше, на початку року, повідомлялося про спроби захоплення у Криму службових квартир, де жили чи досі живуть родини українських військовослужбовців. Відомо щонайменше про десяток таких фактів у Сімферополі, Керчі, Севастополі. Зокрема, у кримській столиці спроби виселення зафіксовані у дев’ятиповерхівках на вулиці Кубанській і Лексіна в Сімферополі.
Власне кажучи, декілька квартир там вже захопили, і їх обживають нові господарі. Хоча 2008 року законно, за усталеним порядком розподілення службового житла, придбаного коштом Міноборони України, ці одно-трикімнатні квартири отримали офіцери і прапорщики різних військових частин місцевого гарнізону. Після анексії військовослужбовці, не зрадивши військовій присязі, переїхали на материк і продовжили службу в лавах ЗС України, у тому числі і в зоні АТО. А от їхні діти і дружини залишились на півострові у тих самих українських службових квартирах .
Розвідка «боєм»
Саме за ними, квартирами, і «полює» нова кримська влада, точніше – окремі посадовці у погонах, які під «шумок» так званого перехідного періоду, намагаються вирішити своє квартирне питання. Ініціатива конкретно належить «контрикам», себто місцевому підрозділу військової контррозвідки ФСБ. І не тільки їм. Прибулі з далеких російських гарнізонів змушені власним коштом знімати житло у Сімферополі. «За оренду звичайної «двушки»( двокімнатної квартири – прим. авт.) – поскаржився один старший лейтенант юстиції, – сплачую 25 тисяч рублів. Це майже половина моєї зарплати. Мені ці гроші відшкодовують». Тож інтерес до «нічийного» житла українських військових, які змушені були залишити півострів, у нього та його «братів по зброї» цілком предметний.
А почалося все з того, що «контрики» вилучили в КЕЧ (а там, звісно, зовсім не пручались) списки військовослужбовців, які за останні роки за України отримали службове житло, перевірили, хто з них виїхав, а хто залишився, і на цій підставі, без судового рішення, взялись за «експропріацію». «Я йому (представнику ФСБ – прим. авт.) кажу, – зізнався автору цих рядків працівник КЕЧ, – що так не робиться, є ж законна процедура, вона навіть за Радянського Союзу існувала. А він мені: «Викиньте з голови, це вже Росія, і у нас свої порядки».
До речі, така прозора і законна процедура існувала і за України. Тоді майже так само зацікавлені безквартирні, військовослужбовці ЗС України, за сприяння КЕЧ «розвідували», де у гарнізоні є «проблемні» квартири, тобто ті, господарі яких перевелись по службі в Росію, Білорусію тощо. Готували з власної ініціативи чи житлових комісій військових частин відповідні позови до суду. І тільки у разі винесення позитивного вердикту і подальшої усталеної процедури (а суд враховував геть усі нюанси,скажімо, статус самої квартири, реальне проживання там членів сім’ї військовика й отримання ним житла за новим місцем служби тощо) ухвалювалося остаточне рішення щодо заселення. Не пригадую, щоб хтось вдавався до інших, самовільних «революційних» кроків.
У нинішніх же російських реаліях «квартирний» процес скоротили і спростили до мінімуму. Тим паче є прецедент – одним «пакетом» Держрада Криму, як відомо, націоналізовувала десятки й сотні об’єктів державної і приватної власності на мільйони доларів. А тут якісь службові квартири.
«До мене тоді нагрянули вранці, – згадує Ірина Селезньова, дружина речника Генштабу ЗС України підполковника Владислава Селезньова. – Я вагалась, відчиняти чи ні. Але почувши попередження, мовляв, зламають двері, відчинила. «Ви незаконно займаєте житло, яке тепер належить міністерству оборони Росії, тому повинні його звільнити», – оголосив офіцер, представившись юрисконсультом військової частини. Поруч із ним стояли поліцейський і трохи перелякані жінки із КЕЧ – загалом осіб десять. Я попросила показати рішення суду. Проте його мені не показали. Як і не відповіли, чому порушуються мої права як громадянки Росії, а також неповнолітньої доньки і матері, інваліда другої групи, яка мешкає з нами. Знову німа сцена. Усе, зрештою, завершилось тим, що мені відтермінували висилення до 1 квітня 2015 року. Зі мною обійшлись ще біль-менш культурно. Бо донька Маша на відео все знімала. А у двох інших квартирах, де є маленькі діти, наскільки знаю, надто не церемонились».
Виявляється, у такий спосіб у цьому ж будинку на вулиці Кубанській, 11а захопили квартиру офіцера Одрашка, який із родиною переїхав в Україну. Зараз у ній вже мешкає російський офіцер. Опечатана квартира полковника Сука (він наразі проходить службу в ВМС України). Попередження про негайне виселення отримали інші родини. А в іншому районі міста, на вулиці Лексина, господарем квартири українського прикордонника так само самовільно, скориставшись моментом, став високий чин місцевого прикордонного загону РФ. І вже встигнув, як розповіли сусіди, скрізь у під’їзді розмістити камери відеоспостереження. Натомість начальник Сімферопольського КЕЧ Віктор Возний ці та інші очевидні факти самоуправства, спроби тиснути на мешканців службових квартир не визнає. Каже, що це лише проходила «інвентаризація». Не зумів Возний дати чітку відповідь стосовно кількості місцевих відставників, які досі стоять у черзі на отримання житла в гарнізоні. Мовляв, усі квартирні справи, що раніше перебували на обліку в Сімферополі, передані до Севастопольського відділення ФДУ (федеральної державної установи) «Південьрегіонжитло». А там допоки суцільна тишина.
Родини українських військових у Криму нині «незлим тихим словом» згадують колишнього керівника оборонного відомства, ставленика Януковича-молодшого Лебедєва. Той, як відомо, своїм наказом трирічної давнини призупинив розслужбовлювання відомчого житла, відтак приватизацію. Тож тепер люди з острахом чекають на завтрашній день, коли можуть запросто лишитись даху над головою.
Наразі, як розповіла Ірина Селезньова, «інвентаризація» припинилась, людей начебто залишили у спокої. Але тільки тому, що порадою адвокатів вона і п’ятеро її сусідок, яким теж погрожували виселенням, звернулись із відповідною заявою до місцевого відділення військового Слідчого комітету по Севастополю. Та їхні покази задокументували. Водночас, люди оформляють необхідні документи, щоб через судове рішення отримати дозвіл щодо приватизації свого житла. Для цього потрібно отримати довідки з КЕЧ на материковій України. Якщо, приміром, Одеська КЕЧ всіляко сприяє цьому, то от Київська, куди звертаються офіцери з Криму, чомусь їм відмовляє.
А тим часом
Неподалік згаданої вище вулиці Кубанської, поруч із колишнім 13-м фотограметричним центром ЗС України (нині це російська військова частина), де 18 березня 2014 року пострілом із автомата вбили прапорщика Сергія Кокуріна, завершуються оздоблювальні роботи на двох 9-поверхівках, 72- і 36-квартирних. Їх зводили коштом Міноборони України виключно для військовослужбовців і відставників, яких залишалось близько півтисячі. На момент анексії готовність обох будинків становила приблизно 80%. Минулорічною постановою «Держради Криму» їх націоналізували і передали на баланс так званого державного унітарного підприємства «Кримське будівельне управління». Воно ж, як розповів автору цих рядків перший заступник міністра будівництва та архітектури Криму Володимир Локтіонов, без будь-яких конкурсів, передало інвестору – компанії «Краснодарбуд». Інвестор за планом має до 30 квітня здати перший будинок в експлуатацію. Відставникам там нічого не світить. Більшість квартир буде продано, ще якусь частину передадуть безкоштовно ветеранам війни, які потребують покращення житлових умов. Швидше за все, урочисте вручення ордерів організують напередодні 9 травня. Кримська влада не омине нагоди для власного піару.
На черзі добровільно-примусове повернення земельної ділянки в 3 гектари на вулиці Київській, яку, нагадаю, два роки тому передали Українській православній церкві (КП) для будівництва собору. Тепер же глава адміністрації Сімферополя Геннадій Бахарев просить владику Климента, архієпископа Сімферопольського і Кримського відмовитись від ділянки на користь ФСБ. «Прошу відповідно до Земельного кодексу Російської Федерації поступитися правом користування на земельну ділянку шляхом добровільної відмови від права постійного користування земельною ділянкою, наданою під будівництво собору, з метою передачі відповідної земельної ділянки УФСБ Росії по республіці Крим і місту Севастополю для будівництва багатоквартирних житлових будинків», – сказано у письмовому зверненні Бахарева. Раніше самопроголошений прем'єр-міністр Криму Сергій Аксьонов заявляв, що в Криму не будуть ущемлені права та інтереси жодної з релігійних конфесій. І вкотре, як це за ним, власне, водиться, не дотримав слова.
Володимир Личко
Фото: Сімферопольська 9-поверхівка на Кубанській 11а, де найбільше «цікавляться» житлом українських військових;
Будівля Сімферопольської КЕЧ.
Фото автора
