Київ – В основі «совєтської ментальності» або «совка» лежить страх самостійного ухвалювати рішення, безвідповідальність і подвійні стандарти. «Совки» небезпечні, бо потребують диктатора, який би за них все вирішував, застерігає Антін Мухарський, позаштатний радник міністра культури.
«Совок» боїться індивідуальної відповідальності. Він завжди делегує свою особисту відповідальність державі, уряду, президенту, диктатору, царю і так далі.
«Совок» – це суцільні подвійні стандарти. Це, з одного боку: «Ура! Сталін вперед! Гітлер капут!», «Діди воювали!», а з іншого боку розкрадання плит з-під вічного вогню Невідомому солдатові.
Назовні це якісь патріотичні гасла, а на кухні – нескінченні ниття, що «держава повинна». «Совок» – це тотальний когнітивний дисонанс.
«Совок» естетично непривабливий, бо прагне не виділятися на людях, але вдома намагається витворити щось «із позолотою».
Якщо подивитися на «совкові» квартири, то це у брудному під’їзді помешкання «під Людовіка ІV». Тут позолочені рами, тут вазочки кришталеві, тут ікона Миколи Чудотворця, тут же портретик Ані Лорак.
«Совок» – це неповага до простору, в якому ти живеш. Засмічування голів, помешкань, вулиць, лісів і річок. Це ставлення до життя і світу, як не до свого.
«Совком» легко маніпулювати, бо він своєї думки не має і завжди схиляється під сильнішого.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
