Іван Ленський
Дозвольте від імені росіянина, який народився і виріс у Криму, висловити мої співчуття кримськотатарському народу з приводу закриття АТР. Я кримчанин у п'ятому поколінні і за розповідями моєї бабусі добре знаю, як жилось у Криму до війни. Росіяни та кримські татари жили у злагоді. Ще мій прадід збудував будинок і його сусідами були кримські татари. Вони доглядали землю, розбивали у лісах сади, ні про які протиріччя не йшлось.
Коли більшовики прийшли конфіскувати будинок мого прадіда в 1922 році, місцеві – і росіяни, і татари – стали на його захист і не дозволили більшовикам це зробити. Мій прадід був ветеринаром і лікував худобу незаможних безкоштовно, йому було байдуже, кому належали тварини – росіянину чи татарину: до революції це не мало ніякого значення. Розкол внесли більшовики, які окупували Росію в 1917 році.
Мій рід ось уже п'ять поколінь живе у Криму. Від комуністів ми натерпілися стільки, скільки навіть під час гітлерівської окупації не доводилось витерпіти. Діда розстріляли в 1937-му (не фашисти, зауважу, а комуністи), частину будинку конфіскували, бабусі, котра віддала півжиття на каторжній роботі, платили пенсію 51 рубль 20 копійок. 20 копійок вона завжди віддавала листоноші, який їй пенсію приносив...
Потім була депортація – не нас, а наших сусідів. Наших сусідів виселили, але мої предки намагалися допомагати чим могли, незважаючи на те, що були росіянами – просто зжилися разом, і на національність ніхто не звертав увагу. Поруч із нами жила сім'я греків, яких теж депортували до Азії. Моя бабуся підтримувала з ними зв'язок і в 70-х роках намагалась допомогти їм повернути будинок, який більшовики забрали в 44-му. Кілька років ходіння інстанціями не дали жодного результату – будинок грекам так і не повернули.
Можна якийсь час обманювати всіх, можна довгий час обманювати декого, але весь час обманювати всіх не вийде
Зараз у Росії напад сталінізму, йде повернення у минуле. Дуже гірко на все це дивитися, і закриття телеканалу АТР – це відгомін минулих років. Рано чи пізно все це закінчиться, окупація не буде тривати вічно, можна якийсь час обманювати всіх, можна довгий час обманювати декого, але весь час обманювати всіх не вийде. Як тільки економічна ситуація в Росії погіршиться, всі ті, хто біг на референдум з криками «Росія, Росія!» задумаються про те, за що вони голосували.
Боротьба телевізора з холодильником – нерівна боротьба, переможе завжди холодильник. Варто тільки рівню життя впасти, як тут же кримчани перекинуться туди, де тепліше – вся справа в тому, що Крим населяють люди, які приїхали туди після 1945 року і для яких Крим це не батьківщина предків, а просто місце проживання. Для мене, чий рід живе в Криму з 1867 року, це батьківщина. А для багатьох – просто зручне місце для життя. Варто тільки впасти економіці, як вони перекинуться в будь-яку іншу тиху гавань.
Я був у Криму під час «референдуму». Мене вражало, як люди, які народились і виросли в Україні (народжені після 1954 року), бігли до урн голосувати за Росію. Так, Україна опинилась у непростій ситуації, але не можна ж було так миттєво брати і зраджувати ту країну, в якій ти народився і виріс.
Я щиро вірю в те, що правда переможе і що Крим знову стане вільним. Серед моїх друзів є кримські татари, ми жили в мирі до 1945 року, будемо жити в мирі й надалі – адже це наша батьківщина, забрати яку ні в кого не вийде. Чекати залишилось зовсім недовго – як тільки економіка Росії під вантажем санкцій почне сповзати донизу, як тільки перестануть капати гроші з федерального бюджету, народ одразу ж повстане – голосували ж не за Росію, голосували ж за сите життя...
Іван Ленський, американський кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
