Доступність посилання

ТОП новини

Олег Панфілов: Стрічкові гельмінти російського необільшовизму


Олег Панфілов

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Переможна хода смугастої стрічки триває. Зараз нею оперезали вулкан, притягли на Північний полюс, повантажили на дно озера, пронесли на танках Кримом і Східною Україною. На мотоциклах змогли доїхати лише до польського кордону. Ще раніше стрічечка, як бацила, поширилася Росією зі швидкістю чумної епідемії. Їх пов'язували на все, до чого можна було прив'язати, зокрема й на собачі нашийники і черевики – замість шнурків, на лямочки бюстгальтерів, на штани тінейджерів, обвивали дитячі коляски, прив'язували до автомобільних антен. У Росії куди не глянеш – стрічки, серед іншого і в найбільш неналежних місцях.

Остання історія – взагалі з ряду кумедних. 28 квітня на 10:09 за московським часом з космодрому «Байконур» запланований пуск ракети-носія «Союз-2.1А» з вантажним кораблем «Прогрес М-27М». На головний обтічник ракети нанесена символіка Перемоги: Орден Вітчизняної війни та георгіївська стрічка. Корабель мав доправити на орбіту копію Прапора Перемоги й георгіївські стрічки. У повідомленні прес-служби Роскосмосу говорилося: «На знак вічної пам'яті й вдячності героям Великої Вітчизняної війни, на головний обтічник ракети нанесена символіка Великої Перемоги: Орден Вітчизняної війни та Георгіївська стрічка. Цей космічний корабель доставить на орбіту копію Прапора Перемоги і Георгіївські стрічки».

Через кілька годин з'ясувалося, що корабель «Прогрес М-27М» зник – з ним не можуть зв'язатися, він не вийшов на належну йому робочу орбіту, і було ухвалене рішення про нього забути. Хто понесе відповідальність за руйнування ще однієї ідеологічної провокації – незрозуміло, товариш Сталін напевно розстріляв би недбайливих конструкторів та інженерів за знищення копії прапора Перемоги та георгіївських стрічок. Втім, за останні кілька років невдач з російськими космічними ракетами було так само багато, як і ідіотизму навколо стрічок.

Уся ця радянська символіка вже не сприймалася, але позбутися її було неможливо

За часів становлення радянської ідеології більшовики вигадали кілька образотворчих символів, які тиражувалися мільйонами примірників. Червоні прапори і серпи з молотами стали супроводжувати радянську людину у житті – від пологового будинку з радянським гаслом на кшталт «Спасибі, товаришу Сталіну за наше щасливе дитинство» до радянських кладовищ з надгробками без хрестів, але із зіркою, а іноді з серпом і молотом. По собі знаю, вся ця радянська символіка вже не сприймалася, але позбутися її було неможливо, за її пошкодження, навіть не за руйнування, злочинці каралися жорстоко. Я майже 15 років працював в Академії наук Таджикистану, на фасаді будівлі якої теж красувалися серп і молот. До науки – історії, фізики чи астрономії – вони не мали абсолютно ніякого відношення.

На курсі з історії цензури та пропаганди я розбираю зі студентами радянську символіку. Уточнюю, що червоний колір – колір радянського прапора, він супроводжував радянську людину всі 74 роки радянського життя, виробляючи у вірних ленінців особливі візуальні рецептори. Подивіться на будь-який плакат, листівку або транспарант – червоний колір був переважним, навіть якщо не зображувався прапор. Сучасна ідеологія «путінізм-медведізм» намагається прищепити росіянам рефлекси вже на смугасті стрічки. Залишилося тільки прикрасити стрічками хрести на православних храмах, які давно стали державними ідеологічними організаціями, налагодити випуск смугастих презервативів, нижньої білизни або пофарбувати кремлівську стіну в чорно-помаранчеві смуги.

Радує тільки одне – не всі божеволіють. Казахстан і Білорусь, об'єднані в дивну митну організацію, вирішили замінити георгіївські стрічки патріотичними стрічками у кольорах своєї державної символіки. Здавалося б, дружба Москви, Астани і Мінська абсолютно непорушна, і важко було собі уявити, що вони усвідомлюють не тільки божевільність, але й небезпеку цих стрічок. Швидше за все, в Казахстані та Білорусі, нарешті, побачили, що ці стрічки прив'язані до зброї та форми терористів, які воюють на сході України. Георгіївська стрічка за межами Росії стала символом тероризму, а надсилання її в космос, на дно озера або в гори – лише ідеологічні потуги російської пропаганди.

Смугасті стрічечки сучасної російської ідеології стали тими ж глистами, які знищують психіку росіян

Історія походження георгіївських стрічок добре відома, історія її використання – теж. Але російська пропаганда ніколи особливо не турбувала себе винахідливістю, все і завжди просто крала. Крала німецькі пісні – і перетворювала їх на радянські, крала німецькі плакати – і зображала їх як радянські. Потім радянські конструктори крали автомобілі, літаки та побутову техніку. Повторювали все погано, у багато разів гірше за оригінал, але крали нещадно всі роки радянської влади. Символ військової доблесті добільшовицької історії Росії поцупили, уже не відчуваючи жодних докорів сумління. В організм людини або тварини можуть потрапити, а потім прижитися і підривати здоров'я стрічкові гельмінти, глисти. Смугасті стрічечки сучасної російської ідеології стали тими ж глистами, які знищують психіку росіян, і так не зміцнілу після 74 років марксизму-ленінізму.

Олег Панфілов, професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Олег Панфілов

    Професор державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)

XS
SM
MD
LG