За 2014 рік свобода преси занепала в усьому світі до рівня, найгіршого за останні понад 10 років, каже правозахисна організація Freedom House. При цьому український Крим, що перебуває під російською окупацією, правозахисники оцінили окремо: він опинився у десятці найгірших у світі. Решта ж України вийшла з категорії «не вільних країн», до якої вона потрапила за влади Віктора Януковича, але проблем не бракує і там.
Стан свободи преси у світі різко погіршився протягом 2014 року, наголошує в новому звіті організація «Фрідом гаус» («Дім свободи») зі США. У багатьох країнах чи територіях перед журналістами постали нові, дедалі суворіші закони й дедалі більші обмеження на вільний обмін повідомленнями й інформацією, їхню працю ще більше ускладнювали серйозні погрози й фізичні напади.
При цьому до десяти найгірших потрапив і окупований Росією Крим – його оцінювали окремо і від решти України, яка його не контролює, і від Росії, якій він не належить. У цій же десятці, зокрема, Куба, Білорусь, Туркменистан, Узбекистан чи Північна Корея, яка й завершує список зі 199 країн чи територій.
У Криму погано, решта України здійснила прорив
У Криму, кажуть правозахисники, колись плюралістична атмосфера в засобах інформації була знищена під російською окупацією закриттями й блокуваннями українських ЗМІ і нав’язуванням обмежувальних норм, чинних у Росії. До втечі журналістів із Криму спричинилися також численні випадки залякувань і насильства. Нині півострів займає в переліку 195–196-е місця разом із Еритреєю.
Натомість решта України стала прикладом найразючішої зміни в євразійському регіоні: вона перейшла з «не вільних» за свободою преси держав до «частково вільних». Нині країна ділить 125–126-е місця з Македонією. Занепад авторитарного режиму президента Віктора Януковича призвів до зменшення і політичного тиску на державні засоби інформації, і ворожого ставлення до незалежних ЗМІ.
Але й в Україні не бракує проблем
Однак, додають автори звіту, на ці здобутки наклався і частковий відступ назад унаслідок конфлікту на сході України, який створив значні небезпеки й перешкоди для журналістів. У документі нагадано, що протягом 2014 року в Україні були вбиті п’ять журналістів, із них один під час протестів Євромайдану в Києві.
Іще один із моментів, який погіршив загальний результат українських змін, полягав у застосуванні Києвом обмежувальних заходів щодо російських засобів інформації, щоб протистояти їхній пропаганді і неправді, розповіла Радіо Свобода одна зі співавторів звіту Елен Агекян. За її словами, для такого протистояння потрібна не цензура, не закривання рота пропагандистам, а своя об’єктивніша, незалежніша і плюралістичніша журналістика.
Росія веде грубу пропаганду і маніпулює інформацією в усьому регіоні
У «не вільній» Росії (180–182-е місця разом із Ефіопією й Саудівською Аравією) тим часом влада зміцнила контроль над засобами інформації в ситуації, коли їхнє становище вже й так було вельми обмежене. Російська влада вдалася до суміші законодавчих змін, економічного тиску і грубої пропаганди – особливо у стосунку до подій в Україні, – щоб досягти цієї мети, вона придушувала незалежну журналістику і застосовувала контрольовані державою ЗМІ для нападів на внутрішніх інакодумців і закордонних критиків.
Крім того, зауважують правозахисники, Росія також намагається контролювати доступ до незалежних думок в інтернеті чи в закордонних ЗМІ. Крім того, Москва дедалі відвертіше намагається маніпулювати інформаційним середовищем у довколишньому регіоні, який вона вважає своєю «сферою впливу»: в Україні, Середній Азії і Балтії.
Людей, що мають вільну пресу, дедалі меншає
Серед інших моментів, які зауважили у звіті американські правозахисники, – невелике зменшення рівня свободи слова у США. Це спричинили, зокрема, грубі дії поліції щодо журналістів під час протестів у місті Ферґусоні чи досить суворий урядовий контроль за інформацією, що йде з Білого дому й інших владних структур.
Загалом зі 199 країн чи територій, які оцінені в доповіді, статус «вільних» за свободою преси за 2014 рік мають 63 (32 відсотки), до «частково вільних» належить 71 (36 відсотків), а «не вільними» виявилися 65 (32 відсотки). Але, коли рахувати за населенням, то у «вільних» країнах чи територіях живуть тільки 14 відсотків мешканців Землі; в «частково вільних» живуть 42 відсотки, а 44 відсотки – в «не вільних». Таким чином, відсоток населення, яке має вільні ЗМІ, нині найнижчий за всю історію збирання цих даних від 1996 року.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
