Чи видасть Австрія колишнього спонсора Аксьонова

Ярослав Шимов, Юрій Векслер

У Відні 30 квітня відбудеться судове засідання, на якому буде вирішено, чи видасть Австрія Сполученим Штатам за їхнім запитом українського олігарха Дмитра Фірташа, який перебуває у Відні.

Фірташа затримали 12 березня 2014 року австрійські правоохоронці у Відні за запитом ФБР. Його звинувачують у США в хабарництві та створенні злочинного співтовариства. 21 березня 2014 року, через 9 днів після арешту, Фірташа випустили на свободу під рекордну для Австрії заставу в 125 млн євро. Відтоді він вільно пересувається Віднем, але не має можливості покинути Австрію.

Хто такий Дмитро Фірташ? Через пару днів, 2 травня, йому виповниться 50 років. Він народився в Тернопільській області, закінчив залізничне ПТУ, набагато пізніше – Національну академію внутрішніх справ України за спеціальністю «правознавство». З 1988 року – підприємець, жив у Чернівцях, Києві, Москві. В енергетичному бізнесі він з 1993 року: поставляв туркменський газ українським споживачам, потім придбав низку великих підприємств хімічної галузі.

У 2004 році разом із «Газпромом» Фірташ створив компанію «РосУкрЕнерго», яка упродовж майже п'яти років була посередником при постачаннях російського газу на територію України і далі в країни ЄС. У матеріалах WikiLeaks у 2010 році фігурували відомості про те, що до діяльності «РосУкрЕнерго» був причетний кримінальний авторитет Сергій Шнайдер (більш відомий як Семен Могилевич).

У 2005 році тодішній прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко звинуватила «РосУкрЕнерго» у створенні дефіциту газу в країні і різних зловживаннях. У 2009 році Тимошенко домоглася свого: компанію Фірташа «відсунули» від газової труби, але він тут же сплив знову, отримавши можливість – очевидно, завдяки хорошим зв'язкам у Росії – закуповувати газ безпосередньо у «Газпрому», оминаючи «Нафтогаз України».

Як неодноразово писали українські та російські ЗМІ, «РосУкрЕнерго» була найважливішою частиною «павутиння» посередницьких і офшорних фірм, якими виявився обплутаний енергетичний сектор України. До 2006 року відносять початок конфлікту Дмитра Фірташа з Арсенієм Яценюком, тодішнім міністром економіки в уряді Юрія Єханурова. Яценюк виступав проти створення посередницького спільного підприємства з Росією.

У 2007 році Дмитро Фірташ об'єднав свої активи в рамках холдингу Group DF. Пізніше його інтереси поширилися, крім газового та хімічного, на банківський бізнес та медіа-ринок України. При президенті Вікторі Януковичі Фірташ став одним із найвпливовіших українських олігархів. Встановив тісні партнерські стосунки з Сергієм Льовочкіним, який обіймав до січня 2014 року посаду голови адміністрації президента.

Існують різні оцінки розмірів статку Дмитра Фірташа. Більшість із них, датовані 2013-14 роками, – між 2,5 і 3 мільярдами доларів. Конфлікт на сході України завдав бізнесу Фірташа певної шкоди. Низка його підприємств, наприклад, велике хімічне підприємство «Стирол» у Горлівці Донецької області, через бойові дії припинили роботу.

Дмитро Фірташ давно є важливою закулісної фігурою в українській політиці. Незважаючи на тісні зв'язки з кланом Януковичів та їхньою Партією регіонів, Фірташ був помічений і в контактах із партією УДАР Віталія Кличка: українські ЗМІ називали олігарха одним із головних спонсорів цієї політичної сили. До анексії Криму великі контакти були у Фірташа і в цьому регіоні, де йому належить низка підприємств. Нинішнього кримського керівника Сергія Аксьонова один час навіть називали креатурою Фірташа. Торік, під час президентської передвиборної кампанії, Фірташ висловив підтримку кандидатурі Петра Порошенка, хоча зробив це своєрідно: «Що таке Тимошенко, ми всі добре знаємо, а що таке Порошенко, ми ще можемо побачити».

Чи буде український олігарх виданий США? У Києві не виключають цього, хоча оцінки і самої цієї справи, і її можливого результату там звучать різні. У Росії, очевидно, не хотіли б, аби Фірташ опинився під судом за океаном: він занадто багато знає про закулісні ділові та політичні угоди Росії та України, що укладалися при президентах Ющенку та Януковичі.

Привід для переслідування Фірташа американськими правоохоронними органами на тлі всієї його діяльності не здається особливо великим: у США українському олігарху і кільком його компаньйонам інкримінують підкуп індійського чиновника з метою отримання контролю над місцевим титановим рудником. Ордер на його арешт виданий судом штату Іллінойс влітку 2013 року. Індійська сировина використовується однією з компаній США, що виробляє «Боїнги». Влада Індії Рамачандра Рао, депутата парламенту, який проходить у цій справі, видавати Сполученим Штатам поки відмовляється.

Українська влада також порушила проти Дмитра Фірташа кримінальні справи. Одну – про зловживання службовим становищем і розкрадання бюджетних коштів (за інформацією голови МВС України Арсена Авакова, посадові особи низки підприємств, що належать Фірташу, здійснили фінансові махінації, які спричинили розкрадання 2,3 млрд гривень державних коштів). В іншій справі формулювання серйозніше: там йдеться про фінансування тероризму. Ця справа пов'язана з купівлею Фірташем та Сергієм Льовочкіним, екс-головою адміністрації президента України Віктора Януковича, 30 відсотків акцій телеканалу «Інтер» у російського телеканалу ОРТ. «Інтер» вважався при Януковичі одним із головних медіа-рупорів тодішньої влади.

Що стоїть за спробою Вашингтона домогтися видачі Фірташа? Коментує Юрген Рот, німецький фахівець з організованої злочинності у Східній Європі. Три роки тому він опублікував книгу «Газпром» – зловісна імперія».

– Чи є підстави вважати Дмитра Фірташа людиною «Газпрому», людиною Путіна?

– Фірташ, безсумнівно, був людиною «Газпрому» в недавньому минулому, частково він залишається таким і сьогодні. Він володіє великим пакетом акцій однієї з дочірніх компаній «Газпрому». У ті часи, коли він був важливим партнером «Газпрому» і тісно з ним співпрацював, він був найпотужнішим представником цієї компанії в Україні. Він був із цієї причини тісно пов'язаний з Володимиром Путіним, можливо, що ці зв'язки зберігаються і понині. Чи є намір американців роздобути Фірташа бажанням більше дізнатися про грошові потоки, які ведуть до Путіна, я не знаю. Але знаю, що на американців чиниться тиск з боку прем'єр-міністра України Арсенія Яценюка з тим, щоб вони домагалися видачі Фірташа. Яценюк домагається того, щоб Фірташ був повністю нейтралізований. Питання, чи вдасться йому це чи ні.

– Що за ордер виданий на арешт Фірташа?

– Це ордер не міжнародний, а тільки національний. Тим не менш, ми бачимо спробу США домогтися видачі Фірташа Австрією. Цей запит базується тільки на одному випадку корупції. У ньому немає ніяких слідів розслідування нелегальної діяльності Фірташа в минулому. А така діяльність, безсумнівно, мала місце. Дуже важливо підкреслити ще раз, що прем'єр-міністр України Яценюк намагається активно впливати на США з метою досягнення екстрадиції Фірташа Австрією. Яценюк був пов'язаний тісно з Коломойським, ще одним непрозорим олігархом в Україні. І вони обидва мають інтерес дістатися до активів, якими володіє Фірташ. У цій атаці можна побачити якщо не змову, то домовленість проти Фірташа з метою позбавити його свободи дій, що частково вже вдалося, адже він більше року змушений сидіти безвиїзно у Відні.

Я переконаний на основі того, що я знаю, що він не буде виданий. І немає ніяких даних або сигналів про те, що він захоче або має намір повернутися в Україну. Чесне і неупереджене розслідування відносно його діяльності очікувати там не доводиться. Він намагався створювати в Європі структури з відновлення та модернізації економіки України, шукав партнерів і союзників серед німецьких та інших європейських політиків, але без особливого успіху.

– Чи не допоможе йому те, що він у минулому підтримував Порошенка?

– Ні, це не зіграє сьогодні ніякої суттєвої ролі. Між Яценюком і Порошенком існує свій конфлікт. Це загальновідомо. Їх розділяють, крім іншого, різні економічні цілі та інтереси. Фірташ, сидячи у Відні та будучи обмеженим у контактах, намагається вдавати з себе фігуру, яка створює європейську структуру з відновлення та розбудови економіки України, але насправді це не більше ніж піар.

– Ви переконані в тому, що Австрія не видасть Фірташа. Що тут відіграє визначальну роль: надані американцями недостатньо вагомі докази провини Фірташа, чи щось інше?

– Доказова база дійсно слабка, і це найважливіше. До того ж у Австрії свій досвід спілкування зі східноєвропейськими олігархами, який диктує обережність і делікатність у таких справах. Не треба забувати і те, що іноземні олігархи, зокрема і Фірташ, відіграють важливу роль в економіці Австрії.

Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода