Доступність посилання

ТОП новини

Севастополь очима європейських журналістів. Калле Кнійвіля


Калле Кнійвіля

За рік перебування Севастополя під владою офіційної Москви, місто відвідали безліч представників західноєвропейських ЗМІ. Хтось приїжджав, переслідуючи якусь конкретну інформаційну мету, хтось намагався емпірично сформувати власну думку про життя міста в нових умовах, хтось знаходив інші причини і передумови, які, втім, були і залишаються настільки ж індивідуальними, як і враження, що залишилися у журналістів після відвідання Севастополя.

Саме про ці враження Крим.Реалії говорили зі шведським журналістом і письменником Калле Кнійвіля.

– Скажіть, коли Ви востаннє відвідали Севастополь і які були перші відчуття від міста?

– Я приїхав до Севастополя наприкінці вересня минулого року. Не скажу, що відчув щось особливе. Перше, що я побачив – це арка на в'їзді до міста і велика кількість історичних пам'яток, що нагадують, здебільшого, про військову історію цих місць.

– Скажіть, цей візит був першим для Вас чи ви вже бували в місті раніше?

– Ні. Я відвідав місто вперше.

– Ваша книга, присвячена «кримській проблемі», заснована, в основному, на спілкуванні з місцевими жителями. Як Ви оцінювали настрої севастопольців? Про що вони говорили?

Спілкуючись із людьми на вулицях, я помітив, що вони відповідали на мої запитання у формі якихось патріотичних гасел
Калле Кнійвіля

– Настрої людей, їх думки і репліки можна умовно розділити за кількома критеріями: спілкуючись із людьми на вулицях, я помітив, що вони відповідали на мої запитання у формі якихось патріотичних гасел. Це були певні ідеологічні кліше, які, ймовірно, сказав хтось із політиків чи громадських діячів на телебаченні чи в інших засобах масової інформації. Всі ці люди в безумовній формі підтримували анексію Криму і говорили найчастіше про історію, про подвиги народу, вчиненіх на території Севастополя і так далі. Я не можу точно відповісти, чому так відбувалось: можливо, всьому виною стадне почуття, а може, й ні. У той же час я мав можливість поговорити з городянами у спокійних, домашніх умовах. У цьому випадку люди мали можливість абстрагуватися від соціуму та відповідали на мої запитання більш виважено, вдумливо, більше вдавалися в деталі. Крім усього іншого, спілкуючись із прихильниками та противниками анексії, я помітив, що останні підходили до відповідей на мої запитання аналітично. Всі вони говорили, що в процесі торішніх політичних подій вони неодноразово ставили під сумнів свою громадянську позицію, мислили критично відносно самих себе, але все одно поверталися до початкової точки зору.

– Наскільки «імперський синдром», притаманний кримчанам і описаний у Вашій книзі, характерний для Севастополя і севастопольців?

– Він характерний у тій самій мірі, що і в усьому Криму. Севастопольці також не до кінця позбулися свого радянського та імперського минулого. Я вважаю, що вони так і не змогли перебудувати своє життя на новий, сучасний лад і в більшості своїй продовжують мислити старими категоріями відносно влади, політики та інших аспектів сучасного суспільства. На півострові панує ще радянська система цінностей, люди продовжують ностальгувати за минулим. У цьому їх певною мірою підтримують і ЗМІ, які, більшою мірою, концентрують увагу на минулому, ніж на сьогоденні.

– Тим не менш, за твердженням багатьох людей в Севастополі російський патріотизм розвинений на порядок сильніше, ніж у решті Криму. Чи помітили Ви це? Якщо так, то в чому, на Вашу думку, це виявляється?

– В якійсь мірі це так. Я вже згадував про всюдисущі пам'ятники, які акцентують увагу городян на військовому минулому Севастополя. Це постійно нагадує обивателю про те, що він знаходиться в епіцентрі тих історичних подій, які пов'язані з Російською Імперією і Радянським Союзом. Люди постійно бачать барельєфи, які вказують на те, що «Севастополь – місто російської слави». Я вважаю, що це одна з причин цього «посиленого патріотизму». Я вже говорив про ЗМІ. Пам'ятаю, коли я був у Севастополі і зустрічався з представником одного з місцевих телеканалів, він також мені дуже багато говорив про історію, про подвиг російського і радянського народів, говорив про роль Севастополя у цих подіях, про те, скільки крові було пролито в боротьбі за це місто. Підсумувавши, він наголосив, що де-де, а в Севастополі фашизм точно не пройде.

– Скажіть, Калле, перебуваючи в Севастополі, Ви відчували якийсь тиск або загрозу з боку влади чи місцевих жителів?

– Загрози як такої не було, але, пам'ятаю, я спілкувався з однією жінкою, яка була якоюсь представницею однієї з так званих народних республік. Я точно не пам'ятаю, яку саме посаду вона там займала, але справа не в цьому. Коли я задав їй деякі питання, вона почала дуже полум'яно розповідати мені, чому у них на Донбасі правильна позиція, а ми на Заході всі неправі. У якийсь момент я парирував їй і висловив свою незгоду з її реплікою, на що вона відреагувала надмірно бурхливо і озлоблено. Це, мабуть, єдиний ексцентричний момент, який стався зі мною в Севастополі, але ніяких фактичних погроз не було.

– Як ви вважаєте, Севастополь – російське місто?

У Скандинавії кожна держава може знайти той чи інший клаптик землі, який історично належить іншій країні, але тут це нікого не цікавить

– На таке питання лаконічно відповісти дуже важко. Історично він був російським військовим містом довгий час, але ж політично це не має ніякого значення. Якщо розглядати це питання в контексті минулорічних подій, то тут очевидним є лише те, що були порушені відразу кілька нормативно-правових актів, зокрема й міжнародних – саме це є головною проблемою.Стосовно цього у нас, у Швеції, сказали одну дуже тонку фразу: «У Скандинавії кожна держава може знайти той чи інший клаптик землі, який історично належить іншій країні, але тут це нікого не цікавить».

– І наостанок: Ви приїхали б до сьогоднішнього Севастополя в якості туриста?

– Ні, звісно, я б не приїхав сюди як відпочивальник. Я вважаю, що це політично некоректно. Так само я ніколи не поїду в якості туриста до північного Кіпру чи на якусь іншу територію, яка має невизнаний світовим співтовариством політичний статус. Для мене це принципово неприйнятно. Я можу ще раз відвідати Севастополь в якості журналіста, що я і зробив раніше, але в якості відпочивальника – однозначно ні.

XS
SM
MD
LG