Алі Озенбаш: «Завдання – пояснити наше право на цю землю»

Робоча комісія на чолі з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим розробила законопроект «Про статус кримськотатарського народу». Документ має потрапити до парламенту упродовж декількох тижнів. Ухвалення цього законопроекту, за словами його розробників, інтегрує представницькі органи кримськотатарського народу у вертикаль офіційної влади України. Голова Ревізійної комісії Курултаю кримськотатарського народу Алі Озенбаш, ознайомившись із текстом цього документа, зробив висновок про необхідність його серйозного доопрацювання. Про це він розповів у інтерв'ю Крим. Реалії.

– Які загальні висновки ви зробили, ознайомившись із текстом законопроекту?

– Законопроект ще далеко не готовий і в такому вигляді, сподіваюсь, до реєстрації його ніхто не запропонує. На мій погляд, закони із застереженням: «так, там є недоліки, але потім ми внесемо зміни – так у всьому світі робиться» не можна ні пропонувати, ні тим більше ухвалювати. На момент ухвалення закон має бути досконалим, а зміни до нього дійсно вносяться, але в міру необхідності, що виникає з плином часу і змінами економічної, політичної, юридичної ситуації, а також супутньої законодавчої бази.

Наприклад, у тексті присутні норми взагалі незрозумілі, як то стаття 15 «Права кримськотатарського народу у сфері спорту», а також замах на право Курултаю самостійно змінювати свою нормативну базу. Наприклад, стаття 3, яка говорить: «Регламент діяльності Меджлісу визначається Меджлісом».

– На думку авторів, пункт виправданий тим, що Меджліс несамостійна структура і це відображено в нормі про його формування. Відносно ж регламенту діяльності, то його, мабуть, залишають за Меджлісом, щоб дати певну свободу дій.

– Як на мене, це норма неправильна: Регламент діяльності Меджлісу також має затверджуватися Курултаєм. Меджліс може розробляти і пропонувати проект регламенту, як і будь-яких інших нормативних документів, але затверджувати його має Курултай, тому що Меджліс – робочий орган Курултаю, а не самостійна політична структура. Інакше Меджліс стає підконтрольним Курултаю, номінально навіть за формою. Дискутувати з цього приводу ми, зрозуміло, будемо, але на Курултаї, а не у Верховній Раді, якщо, звісно, цим або яким-небудь іншим законом Курултай не буде обмежений у правах визначення своєї нормативної бази.

Або візьмемо пункт 8: «Вибори до регіональних та місцевих меджлісів здійснюються у відповідних багатомандатних мажоритарних округах за принципом «одна адміністративно-територіальна одиниця – один округ». Є думка, що якщо ця норма впроваджена, щоб не відмовлятися від представництва на місцевому рівні. Але для цього зовсім не потрібна конкретизація способу і технології виборів. Досить вказати, що вибори відбуваються шляхом загального таємного голосування бюлетенями в день, призначений Курултаєм. Як мінімум, необхідно вилучити з тексту визначення «багатомандатних округів».

Сам цей пункт 8 суперечить пункту 3 цієї ж статті. Багатомандатні мажоритарні округи – це нонсенс, який вже підтвердив свою неспроможність на останніх виборах. У кожному разі, це питання дискусійне, але наявність такого пункту в Законі України знову обмежує права Курултаю змінювати свою нормативну базу. Повторюся, у Курултаю має залишатися право і можливість змінювати її самостійно. Тим більше, що цей процес (реформування – прим. ред) розпочатий ще з першої сесії діяльності 6-го Курултаю.

Особливо погані в законопроекті «Прикінцеві положення та перехідні положення». Так, їх стаття 4 говорить: «Формування представницьких органів корінних народів України відбувається на території України винятково за межами тимчасово окупованої території України», де немає ні Меджлісу, ні тим більше Курултаю. Як це можливо? Напевно, простіше опустити цей пункт, або прибрати з нього «винятково за межами тимчасово окупованої території України», як само собою зрозуміле?

Пункт 6 говорить: «Курултаю кримськотатарського народу упродовж місяця з дня публікації цього Закону: ухвалити рішення/нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону». Виходить, у такий нехитрий спосіб Курултай кримськотатарського народу перепідпорядковується Верховній Раді України, її Президенту і втрачає самостійність! А сам Закон взагалі стає «мертвонародженим» і не може набути чинності тому, що Курултай на сьогоднішній території Криму провести неможливо. Цей пункт краще скасувати, або прибрати з нього імперативний тон і конкретизацію термінів проведення засідання Курултаю.

– Наскільки я знаю, ви не згодні і з формулюваннями «територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополь». Чому?

– Севастополь відокремлювати від Криму категорично не можна. Тому що в цьому ні логіки, ні історичної справедливості немає. Одна геополітика, і та для України небезпечна, а для кримців – шкідлива. Не може і не повинно бути міста Севастополь окремо від Кримської автономії, і це може бути відображено в законі у вигляді зобов'язання України внести відповідні зміни в її Конституцію. Звісно, зміни в адміністративно-територіальний устрій – це прерогатива Конституції і, напевно, прописувати законом зобов'язання внести зміни до Конституції некоректно. Але не скористатися можливістю усунути настільки жахливий нонсенс неправильно. У такому випадку простіше прибрати з контексту закону «місто Севастополь», і вести мову про Крим в повному обсязі, як про само собою зрозуміле. Там аргументів багато, і не тільки вузько національних, а й геополітично-стратегічних. Як для України, так, в перспективі, і для всієї Європи.

– Вперше в правове поле України вводяться органи національного самоврядування – Меджліс і Курултай. Але у вас, як голови Ревізійної комісії, є зауваження?

– Взагалі-то, до правового поля України ці органи вже введені «Постановою Верховної Ради України від 20.03.2014 року із заявою Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу в складі української держави», і це радує. Я пропоную формулювання «Курултай і його структурні органи», ну, може додати ще й «регіональні та місцеві меджліси». Тому що органом національного самоврядування, власне, є Курултай, а Меджліс – лише один з його робочих органів. Тому ні в якому разі не можна вносити в закон України перерахування окремих структур і робочих органів Курултаю. Вони можуть змінюватися, і право на можливість змінювати їх самостійно має залишатися у Курултаю. Я вже говорив, що процес реформування був припинений через сформовану політичну ситуацію, але запущений він давно, і має бути доведений до логічного кінця. А закріплення цих структур у Законі України зробить цей процес складним до неможливого.

– Є пункт про те, що Уповноважений може вносити на розгляд Верховної Ради України ухвалене Курултаєм рішення про повернення історичних назв населених пунктів, які були перейменовані після депортації кримських татар з Криму. Але сьогодні цей процес в Україні розпочатий і після рішення про декомунізацію...

– Насправді під декомунізацію потрапить не так вже й багато топонімів, основна їх маса – «Щасливі», «Огіркові», «Гвардійські» і так далі. Правильніше і простіше – паралельно і одночасно запропонувати законопроект про «Повернення топонімії», його варіанти готові і вже пропонувалися. Або взагалі внести такий в контекст цього законопроекту. Місця він займе трохи більше, ніж розділ про розвиток спорту. І лобіювати не доведеться окремо.

– У законопроекті є така цікава стаття – «Представництво кримськотатарського народу у Верховній Раді Автономної Республіки Крим гарантується шляхом створення кримськотатарського виборчого округу з кількістю депутатів». Тобто, фактично, це та сама 20% квота в парламенті Криму, яку стільки років домагаються кримські татари?

– Знаєте, як не можна бути трохи вагітною, так і не можна бути дещо обмеженим демократом. Проте автори чомусь вважають дискусійним твердження, що пропонований ними принцип квот на вибори суперечить принципам вільних виборів і демократії в ліберальному її розумінні, «оскільки ліберальна демократія верховенства права має забезпечувати право меншин на повноцінну участь».

Із правом на повноцінну участь повністю згодний! Тому й необхідно вимагати квоти на всіх рівнях виконавчої та судової гілок влади. А у виборчій, вибачте, це суперечить і міжнародним принципам демократії, і її основам взагалі. Такі норми в подібному законі ніхто не пропустить, і справедливо, тому що ці правовідносини регулюються іншими законами про вибори в Україні і Конституцією України.

– Прокоментуйте наступний пункт законопроекту: «Державні службовці органів держслужби на місцях та працівники виконавчих органів у Автономній Республіці Крим і місті Севастополі проходять навчання і складають іспит з історії кримськотатарського народу». Ви вважаєте його виконання реальним, навіть у разі повернення під юрисдикцію України?

– Скажімо так: подібна норма тішить око, але гріє навряд чи. Про який іспит з історії йдеться, коли, як такої, об'єктивно написаної історії народу кримців, за винятком, безумовно, чудового, але далеко небагатьма прочитаного чотиритомника Валерія Євгеновича Возгріна, не існує взагалі? Якщо ж її вивчати і здавати за наявними підручниками, то чиновники поголовно стануть кримцененависниками. І не дивно! Та свою історію не знає навіть значна частина самих кримців, які досі покірно носять зневажливе прізвисько «татари» з прикметником «кримські».

– Ви розкритикували можливість оподаткування діяльності Меджлісу і Курултаю відповідно до норм податкового законодавства України про діяльність неприбуткових організацій. Чому?

– За задумом авторів, це має здійснюватись відповідно до податкового законодавства України про діяльність неприбуткових організацій, і це прямо-таки здійснює мрію ворогів нашого народу всіх мастей, які всю історію існування Курултаю і Меджлісу намагалися змусити нас зареєструвати їх в якості громадських організацій. Звільнення від усіх видів податків цих інститутів – це необхідний реальний крок назустріч корінному кримськотатарському народу. Повне фінансування їх із держбюджету – це також відповідатиме принципам Декларації. Але «відповідно до норм податкового законодавства України про діяльність неприбуткових організацій» – однозначна норма. Для фіскальних органів та виконавчої влади вона імперативна і не залишає інших шляхів, а тому веде саме до того результату, про який я говорю.

– І повертаючись до питання про самоназву кримських татар – «кримці» або «киримли». Ви постійно акцентуєте на цьому увагу. Чому це так важливо?

– Дякую за запитання. Хоча з цього приводу все сказано настільки повно й переконливо, що опонентів (не плутайте із ворогами) практично немає. Але я скористаюся можливістю вкотре підкреслити важливість і особливу актуальність цієї проблеми саме зараз. Для початку змушений вас поправити: не «киримли», що означає «кримський», а «киримлар».

Завдання ж – не захоплюватися внутрішньої, до слова, не завжди виправданою гордістю колишньою величчю предків, продовжуючи при цьому мазохістськи страждати від нинішнього ущемлення і, не побоюся цього слова, убогості нашого становища, а пояснити наше право на цю землю іншим етносам-громадянам України, нашим сьогоднішнім співвітчизникам. Зрозуміло, це було б не настільки складно зробити за три-чотири роки при бажанні уряду і проведенні ним серйозної інформаційно-ідеологічної роботи, але за двадцять з гаком років незалежності такого бажання не спостерігалося.

Не відновивши етнонім, що належить винятково нашому народу, ми приречені на політичну смерть, тобто втрату можливості залишитися в історії як самостійний етнос. Очевидно, що як людина, що не має імені та прізвища, не може ні на спадщину претендувати, ні будь-кому щось залишити, так і народ, який не має власного етноніма, не може ні власну територію, а тим більше державність мати, ні на неї претендувати.

Буде прикро, якщо ніхто не почув озвучене мною відчайдушне звернення Ревізійної комісії Курултаю і багатьох інших патріотів кримського народу про важливість самоназви. Адже навряд чи в осяжному майбутньому нам випаде така можливість внести до законодавчого поля України та у світове вживання етнонімів самоназву народу, що відповідає історичній логіці та назавжди відтинає провокаційні та будь-які інші сумніви в безперечному праві народу кримців-киримлар на цю територію, на природну автохтонність або, висловлюючись офіційно вживаною термінологією, корінне походження в Криму.