Лев Абалкін: Чому російського міністра курортів і туризму Криму звільнили в розпал сезону?

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Анонсоване ще в квітні звільнення Олени Юрченко з посади міністра курортів і туризму Криму відбулося лише 5 червня. До чергової сесії Державної Ради ніякої критики на адресу діяльності Юрченко не звучало.

Навіть навпаки: і Володимир Константинов, і Сергій Аксьонов усіляко намагались показати, що звільнення викликане не корупційними скандалами, а винятково необхідністю «оживити» роботу міністерства, вливши до нього нову кров.

Насправді ця кадрова заміна мала статись ще два місяці тому, коли туристичний сезон навіть не відкрився, а скандальність і безперспективність роботи Олени Юрченко вже стала більш ніж очевидною.

Тоді в такому ж становищі опинився тепер уже колишній міністр транспорту Криму Анатолій Цуркін. Але з ним так не церемонились, а змусили написати заяву про звільнення ще в березні – щойно стало зрозуміло, що чиновник не може оптимізувати роботу поромної переправи, та і взагалі є слабким менеджером.

А от у випадку Олени Юрченко все складалося зовсім інакше. І в цьому варто розібратися докладніше.

Таких не беруть у космонавти

Більшу частину свого трудового життя Олена Юрченко пропрацювала педагогом, найдовше (з 1998 до 2010 роки) – в ялтинській школі-дитячому садку №28. Наступні два роки майбутній екс-міністр провела в кріслі заступника міського голови сонячної столиці Олексія Боярчука (природно, Партія регіонів). Але і на цій посаді вона знову-таки займалася не питаннями туризму, а загальною «гуманітаркою» (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист, спорт та молодіжна політика).

Після передчасного звільнення Олексія Боярчука, спровокованого гучним конфліктом із депутатським корпусом, Олену Юрченку звільнили без відновлення в школі. А 2014 року, після усунення Олександра Лієва з посади міністра, пані Юрченко обійняла його місце.

Навіть при першому наближенні видно, що підвищення чиновниця отримала зовсім не за свої професійні навички (зважаючи на повну відсутність досвіду роботи в туристичній сфері), а винятково завдяки абсолютній лояльності та приналежності до команди Олексія Боярчука, який зайняв головний кабінет Ялти в той же час, коли Володимир Константинов отримав місце спікера парламенту АРК.

По суті, Олена Юрченко стала креатурою Константинова. Ймовірно, тому жорсткій критиці її діяльність піддавали саме люди Сергія Аксьонова, зокрема, його заступник Руслан Бальбек.

Нагадаємо, що приводом для обурення і основною причиною звільнення Олени Юрченко стало зірвання домовленостей із великою російською туристичною компанією «Пегас-Тревел». Юрченко не змогла організувати зустріч великого туроператора навіть з третиною від необхідної кількості курортних закладів, а також всіляко лобіювала посередницькі програми між ДУП «Сонячна Таврика» та місцевими турфірмами.

Загалом-то, корупційний скандал відбувся, й упродовж нього чиновницю символічно притиснули доказами до стінки і вказали на двері.

Володимиру Константинову в такій ситуації довелось не лише мовчки злити свою людину, але і погодитись на призначення нового міністра вже з команди Сергія Аксьонова (щоправда, відтермінувавши звільнення Юрченко на два місяці). Для спікера це був єдиний спосіб уникнути ескалації конфлікту і захистити власний імідж.

Саме тому з квітня Володимир Константинов почав старанно повторювати, що Олена Юрченко – «енергійна людина, яка знайде собі застосування в нашій команді», і дійсно почав підшукувати для неї менш «рибну» посаду.

Новим міністром став Сергій Стрельбицький, який до цього часу був радником Аксьонова щодо розвитку туризму і курортів. Однак особливих надій на розвиток курортів півострова це призначення не вселяє.

Шило на мило?

Незважаючи на зовнішню монолітність влади, за кожен пост у Криму ведеться жорстка внутрішня боротьба, адже будь-яка посада тут є потенційним джерелом заробітку місцевих чиновників. А вже крісло міністра курортів і туризму, враховуючи всю «біль» цього питання для уряду Росії, і поготів вважається вкрай хлібним.

Компетентність нового голови профільного міністерства викликає менше запитань, ніж професіоналізм попереднього. Однак послужний список Сергія Стрельбицького в туристичній сфері також катастрофічно короткий. Чиновник теж спочатку був педагогом, потім став підприємцем, а один час навіть служив керівником управління інвестиційної політики Євпаторійської міськради.

Але чисто туристичною діяльністю в якості державного службовця він почав займатися тільки 2013 року, коли через структури Партії регіонів потрапив у Львівську обласну адміністрацію, ненадовго очоливши департамент міжнародного співробітництва та туризму.

Загалом, особливих досягнень на ниві держслужби у Стрельбицького немає. А значить, у нас мізерно мало підстав вважати, що він зможе якимось чином вплинути на якість курортного сезону.

Але про такі дрібниці місцева влада в Криму, напевно, просто не замислюється, адже реалізація амбітних планів та освоєння бюджетних коштів в їх логіці є двома паралельними, але абсолютно нетотожними завданнями.

Сергій Аксьонов після звільнення міністра підкреслив (хоча пресингу в цій темі не було вже давно), що Олену Юрченко прибрали з посади «не через корупцію», чим ще раз підтвердив зворотне.

Але його позиція цілком зрозуміла: Аксьонов отримав нову сферу впливу в Криму, а тому налаштований приймати вітання, а не публічно обурюватися провальною роботою ключового міністерства.

Вся ця складна кадрова комбінація прямо свідчить лише про одне – специфічні пріоритети місцевої влади Криму. Немає ніякої впевненості в тому, що сподівання і проблеми пересічних туристичних організацій півострова взагалі перебувають у списку першочергових завдань, на чолі якого – особисте збагачення окремих чиновників.

Лев Абалкін, кримський політолог

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції