Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Сімферополь – Скільки не просили вчителі та батьки, скільки не протестували кримськотатарські громадські активісти, скільки не заперечував Меджліс, скільки разів навіть адепт «російського Криму» Ремзі Ільясов не подавав поправки і пропозиції до «закону» про освіту, але депутати «держради» ухвалили положення, за яким обов'язковим є вивчення тільки російської, однієї з трьох «державних» мов. При цьому суперечки про проблему не вщухають, а «держрада» і далі, для вух легковірних, продовжує твердити про рівноправність трьох мов.
Навіть не дивно, що за старою імперською звичкою явно антинародне рішення в Криму намагаються виправдовувати... інтересами і рішенням самого народу. Так, «голова комітету держради РК» з освіти, науки, молодіжної політики і спорту Володимир Бобков оголосив, що серед батьків провели опитування, і 74% з них «висловилися однозначно – вивчати державні мови необхідно на добровільній основі, і тільки 8% батьків виступили за обов'язкове введення цих предметів в шкільну програму. 16% вважали, що вчити, звісно, треба, але на вибір – або українську, або кримськотатарську, і вже точно не всі водночас». Володимир Бобков, щоправда, не пояснив, що 80% цих батьків – росіяни за національністю і не бажають, щоб їхні діти перепрацьовували.
«Зелене світло» шовіністам
«Професійні» росіяни, такі як Наталя Кисельова, які давно борються за «збереження» російської мови, тепер наполягають на тому, що «такою є й міжнародна практика». На засіданні «комітету» вона стверджувала дивні речі. Наприклад, таке: «У суспільстві побутує хибна думка, що якщо мова державна, то всі держслужбовці зобов'язані її знати – незалежно від кількості таких мов в окремо взятій країні або регіоні. Насправді мається на увазі лише те, що громадянин може спілкуватися з держструктурами будь-якою з цих мов». На її думку, чиновник зможе «спілкуватися» кримськотатарською мовою навіть у тому випадку, якщо він її ніколи не вчив?
«Врахували» лише той досвід, який подобається росіянам, тобто поголовно всіх зобов'язали вивчати тільки російську мову
В іншому випадку вона також висловлює «глибоку» думку: «Що стосується освіти, я порівняла законодавство в російських республіках. Схеми діють найрізноманітніші. Десь вивчення державних мов передбачає добровільний характер, десь – обов'язковий, але тільки для носіїв мови, в якихось суб'єктах абсолютно всі зобов'язані вчити предмет. Ми маємо враховувати цей досвід і настрої, які панують у кримському суспільстві». Але «врахували» лише той досвід, який подобається росіянам, тобто поголовно всіх зобов'язали вивчати тільки російську мову. Не кажучи вже про те, що, по-перше, досвід російських регіонів зовсім не показник через вікову дискримінаційну політику Росії, по-друге, через те, що кримський досвід унікальний в тому сенсі, що кримськотатарська мова віднесена до групи мов, яким загрожує зникнення, а російська і так була домінуючою. Так яку мову необхідно рятувати, тобто організувати обов'язкове широке її вивчення?
З іншого боку, Володимир Бобков відмову від вивчення інших мов пояснив тим, що у школярів «і без того чимале навантаження». Він каже: «Ми зараз прагнемо компенсувати різницю у вивченні російської мови і літератури, щоб наші учні досягли рівня школярів з інших регіонів Росії і змогли нарівні з ними здавати ЄДІ. Навантажити їх при цьому ще й обов'язковим вивченням української та кримськотатарської – значить ускладнити життя своїм же дітям». На його думку, краще нехай російські діти в багатонаціональному Криму і далі відчувають себе «мовними неуками», не здатними до мов, ніж будуть перепрацьовувати? До того ж, якщо подивитися нинішні шкільні програми, то вони понад усяку міру забиті російською мовою і літературою, уроки яких стоять кожен день.
Кричущий факт мовної дискримінації
У Криму 96% дітей отримують виховання й освіту російською мовою. Це нонсенс
«За нашими підрахунками, в кримських загальноосвітніх закладах 30% учнів – кримські татари. Але при цьому тільки 3% наших дітей, що навчаються в 15-ти кримськотатарських школах, можуть повноцінно вивчати рідну мову, – каже керівник управління з питань освіти кримськотатарською мовою Меджлісу кримськотатарського народу Еміне Авамілєва. – У Криму є такі школи, де 50 і навіть 75 відсотків дітей складають кримські татари, але можливість вивчати рідну мову їм не надають. За цю можливість потрібно боротися. У підсумку в Криму 96% дітей отримують виховання і освіту російською мовою. Це нонсенс».
На її думку, ситуація з вивченням кримськотатарської та української мови в Криму погіршується. Місцеві «політики» впевнені, що в Криму немає охочих добровільно вивчати ці мови. Вона каже: «Ми прогнозуємо ситуацію в бік погіршення як якості, так і кількості викладання рідною мовою. Взяти хоча б такий факт, що в Росії в 10-11 класах навчання ведеться тільки російською мовою, незалежно від статусу школи, а рідна мова вивчається лише як предмет». Вона вважає, що батьки та громадськість мають зажадати реальної рівноправності державних мов в Криму.
Мова сусіда оголошена росіянами їхнім ворогом
Така ситуація не тільки в сфері освіти. Після анексії Криму в мовній сфері стали правити бал російські шовіністи, для яких правило – не «скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина», а «мова твоя – ворог мій». Вони прагнуть за будь-яких умов, хочуть того кримчани чи ні, позбутися всього українського.
Наприклад, днями, як повідомляє друкований орган «держради» «Кримські вісті», кримський «парламентарій» Анатолій Жилін запропонував повернути сімферопольському кінотеатру імені Т. Г. Шевченка історичну назву «Баян». Він каже, що Тарас Шевченко «це людина, яка була дуже ворожа до Російської Імперії і яка була прихильником національного руху на Україні». Виходить, що давній учасник російського національного руху в Криму відмовляє іншим кримським народам в праві взагалі мати свій національний рух, що відстоює їхні національні інтереси. Але так, на щастя, не буває.
Подяки за «чисті узбіччя», попередження про «Прихований контроль швидкості» і тисячі вказівників із україномовними топонімами нікуди не поділися. Не смертельно все це, звісно, але дратує
Відома своєю українофобією «Кримська правда» днями писала, що «Більше року минуло з того дня, як Крим знову став російським. За цей час, здавалося, життя наше пішло іншою колією, а роки українського лихоліття назавжди залишилися позаду. З повсякденного життя кримчан Україна, втім, нікуди не зникла. «Привиди української державності» досі дають про себе знати то тут, то там. Вони виступають на стінах державних установ у вигляді табличок, увінчаних тризубами. Їх можна побачити на «жовто-блакитних» інформаційних стендах, які досі збереглися в багатьох організаціях. І, звісно, неможливо не помітити їх, проїжджаючи кожною з кримських доріг. Подяки за «чисті узбіччя», попередження про «Прихований контроль швидкості» і тисячі вказівників з україномовними топонімами нікуди не поділися. Не смертельно все це, звісно, але дратує». Вона пише, що нібито численні читачі скаржаться і запитують, «коли, нарешті, тризубці і «мова» зникнуть з нашого життя».
Газета звинувачує чиновників у тому, що вони чекають вказівок і досі не вийшли на боротьбу з «мовою» і табличками, начебто в Криму зараз інших проблем вже і немає. Вона дорікає законодавцям, які зволікають, але газета вірить, що «роботи із заміни табличок і покажчиків проводитимуться – факт. Російськомовні вивіски мають з'явитися на стінах всіх державних установ в обов'язковому порядку. Цього вимагає закон. Що стосується покажчиків іншими державними мовами (кримськотатарською та українською), то рішення про їх встановлення буде ухвалюватися добровільно на рівні керівника того чи іншого закладу».
Саме «табличкам» цього тижня присвятять спеціальну нараду в «держраді». «Заступник голови комітету Держради з інформаційної політики, зв'язку і масових комунікацій» Анна Рубель сказала журналістам, що «впродовж цього року таблички на всіх державних установах будуть замінені. Враховуючи пильну увагу до цього питання керівництва республіки і численні скарги кримчан, питання це буде вирішуватися якомога швидше. Головні труднощі, за її словами, полягають в тому, що жодної структури, в якій була б акумульована інформація про майно (зокрема й таблички) всіх без винятку підвідомчих установ, немає і ніколи не було». Можемо тільки порадити депутатам «держради» ще раз створити «комітет для боротьби з українською мовою», як це під різними назвами вже не раз бувало в російській історії. Втім, звання такого комітету сьогодні заслуговує і вся «держрада» і весь «радмін».
Газета журиться, що цього року в Росії не вистачить грошей замінити в Криму всі українські дорожні покажчики: «Ймовірність того, що їхня масова заміна почнеться цього року, прагне до нуля. Коштів на ці цілі цього року не виділяли». «Начальник Служби автомобільних доріг» Криму Василь Савченко сказав «Кримській правді»: «Я розумію, що це, напевно, важливо для когось, але мені зараз куди важливіше забезпечити безпечне пересування дорогами в тих місцях, де є зсуви, де можливі провали, де відсутні мостові перила, де опори підмило. Після рясних опадів у нас з'явилося багато проблем такого типу. Їх розв'язання в рамках тих грошей, які нам виділили, є важливішим, ніж заміна знаків».
Ось так і живемо: «з величезним чиновницьким апаратом, з напівзруйнованими і захаращеними зупинками, погано освітленими вулицями, вибоїнами на дорогах», а тут ще й «узбіччя» дратують ніжне російське вухо!
Як би нинішні російські «політики» Криму не поширювали старий «баян», тобто «сильно застарілий анекдот», про рівноправність кримських народів та їхніх мов, але нагору завжди вилазить одна і та ж істина – вони намагаються затвердити на півострові тільки «русскій мір», у якому місця для інших народів і мов не буде. Не дарма ж «Сенатор» від Криму Сергій Цеков днями сказав, що «півострів має стати своєрідною малою батьківщиною руських співвітчизників з усього світу. «Русскій мір» необхідно об'єднувати в тому числі і шляхом тіснішого спілкування «русскіх» співвітчизників, які мешкають у близькому і далекому зарубіжжі. Зосередженням цього об'єднання має стати Крим».
Крим має стати своєрідною батьківщиною для «русскіх»
На фестивалі «Великое русское слово» він сказав, що «Свого часу ми запропонували зробити Крим столицею «русского міра», столицею «русскіх» співвітчизників. Ми прагнемо до того, щоб співвітчизники приїжджали сюди і почувались на півострові не просто як удома, а бачили, наскільки правильне це рішення – ідея об'єднувати «русскій мір». Наше завдання – зробити Крим батьківщиною – великою чи малою – для «русскіх» співвітчизників».
Тут доречно навести історію про все той самий «Баян», не кінотеатр, і не «старий анекдот», а корабель, на честь якого 1904 року і був названий ілюзіон, в потім і кінотеатр у Сімферополі, який хочуть повернути. Був під час Російсько-Японської війни (1904-05 років) у складі Російського флоту напівброненосний крейсер «Баян». Чим закінчилась для Росії ця війна, всім відомо. Сам «Баян» і майже вся 1-а Тихоокеанська ескадра були, зрештою, затоплені в Порт-Артурі. У Петербурзі розуміли, що флоту потрібне поповнення, але нормального сучасного проекту на той момент не було. Вирішили, щоб не втрачати часу, замовити три крейсери за зразком нещодавно затопленого «Баяна». Довгобуд тривав 6-7 років, і крейсери увійшли до строю лише в 1911-12 роках, хоча на той час вони вже безнадійно застаріли. І далекосхідні моряки, побачивши через 7 років у Кронштадті до болю знайомий силует старого крейсера, кричали: «Охрініти, це ж «Баян»! Старий баяніще!».
Так і будь-яке рішення нинішніх кримських «політиків» щодо мовних та міжнаціональних питань перетворюється на застарілий, громіздкий, незручний і карикатурний з точки зору здорового глузду «баян».
Сергій Кононенко, політичний оглядач
Думки, викладені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
