Здійснилось. Наш головний кримський світоч зглянувся до ЗМІ. Якщо кому не зрозуміло, ЗМІ – це засоби масової інформації. Воно спілкувалося з народом.
Народ представляли більшістю своєю лизоблюди кримські. Не тому, що вони блюда лижуть. А тому, що вони підносять блюда й тарілки, а також, – і це головне, – миски!
У страви можете не насипати або насипати, то таке. А в миску – будьте люб'язні, насипте. Інакше ніхто не зрозуміє – куди рухаємось? Звідки хлебтати? Миска гуляє підлогою...
Плювати на те, кого з журналістів покликали, кого немає. На такі заходи не кличуть журналістів. Звуть пропагандистів
Плювати на те, кого з журналістів покликали, кого немає. На такі заходи не кличуть журналістів. Звуть пропагандистів. І дрібне вкраплення журналіста New York Times не зіпсувало картину – піндосів не вважають за людей у Криму, що чітко і рівно показав чіткий рівний пацан на чолі Криму. «Питання – собі питання!»
Страшно уявити, щоб голова півострова, а то ж бо федерального округу Крим, зізнавався у своєму невігластві.
Як усі тверезі і розсудливі люди, варто було зрозуміти – а чи того хлопчика на каламутній хвилі обрали? Тим більше, що не обирали його, ага. Так, на хвилі виїхав...
Смішно сказати – питання від ЗМІ з'їхали до того, що і так зрозуміло – дороги не роблять. Медицина не те що б кульгає, а просто повзе на пузі, гублячи кал і кишки по дорозі...
А коли ти починав повернення Криму до «рідної гавані», ти думав, що федеральні закони зміняться?
Відповідь від голови півострова одна: «Я не можу змінити федеральні закони».
А коли ти починав повернення Криму до «рідної гавані», ти думав, що федеральні закони зміняться? І пісок на будівництво доріг ти як і раніше купуватимеш дешевий в Україні?
Але, втім, Аксьонова давайте забудемо. Йому залишилось півтора, максимум – два роки. Революція пожирає своїх героїв, це аксіома.
Важливо те, що голова Криму вже не керує тим, що йому «довірено».
Так, я теж можу лагодити сантехніку.
Так, я теж можу пиляти паркани.
Так, я теж можу латати дахи.
Але я можу керувати підлеглими, якщо вони в мене є.
В Аксьонова їх немає. Немає просто підлеглих.
Є апарат, але вони не підлеглі.
Чухати родимку можна, але вона живе своїм життям.
Виключно тільки переживаю, щоб ця сарана не зжерла наш Крим.
Максим Степанцов, кримський журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції