Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Визнання нового статусу Криму в обмін на мир на Донбасі стає новим популярним меседжем Кремля для української влади. Вкидання з подібним контекстом раз у раз лунають у пресі. Днями озвучив подібний посил і російський прем'єр Дмитро Медведєв.
«Російська Федерація також виступає за територіальну цілісність України, але, звичайно, з урахуванням тих рішень, які були ухвалені минулого року щодо Криму. Ми готові й далі продовжувати наші консультації з цього приводу. Вважаю, що це в будь-якому разі корисно», – цитує Дмитра Медведєва РИА новости.
У заяві російського прем'єра та інших подібних повідомленнях можна простежити цілу колекцію меседжів: визнання ДНР-ЛНР не стоїть на порядку денному; Москва готова обговорювати абсолютно різні варіанти мирного врегулювання ситуації на Донбасі; єдиною умовою, від якої Кремль не відмовиться за жодних умов – Україна гласно або негласно відмовляється від претензій на повернення Криму.
Частина Донбасу без сухопутного коридору до Криму та індустріального потенціалу сусідніх регіонів – це валіза без ручки
Остаточний провал проекту «Новоросія» тільки затвердив у Москві розуміння того, що лише частина Донбасу без сухопутного коридору до Криму та індустріального потенціалу сусідніх регіонів – це валіза без ручки. Нести її стає все важче і дорожче, а просто так викинути – стане проявом слабкості. Інша справа – обміняти на щось більш цінне. Нічого важливішого за Крим в нинішній інформаційній матриці Росії немає, тому громадська думка до такої операції буде більш ніж прихильна. Тим більше що подати цю страву можна під соусом миротворчості.
Тим часом у медіапросторі все частіше починають виявлятися ознаки підготовки до того, щоб винести ці пропозиції на рівень діалогу з керівництвом України. Москва, мабуть, сподівається на те, що у Києва склалася протилежна ситуація – ручка є, а сама валіза давно втрачена. Чому б не обміняти її на щось більш цінне? Що може бути ціннішим за мир? Як додаткові бонуси у ЗМІ також вкидаються інші «цукерочки»: можливий компенсаційний пакет за майно українських корпорацій у Криму, знижки на газ і відновлення закупівель українських товарів.
Не дарма в російських медіа так охоче проходять і повідомлення про зростання підтримки подібних ідей серед українців. За різними повідомленнями, кількість прихильників розміну Криму на Донбас зросла до 30 і більше відсотків. Не беремося коментувати результати подібних досліджень, знаючи вміння російської пропаганди створювати події під потрібну інформаційну картинку. Але не можна заперечувати і того факту, що у втомленій від безлічі жертв і гострої економічної кризи Україні буде з'являтися все більше прихильників миру за всяку ціну.
Україна на подібний розмін не може піти за жодних умов, незважаючи на всі спокуси
Проблемою всієї цієї схеми є те, що керівництво України на подібний розмін не може піти за жодних умов, незважаючи на всі спокуси. На це є безліч причин, але головні з них дві. Перша: неодмінна радикалізація внутрішніх настроїв з усіма похідними для влади наслідками. Здача Криму в патріотичних і медіа колах буде розцінена як однозначна зрада. Друга: гострий дефіцит довіри між сторонами. Всякі домовленості з Москвою нічого не гарантують – це в Києві вже добре вивчили.
Тому українській владі зараз вигідніше буде зовсім винести Крим за дужки переговорного процесу щодо Донбасу.
Як же тоді може вирішитися конфлікт? У Кремлі сподіваються, що Україна, виснажена війною і економічними проблемами, не зможе чинити спротив довго і піде на здачу інтересів у тій чи іншій формі – ця теза чітко простежується в російських ЗМІ. Проблема в тому, що ситуація в самій Росії з кожним днем теж не покращується. Криза все відчутніше позначається на повсякденному житті росіян, а ціни на нафту на річних мінімумах не залишають багато простору для маневру. У Кремля є вибір – спробувати дотиснути Україну ціною краху власної економіки чи все-таки піти на реальне мирне врегулювання з урахуванням інтересів Києва. Але для цього доведеться відмовитися від очевидно нереалістичних сценаріїв.
Іван Сергієнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
