Доступність посилання

ТОП новини

Синдром сильної руки: чому кримчани стали так часто писати Путіну


Пряма трансляція програми «Пряма лінія з Володимиром Путіним» на площі Леніна в Сімферополі, 16 квітня 2015 року

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Епістолярний жанр спілкування кримчан із Кремлем стрімко набирає популярність. Чи не через день у пресі з'являються повідомлення про чергову скаргу. Путіну пишуть громадські діячі з вимогою розв'язати якісь бюрократичні «перегини», Путіну пишуть жителі Поповки, у яких чиновники відібрали головне джерело заробітку, Путіну пишуть севастопольці, яким не дають провести мітинг, Путіну пишуть аграрії, у яких проблем нині теж вагон із гіркою... Чому ж кримчани стали так часто направляти свої крики про допомогу безпосередньо в Москву?

Потрібно сказати, що листи високому начальству – це цілком нормальна світова практика. Проте Крим, очевидно, виділяється кількістю подібних звернень і їхнім утриманням. Що стосується кількісного показника, то тут усе зрозуміло. По-перше, проблем дійсно вистачає. Низька якість управління і корумпованість місцевих чиновників – це найбільша проблема Криму. Мабуть, навіть високі ціни і низькі за російськими мірками доходи так не докучають кримчанину, як місцевий чиновник, який примудряється перетворити на проблему буквально кожне зіткнення з державним апаратом. Федеральні інтервенції він освоює неефективно, дороги будує погано, дозволи та довідки видає тільки в обмін на купу часу, нервів, а часто і не без допомоги «компенсації».

Традиційно під час спілкування з народом Путін роздає наганяй місцевій владі, наказує розв'язати проблему або навіть виділити гроші

По-друге, у більшості кримчан склалась цілком усталена думка, що в усіх їхніх численних негараздах винувате виключно недбайливе місцеве начальство, в той час як Путін – це ефективний, порядний лідер. До того ж нинішній господар Кремля сам багато років створював телевізійний образ людини, до якої можна звернутись по допомогу. Практика телемостів із головою держави в Росії традиційна, і традиційно під час спілкування з народом Путін роздає наганяй місцевій владі, наказує розв'язати проблему або навіть виділити гроші. Федеральні ЗМІ із задоволенням потім показують щасливих росіян, яким особисто допоміг Путін.

90% звернень у Криму – це компетенція від начальника ЖЕКу до керівника області

За змістом кримські листи сильно відрізняються від листів німців чи норвежців. У загниваючій Європі здебільшого пишуть не про побутові дрібниці, а про глобальні загальнонаціональні проблеми. Або щоби просто якось заявити про себе. 90% звернень у Криму – це компетенція від начальника ЖЕКу до керівника області. Те, що вся вертикаль влади працює абсолютно неефективно, а цю вертикаль уже дуже багато років будує особисто Путін, звісно, в розрахунок не береться. Жителі Баварії не пишуть Ангелі Меркель листи про свої побутові проблеми, тому що місцева влада там працює як відмінна німецька машина. Кожна шестерня вписана до механізму ідеально точно. Вони знають, до кого можна звернутись, аби швидко розв'язати проблему. А якщо десь пішов збій, то бригада ремонтників під назвою виборці дуже швидко робить заміну за допомогою виборів. ЗМІ та громадськість їй у цьому найактивнішим чином допомагають. Однак керівництво Росії своїй бригаді ремонтників не довіряють настільки, що навіть шансу викинути зламані деталі без свого втручання не дає. Російські ж ЗМІ з їхнім рівнем свободи і громадські діячі з їхнім рівнем впливу – дуже слабкі помічники. Тому і їде вся ця конструкція як «Жигулі», а не як «Мерседес».

Шквал кримських проблем і критики все-таки здобув у Кремлі певний ефект. Для початку ліквідували марне міністерство у справах Криму, тепер ось на допомогу Аксьонову висилатимуть московських «решателей» проблем кримчан. Однак суті питання подібні десанти не вирішать. По-перше, інтервенції федеральних чиновників не виправлять ключової проблеми – весь механізм налаштований неефективно, система дієвого впливу на місцеву владу відсутня. По-друге, до кожної кримської сільради не посадиш по федералу. Не вистачить і всього апарату уряду.

Тим часом, більшість листів Путіну від кримчан, імовірно, так і залишаться без виразної відповіді. Інші ж будуть перенаправляти назад до Криму, до відповідального відомства. Бюрократичне коло замкнеться, а проблеми залишаться. Кримчанам тільки й залишиться, що знову братись за ручку.

Іван Сергеєнко, кримський оглядач

Погляди, висловлені в рубриці «Думка», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG