У мене часто запитують з материка, чи не хочу я поїхати з Криму, пояснюючи це тим, що «нормальна людина не може жити в таких умовах». Ну як вам це пояснити... Поколінню наших батьків довелось докласти чимало зусиль для повернення на Батьківщину, тут і раніше часто й подовгу бувало нелегко. Звичайно, не так, як зараз, але все ж це не привід залишати рідну домівку саме тепер.
На материку в нинішній ситуації теж свої складнощі з житлом і роботою. Звісно ж, є певна категорія людей (політики, громадські активісти, журналісти), яким у цілях безпеки довелось виїхати з Криму (або їм заборонили в'їзд на півострів), однак слід розуміти: не всі, хто виїхали – патріоти (деякими переселенцями рухає лише матеріальний розрахунок), не всі, хто залишились – зрадники. Найбільше шкода зростаюче покоління від дитсадівського віку до студентів, яке спішно та грубо намагаються перекувати в «патріотів Росії».
Патріот України в Криму далеко не завжди є відмовником від «аусвайса», проте він усіма можливими (а то й неможливими) шляхами намагається зберегти українське громадянство
У дорослих більше можливостей мінімізувати спілкування з неприємними моментами і створити свою паралельну реальність. Саме в ній на півострові й мешкає певна категорія громадян, яких можна назвати кримськими «укропами». Ці люди рідко дають публічні інтерв'ю, але продовжують дивитись українські канали через супутник і читати українські новинні ресурси в Інтернеті. Патріот України в Криму далеко не завжди є відмовником від «аусвайса», проте він усіма можливими (а то й неможливими) шляхами намагається зберегти українське громадянство. Іноді заради цього доводиться звільнятися з роботи або «втрачати» документи. Кримські «укропи» навчилися знаходити однодумців у своєму оточенні – через родичів і спільних знайомих, у соціальних мережах і просто на вулиці – за певними (смисловими або колірними) деталями в одязі. Кожен знає, яких поглядів дотримуються сусіди, з ким варто обговорювати новини і ділитись оптимістичними чутками за чашкою чаю. Та й надають перевагу вести справи із собі подібними, передаючи один одному адреси-паролі-явки: знайомий продавець приховає для «своїх» покупців дефіцитні українські продукти, майстер зробить клієнтові знижку на послуги, водій у транспорті знайде для пасажира місце, а доктор прийме пацієнта без російського поліса. І таку людину можна знайти в будь-якій сфері діяльності.
Патріоти розуміють, що вони потрібні Криму та в Криму. Хто ж буде тролити приїжджих і новоспечених місцевих росіян, прикрашати відповідними написами околиці й «дерев'яні» купюри?
Патріоти розуміють, що вони потрібні Криму та в Криму. Хто ж буде тролити словесно і візуально приїжджих і новоспечених місцевих росіян, прикрашати відповідними написами околиці й «дерев'яні» купюри? Та й інших справ тут теж по вуха. Місцеві «укропи» першими дізнаються, чого не вистачає на найближчому до Криму українському блокпосту, зберуть посилку до зони АТО, де служать знайомі (нехай навіть віртуально) кримчани, не забувши вкласти в неї щось типово кримське. Матусі в декреті зв'яжуть із розпущених светрів рукавиці з двома пальцями, а патріотична бабуся на виручені від квартирантів гроші законсервує «для хлопців» вітаміни на зиму.
Найкраще місце для літнього відпочинку кримського «укропу» тепер – не місцевий морський берег, а територія материкової України, причому, не обов'язково прибережна. Щасливчики дражнять тих, хто залишились у Криму, фотографіями свого замовлення в херсонському «МакДональдсі» – перший пункт програми практично будь-кого, хто виїхав із півострова «подихати повітрям свободи» – і цінниками місцевих магазинів, а додому як гостинці привозять «бігмаки», українські ліки, продукти та різну патріотичну символіку. Навіть якщо місцевий «укроп» не ризикне зараз повісити прапорець із тризубом на автомобіль, то відведе для нього найпочесніше місце в своєму будинку або квартирі.
«Укропів» у підпіллі не лякає можливість торговельно-економічної блокади Криму, навпаки, вони (поки безрезультатно) покладають на неї великі надії. А от найбільше засмучує проукраїнських кримчан те, що на материку не вірять у їхнє існування...
Ельзара Бешуйлі, блогер, кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
