Доступність посилання

ТОП новини

Листи кримчан. Померти молодим


Реклама в Керчі

Не звертати увагу на зовнішню рекламу не виходить. Від занадто настирливої нікуди не втечеш, від зміни табличок на торговельних точках – і поготів. Треба ж знати, куди заходиш у часи змін. У Криму до надписів «оренда», «продається» або просто закритим дверям вже звикли.

«Фуршет» перестав торгувати алкоголем. «Фреш» не працює (за чутками, після його продажу/націоналізації буде «Яблуко». Але, не те, надкушене, яке «Apple», а більш духовне і сакральне), взуттєві «Харків» на якийсь час стали «Наш Харків», але місто Харків від цього їхнім не став, і магазинчики плавно перейменовують, наприклад, на «Москва». Продуктова мережа АТБ поміняла назву на «Пуд». Я думав, що це слово таке, а виявилась абревіатура: «Продукты у дома». Назва, швидше, для автолавки або виїзної торгівлі. На багатьох стовпах і під'їздах кидаються в очі нові яскраві листівки доставки їжі зі слоганом «Японуться теперь можно» (фото додається).

Великі бігборди – часто порожні. Новаторськи виглядає реклама якогось ялтинського таксі у вигляді Руссо-Балта з печаткою на ній «Обам не возимо». Головне – не замислюватись тепер на «всесвітньому курорті», коли викликаєш машину, якого ти кольору шкіри, розрізу очей і чи не пов'язано все це з расизмом.

Але, безсумнівно, головна удача нових продавців рекламних місць – це відносно невеликі двосторонні скляні тумби вздовж доріг і тротуарів у містах, які, природно, дістались їм від колишньої влади. Саме на них видно якісний поворот від перехідного періоду кримчан до основного. Якщо рік тому і під час травневих свят на них красувались літні люди із плакатами «крымнаш», георгіївськими стрічками і текстовим супроводом: «Хотим умереть в России» і «Спасибо деду за победу», то тепер усе змінилось.

Рекламне місце потрібно продавати, бізнесмени, які залишились, не поспішають витрачатись на вуличну рекламу, і московські або пітерські копірайтери придумали дивовижний хід. Просто написати «тут може бути ваша реклама» вони не могли. Це вже було. І на порожні місця «типу з ветеранами» вони помістили таку ж «стареньку», але вже в окулярах і хусточці і супроводили це написом, сенс якої: «Не подобаються бабки на плакатах? Тоді плати «бабки». І тепер сотні літніх людей проїжджають повз ці «шедеври», проходять або рятуються від спеки поруч на лавочках.

Я не збираюсь ритись у головах тих, хто це придумав, хто це вирішив тиражувати і розміщувати в Криму. Можливо, це глибоке знання російської літератури, Достоєвського і завуальовані натяки на півострів як на стару-лихварку, а, може, це болісне бажання розмістити знайому напівголу шльондру на давно заготовлений плакат у розрахунку на гроші провінційного лошка-торгашка. Висновок простий: плювати їм на дідів, круглі дати закінчились, і вигляд літньої людини їм завжди був противний і огидний.

Старим у «рассейском» Криму бути соромно. Люди молодші мають з огидою відвертатись чи сміятись. До цього привчають

Старим у «рассейском» Криму бути соромно. Люди молодші мають з огидою відвертатись чи сміятись. До цього привчають. Ідучи за хлібом, гуляючи в парку, приходячи на пляж, якщо ти пенсіонер, то маєш розуміти – ти заважаєш. Крим – це генеральська дача, танцпол, пансіонат, казино, уїкенд мажорів, шоу байкерів, що завгодно, але не твій будинок. Шкутильгати зі своїми проблемами та хворобами тобі ще дозволено, але недовго. Крокуючи за пенсією, пручайся очима в ці щити-телевізори і соромся. Покоївки мають бути молоденькими, днювальні – шустренькими. Обслуговуючому персоналу «за 30» час на пором або на цвинтар (виставку трун у готелі Ялта-Інтурист для кого проводили?). Кримнаш вам – не «гейропейский» Лондон 19 століття з вигаданою місіс Хадсон. Тут реальний російський світ, і прислуга повинна бути завжди молодою...

Сашко Керчанин, кримчанин, блогер

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG