Варвара Кримчанка
Як осмислити і пояснити собі, хто ми, кримчани, ті, яких застав на своїй кримській землі божевільний і незбагненний лютий-березень 2014 року? Ми – українці, росіяни, кримські татари і багато-багато народів Криму. У кожного свої національні корені. Ми знаємо і любимо свої мови. Але я пишаюсь тим, що в Україні ми всі, громадяни своєї країни, знаємо свою державну мову – українську.
Багато хто з нас розмовляє і думає російською – це спадщина СРСР. І це нормально.
І лише тепер у Криму, почувши характерну «расійскую» вимову у зверненні до мене російською мовою, мені хочеться відповісти «не розумію» і відвернутись, що я і роблю.
Для мене немає в Криму більших зрадників нашої Батьківщини, ніж вихідці з материкової України. З Тернопільщини, Сумщини, Вінниччини... Які мають істинно українські прізвища і родичів у рідній Неньці. Багато хто приїхав до Криму колись із розподілу вишів.
Коли тепер я бачу, як із ними вчиняє надбана чужа батьківщина, я за них щиро рада. Ну нарешті вони отримали те, чого хотіли
Але в похмурий період ганебної кримської весни 2014 року, коли ми, етнічні українці та росіяни Криму разом із кримськими татарами, захлинались від обурення й доводили своїм друзям і близьким, що не можна зраджувати свою країну, вони в перших лавах бігли на «референдум». Вони, не замислюючись, переходили на військову і державну службу чужої держави, і їх це анітрохи не бентежило. І коли тепер я бачу, як із ними вчиняє надбана чужа батьківщина, поступово витісняючи їх із посад, звільняючи з роботи, порушуючи кримінальні справи, я за них щиро рада. Ну нарешті вони отримали те, чого хотіли.
Фраза моїх знайомих «а я не проти», яка служила для них виправданням і так дратувала мене під час потішного «референдуму», тепер дуже часто злітає у мене з язика. Я з задоволенням повертаю її їм і їм подібним.
– Україна скасувала залізничне й інше сполучення з Кримом – я не проти. Це ви тільки тепер згадали, що хотілось би спілкуватись із родичами на материку.
– Закривають і демонтують речові ринки в Сімферополі, Ялті – я не проти. Я там не отоварююсь і не заробляю.
– Мало туристів, порожні пляжі. Немає заробітків – я не проти. Як на мене, приємніше відпочивати місцевому.
– Не дають розвиватись і гноблять відомий кримський зоопарк – я не проти. Треба було сильніше прогнутись і надати не один, а два «тайганівські» автобуси окупантам і (прости Господи) – «самообороні».
– Севастопольські території віддають незрозуміло кому – я не проти. Це ж ви верещали від захвату, побачивши кремлівських дресированих вовченят на мотоциклах.
Ілюстрацією до сьогоднішніх кримських реалій є це фото.
Ця мила комбінація з трьох прапорів відразу активує асоціації.
Шагренева шкіра... Шматок бальзаківської, але триколірної шагреневої шкіри... Кому і за що продали душу? На догоду чиїм бажанням вона так неминуче зменшується? Стискальний неминуче триколор. Сподіваюсь, що, врешті-решт, він зовсім зникне з моєї землі.
З Днем незалежності, Україно! З Днем Нашої незалежності!!!
Кримчани не забули про свою державу. Дуже легко бути патріотом своєї країни у своїй країні, а як бути патріотом в окупації?
Це не давати своїм дітям забути, що їхня Батьківщина – Україна. Це постійно на побутовому рівні сперечатись із тими, хто тебе оточує, на тему моралі, підкріплюючи такими яскравими тепер побутовими повсякденностями, плюхати бочку дьогтю в цю сумнівну ложечку меду... І все це, як ті бджоли, тихо-тихо. Тому що показати зараз публічно свої принципи – це відразу залишити окуповану територію. Я особисто не можу собі це дозволити – поступитися своїм місцем під кримським сонцем будь-кому – ні, щиро дякую.
Ми будемо одними з тих багатьох, які відкриють двері Криму своїй країні. Тільки ти, країно, допомагай нам!
Ми будемо одними з тих багатьох (насправді нас тут дуже багато), які відкриють двері Криму своїй країні. Тільки ти, країно, допомагай нам! Давай ворушись! Адже патріоти і так знаходять можливості дивитись українське TV супутником, інтернет-сайти, в тому числі і російські – Артпідготовка – Погані новини з В'ячеславом Мальцевим (наполегливо рекомендую!!!), затяті проросійці це дивитись не будуть – ну і триколор їм у руки. Але ж є ще й болото: що бачимо, те і переварюємо. Інтернетом не спотворені. Значить, TV, ваш вихід! То давайте ж допомагати нашим кримським громадянам з мозковарінням. Я не сильна в технічних подробицях, але ж Херсон недалеко, тим більше для сучасних технологій.
Варвара Кримчанка, російськомовна, українодумна кримчанка
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
