Доступність посилання

ТОП новини

Український письменник: українці мають дати шанс кримським татарам побудувати власну державу у Криму


Володимир Даниленко

Сучасний український письменник Володимир Даниленко один з небагатьох, хто використав у своєму творі кримськотатарські теми. Героєм його роману «Газелі бідного Ремзі» є кримський хан Селім-Герай I, політик і поет. Цим інтерес Даниленка до Криму не обмежується. На початку 2000-х він видав антологію кримськотатарської прози «Самотній пілігрим». Журналіст Крим.Реалії запитав у письменника про те, чим і чому цікава українцеві кримськотатарська література сьогодні.

Скажіть, а що спричинило Ваш інтерес до кримськотатарської літератури?

"Одинокий пілігрим"
"Одинокий пілігрим"

Я дуже люблю візуальні мистецтва. Випадково зайшов на виставку кримськотатарських художників. Це було у 2002 році. Мені вона настільки сподобалася, що я вирішив промоніторити все, що є, пов‘язане з кримськотатарською літературою. З‘ясував, що нічого немає у нас. І вирішив видати антологію кримськотатарської прози 20 століття. Я взяв довідник Спілки письменників і почав виписувати всі прізвища кримських татар. І почав їм писати листи, вийшов на спілку письменників в Сімферополі. Вони надсилали свої тексти. Я відбирав на свій смак, відбирав жорстко, слабші відкидав. Тому що як в кожній літературі є чимало слабкого. Я казав академік Білецький, між кількістю і якістю є пряма залежність. Якщо потоку немає, то й вибрати складно. А тут народ невеликий, але відчувається така пасіонарність, за ними стоїть велика правда, тому що вони гнані з рідної землі. Мені тоді допоміг Рефат Чубаров. У 2003 році на презентацію у Спілці письменників прийшло неочікувано багато людей, політики посходилися , просто зацікавлені люди. Так з‘явилася книжка «Самотній пілігрим», антологія кримськотатарської прози 20 століття.То був період, у двотисячних роках, коли вийшла низка книжок кримськотатарських авторів. Це антологія поезії «Брама Сходу», а також ще одна антологія прози «Молитва ластівок». Обидві книжки – це робота Миколи Мірошниченка та Юнуса Кандима, нині покійних.

А якою мовою ви отримували твори? Кримськотатарською чи вже перекладені?

І кримськотатарською мовою, і російською. Приміром, Ервін Умеров, дуже могутній письменник, який в Узбекистані прожив і сформувався, а потім жив у Москві і там помер. Він писав російською мовою.Якщо взяти будь-яку світову літературу – французьку, українську, американську, російську – він не загубиться. Відчуваєш пасіонарність і просто клас цього письменника. У нього є два блискучі оповідання: «Самотність» – про наполовину собаку- наполовину вовка.Я на семінарахна прикладі творів Ервіна Умерова пояснював молодим українським письменникам, як треба писати.

Чи достатньо сьогодні в Україні перекладачів, які однаково добре знають і кримськотатарську, і українську мови, аби робити якісні переклади?

Переклад, гадаю, це складова великої роботи з порятунку кримськотатарського народу

Серед кримськотатарської молоді таких багато. Це покоління, яке виросло, сформувалося і отримало освіту в Україні. Я переконаний, що перекладати твори з кримськотатарської мови мають, перед усім, кримські татари. Переклад, гадаю, це складова великої роботи з порятунку кримськотатарського народу. Вони тривалий час конкурували з українцями за життєвий простір. Народ із складною долею, свою територію вони розширювали за рахунок війни, але козаки теж не були янголами, вони фактично жили війнами та з грабежів. Але ворог історичний у нас був завжди спільний – Росія. Ми не повинні нести в майбутнє образи і ненависть, ми народи повинні пробачати минулі гріхи. Це неможливо тільки з Росією, яка не розкаялася.

Східна література жанрово істотно відрізняється від традиційної української, європейської. При роботі над антологією Ви це відчули?

Те, що я видавав, це все було вже після Ісмаїла Гаспринського, видатного реформаторалітератури свого народу. Поезія східна істотно за жанрами відрізняється від звичної для нас. А от проза двадцятого століття, завдяки Гаспринському, вона існує в традиційних для нас жанрах. Це східний варіант європейської літератури, я би так сказав. Поезія кримськотатарська також міняється, проникає верлібр, вони відійшли від архаїчних форм. В плані літератури це абсолютно сучасна нація.

Щоб розуміти народ, який живе поряд з українцями, треба знати його літературу. Чи помічаєте Ви серед українців бажання знати і розуміти своїх найближчих сусідів – кримських татар?

Я запропонував ввести предмет «література народів України».Там можна було би вивчати і кримськотатарську. Але чиновники почали вищати, що ми цього ніколи не введемо, краще зробимо збільшимо години інформатики

Десь два місяці тому в міністерстві освіти і науки збирали громадські слухання з приводу кримськотатарської літератури. Вони вирішили, що якимось чином треба вивчати кримськотатарську літературу на позакласному читанні в контексті літератури рідного краю. Є українська література і є література місцева, регіональна. Дуже нераціональний , нерозумний підхід. Схоже, що там досі залишилися люди попереднього міністра Табачника, вони хотіли взагалі ліквідувати предмет «українська література», а зробити загальний курс літератури і повводити туди літературу і росіян, і поляків, щоб розчинити українську. Звичайно, на цього чиновника, директора департаменту почали нападати, пояснювати, що він намагається зробити. Я запропонував ввести предмет «література народів України».Там можна було би вивчати і кримськотатарську. Але чиновники почали вищати, що ми цього ніколи не введемо, краще зробимо збільшимо години інформатики, ще чогось, але такого предмету не буде ніколи.

Державна програма «Українська книга» поки що не стала в пригоді кримським татарам. Хто сьогодні має здійснювати допомогу, про яку ви кажете?

Серцевиною будь-якої політики є політика гуманітарна. І війна на Сході є наслідком гуманітарної кризи. Зараз у нас гуманітарна політикане змінюється на жаль. В‘ячеслав Кириленко, наскільки він раніше був прогресивний в часи Віктора Ющенка, настільки зараз ця команда не відповідає реаліям сьогодні. Це політики-вербалісти, настав час вольових креативних людей, які здатні переламати ситуацію. У нас немає інституту книги, хоча ми виходимо з цією пропозицією, щоб популяризувати українську книгу. Тут нічого не можна добитися. Чиновники нічого не роблять, нічого не можна добитися, вони тільки базікають. Ректори більшості вузів позалишалися з часів Януковича. Так само директори музеїв, театрів.Тому, українська громадськість повинна змушувати їх щось робити або міняти чиновників. Це питання політичної волі. В Держкомтелерадіо продовжується те, що було за часів Табачника. На одне відоме приватне видавництво кошти знаходяться, це мільйони гривень. І це в часи війни, коли гроші вкрай потрібні. Мовчки спостерігають за цим, але ніхто нічого не робить.

Вам із виданням «Самотнього пілігрима» свого часу допоміг «Чорноморнафтогаз». Чи є сьогодні надія на продуктивне співробітництво з меценатами в царині книговидавництва?

Запит на книжку у суспільстві є, однак суспільство зараз за своїм рівнем випереджає політиків та тих, у кого є гроші

Є люди з грішми, але я поки що не бачу тих, які готові вкладати в культуру. Львівський книжковий ярмарок – це вдалий бізнес-проект. Але це один приклад. Запит на книжку у суспільстві є, однак суспільство зараз за своїм рівнем випереджає політиків та тих, у кого є гроші. Коли представники громадянського суспільства візьмуть владу до рук, ситуація поміняється. Це буде тоді, коли вихідців з комсомолу виштовхають з нашого політикуму. Ми до цього йдемо еволюційним шляхом.

Під час розмови про літературу та видавничу справу ми раз по раз звертаємо на політику. Наскільки це виправдано?

Українці мають дати шанс кримським татарам побудувати власну державу у Криму. Це історична справедливість, від якої немає куди дітися

Ми говоримо про літературу народу, який фактично знову виганяють з історичної батьківщини. Те, що не пускають туди лідерів народу, всі побиття, репресії це все складові традиційної імперської політики, яку Росія проводить сотні років. Я вважаю, що Україна повинна зараз кримським татарам допомагати, і це,власне,відбувається. Один з прикладів – відкриття в Київському Національному університеті відділення кримськотатарської філології. Україна не змогла, на жаль, захистити Крим, бо тоді у нас не було армії фактично. Я думаю, що коли розвалиться Російська імперія, Путін її доб‘є і вона поколеться за національними автономіями, Крим доведеться віддавати. І в майбутньому українці мають дати шанс кримським татарам побудувати власну державу у Криму. Це історична справедливість, від якої немає куди дітися.

XS
SM
MD
LG