Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Чи часто ми замислюємось про те, що буде через 10 років? Що буде з нами, з нашою країною, зі світом? Чи уявляємо собі, як зміняться устрій нашого суспільства, наші особисті звички, оцінки подій? Щоби провести проекцію на майбутнє, потрібно зрозуміти, які темпи змін характерні для сучасного світу.
Ще 30 років тому світ був абсолютно іншим. На глобальній арені існували дві супердержави, які розподілили інші країни на зони впливу. Вони не шкодували зусиль, грошей і людей заради досягнення геополітичної переваги. Промисловість була основою економік розвинених країн. Економіка могла успішно розвиватись лише на продажі природних копалин.
20 років тому супердержава залишилась уже одна. Закономірно, переможцем стала країна, яка не боялась пускати майбутнє у дім і не боялася змін. На початку 90-х світ побачив перші масові комп'ютери, інтернет і мобільні телефони. А роботи замінили фрезерувальників і наладчиків.
10 років тому інтернет і телефони були вже у всіх, з'явились цілі галузі глобальної економіки, орієнтовані на програмну і технічну підтримку цих галузей.
Сьогодні капіталізація розробника програмного забезпечення Google вже перевершила не тільки вартість найбільших глобальних нафтових концернів, а й ВВП багатьох країн. Світ побачив перші масові електромобілі й успішні моделі 3D-принтерів. Атомні електростанції активно замінюють вітровими турбінами і сонячними панелями. Остання промислова наддержава (Китай) переводить свою економіку на постіндустріальні рейки.
Вартість машин з електродвигунами різко впаде, а зарядка буде майже безкоштовною. 3D-принтери стануть серйозними конкурентами людям і врешті-решт знищать цілі професії
Що ж далі? Навіть якщо провести просту проекцію розвитку технологій, не додаючи у рівняння чинник прискорення прогресу, ми побачимо зовсім інший світ. Через 10 років на вулицях Херсона електрокари, ймовірно, стануть звичайною справою. Вартість машин з електродвигунами різко впаде, а зарядка буде майже безкоштовною. 3D-принтери стануть серйозними конкурентами людям і врешті-решт знищать цілі професії. Люди успішно почнуть вирощувати органи, придумають більш досконалі ліки від раку, ще ближче підійдуть до розгадки механізму старіння.
Вартість мізків, спроможних творити, зростатиме пропорційно прискоренню прогресу. Головаті хлопчики і дівчатка остаточно замінять на вершині соціальної піраміди нечистих на руку дядечок. Зміцніють цілі галузі розробки персональних комп'ютерів для новітніх інформаційних систем.
Люди, які не мають здатності створювати, будуть зайняті обслуговуванням цих мізків продуктами, речами і розвагами. Частка промисловості у ВВП буде дорівнювати частці сільського господарства – в межах декількох відсотків. Природні ресурси ще більше втратять свою значимість. Нафта буде стрімко втрачати свою роль важливого енергетичного ресурсу. Спалювати газ і вугілля для вироблення електроенергії стане ознакою економічної та екологічної відчайдушності.
Ті конфлікти, які ми зараз спостерігаємо – це спроба найбільш консервативних товариств сказати майбутньому, яке лякає, ні «ні». «Ні, ми не хочемо змінюватися»...
У випадку із Донбасом «ні» означає, що «ми хочемо зміну біля верстата, ми хочемо відпустку на дачі, ми хочемо соціальні гарантії, ми хочемо так, як наші батьки, діди і прадіди».
У випадку Росії «ні» – «ми не будемо мінятися, тому що ми кращі, духовніші, сильніші за інших, ми хочемо, щоб повернулися сфери впливу, щоб нафта завжди дорожчала, щоб всі нас боялися, щоб кількість танків і розмір території визначали рівень прогресу».
У разі близькосхідних конфліктів «ні» – «ми хочемо, щоб навколишній світ залишив нас у спокої, щоб не ліз зі своїми твіттерами і еплфонами, щоб нафта як і раніше була запорукою багатства, щоб за подружню зраду і одностатеві стосунки забивали камінням, а іслам ніколи не змінювався».
Однак всякі спроби відгородитися, відстрілятися, вмовити майбутнє не наступати приречені. Воювати з майбутнім – це все одно, що воювати з людською природою, з її авантюрним, творчим началом, з бажанням пізнавати світ, добре їсти, бути здоровим і довше зберігати молодість.
Українська революція майбутнього тільки почалася 2013 року. Українці зі свого шляху знесли скелю, але валунів на шляху ще вистачає
Багато українців ще 20 років тому зрозуміли, куди дме вітер. Саме тому сьогодні Україна – один з великих виробників програмного забезпечення у світі, не завдяки державі, а всупереч. Саме тому промисловість України деградує з такою вражаючою швидкістю, а IT-сектор невблаганно зростає. Саме тому зарплата хорошого програміста сьогодні може становити кілька тисяч доларів. Власники заводів, газет, пароплавів програють власникам IT-компаній.
Українська революція майбутнього тільки почалася 2013 року. Українці зі свого шляху знесли скелю, але валунів на шляху ще вистачає. Головне – це не дати минуломунав'язати майбутньому свої правила. Захистити Україну сьогодні – це не захистити територію, це захистити майбутнє, її місце в новому світі.
Іван Сергеєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
