«Ввезення санкційної продукції в Росію, після ухвалення рішення про її знищення, скоротилось у десятки разів», – написано у звіті Міністра сільського господарства Росії Ткачова про успішну боротьбу з іноземною їжею. Менш ніж за місяць спалили, розчавили бульдозерами і закопали понад 600 тонн продуктів. Зате у росіян, на думку Ткачова, тепер набагато більше шансів отримувати смачнішу і здоровішу їжу. Чи так це, з'ясовував кореспондент Вадим Кондаков.
Асортимент російських супермаркетів, за яким ще рік тому можна було вивчати географію, став скромнішим і патріотичнішим, як виставка досягнень народного господарства.
«Я, звісно, дуже радий, що з'являються маленькі сироварні тощо, але змушений засмутити всіх наших співгромадян, які говорять «А ось наш бо! Наш пармезан!». Ну що я можу сказати? Це приблизно те ж саме, що наш коньяк і наше шампанське», – впевнений підприємець Дмитро Потапенко.
Бізнесмен Потапенко ж рідкісний екземпляр. Не боїться відкрито сварити владу за продовольчі антисанкціі. Каже, так не робиться: спочатку заборонили, а потім стали шукати, чим замістити.
«Те гуано, яке зараз ми змушені викладати на полиці магазинів, яке навіть носить напис «пармезан» або далі за списком – воно до сирів не має ніякого відношення, зовсім», – вважає підприємець.
Пармезан тепер у всіх суперечках – головний аргумент, як основна жертва імпортозаміщення. Адже сиру стали привозити в 10 разів менше, а робити в Росії – лише на 10% більше.
У магазинах країни ходять «козаки», молоді активісти і просто стурбовані громадяни – шукають «санкціонку»
Це тепер не хуліганство, а захист вітчизняного виробника. У магазинах країни ходять «козаки», молоді активісти і просто стурбовані громадяни – шукають «санкціонку».
Тому магазини, хоч і підвищують ціни, але при цьому превентивно зізнаються в коханні до всього російського. І відмовляються від привізного.
«Любителів пармезану в Росії – ну, дай бог, два, а може – три відсотки населення всієї країни. При цьому, ці ж два-три відсотки їздять щороку відпочивати кудись. І з собою везуть, у тому числі, і пармезан», – вважає Андрій Даниленко, голова правління Національного союзу виробників молока.
Раніше Андрій Даниленко був успішним фермером. Отримав навіть негласний титул «молочного короля». А тепер став лобістом. І радіє санкціям.
«Те, що закрили на рік – для нас благо. А з іншого боку, те, що закрили лише на рік, не дає нам того стимулу, щоб сказати «все, тепер ми будемо вкладатись лише у власне виробництво!» – впевнений Даниленко.
Однак виробникам поки доводиться вкладати не у власний розвиток, а в те, чого вони позбулись після введення продуктового ембарго.
«Сировина перестала приїжджати з-за кордону, відповідно, ті, хто купував його, почали купувати на ринку. І тому попит на сировину різко зріс», – стверджує генеральний директор заводу плавлених сирів Павло Розенфельд.
У нас креветка не російська, і гриби – німецькі. Тому що в Росії немає нормальних грибів, із якими можна робити сирГенеральний директор заводу плавлених сирів Павло Розенфельд
Сир у Росії тепер – більше, ніж просто сир. Це символ імпортозаміщення. І нікого, крім самих виробників, не хвилює, що його доводиться робити на європейському обладнанні і з використанням привізних інгредієнтів.
«У нас креветка не російська, і гриби – німецькі. Тому що в Росії немає нормальних грибів, із якими можна робити сир. Ми купуємо в Німеччині, – розповідає Павло Розенфельд.
Кажуть, аби смачно і ситно харчуватись, росіянам доведеться трохи поголодувати. Може рік, може два – поки вітчизняні виробники не навчаться імпортозаміщувати.
