Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
У публічному дискурсі в Криму зараз превалюють 5 основних тем. Ставлення до нової російської влади від переважно схвального стає все більш критичним. Загальнополітичний порядок денний у Російській Федерації більшості кримчан все ще до душі, проте в сферах економіки та місцевого самоврядування люди вже не приховують роздратування. Все частіше від кримчан нарівні з фразою «зате у нас немає війни» можна почути, що «навіть за хохлів такого не було».
Можна виділити 5 найбільш гострих тем для сьогоднішнього Криму:
Перша тема – політика. Дії російської центральної влади в основному користуються схваленням. Україна, як мінімум, для третини кримчан є червоною ганчіркою. Загальний дискурс обертається навколо тем новин центральних каналів.
Ореол «визволителів» навколо фігур Аксьонова та Константинова практично розтанув. Не критикують місцеву владу тільки ледачі
Ореол «визволителів» навколо фігур Аксьонова та Константинова практично розтанув. Не критикують місцеву владу тільки ледачі.
Війна на Донбасі поступово перестає бути найважливішою темою розмов. Однак тема України все ж дуже важлива, акценти зміщуються на економічну кризу в країні та політичні конфлікти. Кількість симпатиків України помітно не зростає, однак у тих, хто приховував своє неприйняття «російської весни», все більше приводів говорити про свою позицію відкрито. В цілому підтримка України тримається на рівні близько 25-30%.
Ще близько третини населення – це політичне болото, люди без явної позиції, які стурбовані лише проблемою виживання.
Сирія мало кого цікавить. Занадто далеко і незрозуміло.
Друга тема – ціни. Інфляція стала основною проблемою для кримчан із середніми та низькими прибутками. Щоб вижити, потрібно не менше 10 тисяч рублів на людину, проте такими доходами можуть похвалитися далеко не всі. У невеликих містечках зарплата в 10 тисяч рублів вважається цілком пристойною. Навіть приїжджі москвичі говорять про дорожнечу кримських продуктів і послуг. Проблема традиційно пояснюється поганою логістикою, жадібністю спекулянтів і т. і.
Після громадянської блокади суттєвого стрибка інфляції не відбулося. Дефіциту немає навіть близько. Дещо подорожчали овочі. Ймовірно, ефект від блокади може з'явитися не раніше, ніж настане сезон штормів у Керченській протоці. Поки що недопоставки з України компенсуються за рахунок складських запасів і збільшення вантажопотоку з Росії.
Третя тема – державні послуги. Тут ситуація дійсно жалюгідна.
Якщо в 2014 році покращення фінансування медицини зіграло свою позитивну роль, то в 2015-му російська бюрократія все це благополучно угробила. У рази збільшилися черги в лікарнях. Лікарі скаржаться на те, що більшу частину часу мають працювати з паперами, а не з пацієнтами. Хворі нарікають на низьку якість послуг.
Безліч кримчан не можуть отримати пенсію навіть через півроку мандрів кабінетами. Кожна отримана довідка замінюється двома новими
Пенсійний фонд працює вкрай погано. Безліч кримчан не можуть отримати пенсію навіть через півроку мандрів кабінетами. Кожна отримана довідка замінюється двома новими.
Адміністративні послуги для малого бізнесу забюрократизовані. Процвітає корупція.
Вкрай забюрократизована і процедура оформлення об'єктів нерухомості. Черги, черги, черги...
Після спілкування з представниками держави від людей все частіше можна почути, що «навіть за хохлів такого не було». Російський порядок виявився лише телевізійної фікцією.
Четверта тема – туристичний сезон. Сезон 2015 року виявився дійсно успішнішим за торішній. Статистиці кількості відпочивальників довіряти не можна, але десь з початку липня людей стало помітно більше. Не так багато, як за України, але точно більше, ніж у перший рік після окупації. Основною причиною, ймовірно, є девальвація рубля, яка не дозволила багатьом росіянам виїхати відпочивати за кордон. Друга важлива причина – істотне покращення роботи керченської поромної переправи. Якщо минулого літа люди змушені були стояти в чергах від 6 годин і майже добу, то цього року затримки на переправі в основному не перевищували 3-6 годин.
Не можна також не помітити, що росіяни їхали переважно на популярні курорти з гарною інфраструктурою розваг, тоді як невеликі курортні селища переживають найгострішу економічну кризу.
Самі відпочивальники скаржаться на кримську дорожнечу і низьку якість послуг.
П'ята тема – реальна економіка. Розрив тісних економічних зв'язків з Україною досі є домінантою економічної кризи в Криму. Зруйновані торгові ланцюжки, проблеми зі збутом продукції у кримських підприємств.
Очевидно, що фантазії кримської влади щодо рясних інвестицій нездійсненні. Кримський ринок занадто неістотний за купівельною спроможністю і занадто ворожий у плані інвестиційного середовища. Санкції і корупція вбивають всяку надію на відродження виробництва.
Жоден серйозний інвестор за півтора року до Криму так і не прийшов. Очевидно, що і не прийде
Міфічні турецькі мільярди – фантастика. Жоден серйозний інвестор за півтора року до Криму так і не прийшов. Очевидно, що і не прийде. У логістичному та інвестиційному плані півострів – це глухий кут. Всі більш-менш серйозні світові інвестори, які готові вкладати від 100 млн доларів і більше, обходять Крим десятою дорогою.
Всі серйозні проекти здійснюються за рахунок дотацій з держбюджету.
Підприємці скаржаться у приватних розмовах, але висловити свою думку публічно їм не дає страх. Перспективи «націоналізації» і кримінальних справ тримають бізнес в їжакових рукавицях. Публічна критика російських порядків від відомого підприємця Олега Зубкова – швидше виняток. Більшість бізнесменів залякані, добре розуміють загрози і не готові висовуватися.
Резюмувати вищесказане можна наступним чином – основна частина кримчан у політичному плані отримала те, про що мріяла. Причетність до чогось великого і грізного, як СРСР, багато чого коштує. Їхню нову країну, хоч і не поважають, але точно бояться. В плані економіки та державних послуг – ситуація вкрай складна. Списувати всі складнощі на перехідний період більше не можна, оскільки становище тільки погіршується. Телевізор і холодильник б'ються все відчайдушніше. Новопатріоти Росії шукають винуватих від Києва до Вашингтона, політичне болото зайняте рутинними проблемами. До настання якихось політичних змін всередині самої Росії і настання реальних змін всередині України від проукраїнських кримчан не варто чекати подвигів. Найбільш активні та свідомі вже живуть на материковій Україні, інші сидять на валізах, або ж занадто дезорганізовані, щоб являти собою якусь реальну силу.
Іван Сергеєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
