Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Головні новини зі стрічки одного дня: Російська Дума дозволила використовувати свої війська в Сирії, сирійський президент Башар Асад попросив Росію надати військову допомогу, Росія вимагає від американських військових льотчиків негайно покинути повітряний простір Сирії.
Звичайно, як не згадати, що в березні минулого року російські думці схвалили використання своїх військ в Україні. Пишу «в Україні», бо до того часу російські військові завдання з окупації Криму в основному виконали. Перші медалі «За повернення Криму» з датою початку «повернення» 20 лютого 2014 року були вручені «визволителям» міністром оборони Росії Сергієм Шойгу 24 березня. Путін планував нову масштабну операцію вже зі «звільнення» так званої Новоросії – частини території України від Луганська до Одеси.
Сьогодні російські дипломати ультимативно вимагають від американських льотчиків покинути «споконвічно російський повітряний» простір Сирії, а раніше українським військовим кричали: «Забирайтеся геть з російського Криму і російського Донбасу»
Після оголошення про створення Донецької народної республіки, а потім вдалого збройного захоплення російським грушником-терористом Гіркіним-Стрєлковим плацдарму в Слов'янську Путін публічно на прес-конференції 17 квітня дав наказ своїм напівлегальним групам в Україні починати збройні заколоти. Їм було поставлено завдання «забезпечити законні права та інтереси російських і російськомовних громадян південного сходу України». Визначена також територія і перераховані центри проведення операції: «...Це Новоросія, це Харків, Луганськ, Донецьк, Херсон, Миколаїв, Одеса, які не входили до складу України в царські часи. Це всі території, які були передані Україні в 20-і роки радянським урядом. Навіщо вони це зробили, Бог їх знає»... Путін не Бог і, звичайно, знав, що території були передані незаконно, а значить підлягали поверненню. У разі успіху заколотників Путін обіцяв підтримати розвиток успіху: «Нагадаю, що Рада Федерації надала мені право використовувати війська на території України».
Як і сьогодні сирійський все ще Президент Башар Асад, так і тоді вже майже не Президент України Віктор Янукович теж просив Росію надати військову допомогу. Сьогодні російські дипломати ультимативно вимагають від американських льотчиків покинути «споконвічно російський повітряний» простір Сирії, а раніше українським військовим кричали: «Забирайтеся геть з російського Криму і російського Донбасу».
Маленька переможна війна за Крим завершилася великим донбаським розчаруванням
Схожість сценаріїв говорить багато про що: про сплановану заздалегідь операцію, про надання їй видимості законності, про її інформаційне прикриття. Але страшне в іншому. Росія починає свою смертельну агонію, яка стає небезпечною для всього світу. Маленька переможна війна за Крим завершилася великим донбаським розчаруванням. Сировинна економіка Росії на межі розвалу. З 2000 до 2013 року, встаючи з колін, Росія в сім разів збільшила імпорт продовольства. Намагаючись утримати сировинну монополію і гарантувати своє існування, Росія розв'язала війну в Грузії – це був удар по газопроводу «Набукко». Ним газ з прикаспійських держав мав піти через Туреччину до Європи. Тоді операція Путіну вдалася, і ми нещодавно були свідками, як Путін натомість пропонував президенту Туреччини Ердогану свій газовий проект. Війна за Крим велася не тільки для піднесення патріотичного духу, але й з метою заволодіння газоносним чорноморським шельфом. Удар по Донбасу був спробою втриматися за європейську газову трубу. Крім цього, до початку російської атаки на Донбас Україна підійшла до розробки слов'янського родовища сланцевого газу – найбагатшого в Європі...
Ситуація навколо Сирії за багатьма прикметами і розвитком подій нагадує український сценарій. Але за масштабами загроз, за реальним виходом на позиції дотику російських і американських військових впору згадати Карибську кризу
Минула зима показала, що і Україна, і Європа не настільки залежні від Росії, як їй того хотілося б. Щоб зберегти за собою європейський ринок в найближчому майбутньому, Росія знову вдарила по небезпечному конкурентові – війна в Сирії та її присутність блокують найкоротший наземний шлях з газоносного Катару на Близький Схід і в Європу. Враховуючи особливості вибухонебезпечного регіону, конфлікт тут буде затяжним.
Можна сказати, що сировинні війни, що переростають у справжнісінькі, Росія вела з перемінним успіхом. Але, зазнавши змінну невдачу в Україні, яка спричинила не тільки спад обсягів продажів сировини, але й економічні санкції разом з обвалом цін, Росія опинилася в безвихідній ситуації. Росія кинула свій останній козир. Якщо, звичайно, в рукаві Путін не приховав краплену карту...
Ситуація навколо Сирії за багатьма прикметами і розвитком подій нагадує український сценарій. Але за масштабами загроз, за реальним виходом на позиції дотику російських і американських військових впору згадати Карибську кризу...
Володимир Земляний, письменник, журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
