Росія недофінансовує Крим і Севастополь

Рубрика «Погляд»

Федеральний центр недофінансовує анексований Росією Крим і Севастополь. Такий висновок випливає з простих математичних розрахунків при порівнянні рівня життя севастопольців і кримчан, який у них був «за України», із тим, що вони мають зараз «за російськими стандартами».

Щоб не завалювати читача складними розрахунками, згадаємо спочатку, як працювали фанфари російської пропаганди в березні 2014 року – перед так званим референдумом про статус Криму.

Російські політики – від маловідомих партійних функціонерів до вищих посадових осіб – козиряли «цифрами і фактами», наголошуючи, що в Росії зарплати і пенсії вдвічі вищі, ніж в Україні, і обіцяючи Криму «мільйони російських туристів» (саме в таких виразах живописав «щасливе майбутнє» кримчан, наприклад, лідер ЛДПР Володимир Жириновський на проросійському мітингу в Севастополі 6 березня 2014 року).

Ніби на підтвердження цих слів, навесні-влітку 2014 року уряд Російської Федерації розпорядився поетапно збільшити колишні гривневі пенсії кримським пенсіонерам у два рази.

На хвилі цього підвищення, як висловився лідер самопроголошеної Республіки Крим Сергій Аксьонов, «рейтинг Путіна зашкалював».

Але ейфорія тривала недовго, оскільки в Криму і Севастополі почали швидко зростати рублеві ціни, які стали підтягуватись до так званого «загальноросійського рівня». Що це за рівень, нікому не було зрозуміло, адже в різних регіонах Росії і ціни, і середня зарплата відчутно відрізняються.

Тим не менш, виправдовуючи зростання рублевих цін, чиновники говорили: Крим приєднався до більш потужної економіки, тому, мовляв, ціни й ростуть. А чому, власне кажучи, в «більш потужній економіці» мають зростати ціни – кримчанам, знову ж, не пояснили.

Стали отримувати вдвічі менше

Згадаймо, як благополучного (доанексійного) 2013 року російські туристи під час перебування в Криму відверто говорили, що їм дуже подобаються українські ціни на півострові. Минуло два роки, і стан справ не змінився: українські гривневі ціни на материку, як і раніше, нижчі за російські рублеві в Криму, як не рахуй. Оскільки в бюджеті звичайної кримської родини основні витрати йдуть на їжу, порівняємо ціни на продукти харчування в Севастополі та в українській провінції з урахуванням того, що 1 українська гривня дорівнює приблизно 3 російським рублям. Для зручності українські ціни також наведені в рублях:

----------------------------------------------------------------------------

Товар Львівщина Севастополь

----------------------------------------------------------------------------

М'ясо (вирізка, за кг) 270 500

Хліб (за буханку) 18 24

Картопля (за кг) 15 35

Мінералка «Моршинська» 27 40

Молоко домашнє (за літр) 30 50

----------------------------------------------------------------------------

Це – ще літні ціни, до початку продовольчої блокади Криму. Після початку цієї акції, скажімо, м'ясо подорожчало в півтора рази. До речі, в магазинах, розташованих у спальних районах Севастополя, ціни істотно вищі, ніж у супермаркетах, а в селах мінералка коштує аж 48 рублів за ту ж півторалітрову пляшку.

Врахуємо, що в Криму сильно збільшились рублеві ціни і на будівельні матеріали, і те, що ціни за проїзд у міському транспорті залишаються на українському рівні, і запропонуємо читачеві вважати російську дорожнечу за умовним коефіцієнтом 1,5. Ця дорожнеча є істотним чинником розрахунку вартості життя, адже ми впритул підійшли до таких понять, як мінімальна зарплата і пенсія.

Здавалося б, усе просто: треба взяти і перерахувати те, що було, і те, що є, за курсом долара або золота, і ми отримаємо порівняльні цифри.

Згадаймо, що того ж 2013 року долар США коштував 8 українських гривень і приблизно 31 рубль, тоді як 1 гривня коштувала приблизно 4 російських рублі. Зараз долар США вже коштує 62 російських рублі, тобто рубль подешевшав у два рази. Це – наслідок анексії Криму, західних санкцій проти Росії, падіння цін на нафту і часткової економічної блокади.

Тому, згадуючи українську «мінімалку» зразка 2013 року (пенсія 950 гривень і зарплата 1070 гривень), ми їх спочатку умовно помножимо на 8, щоб отримати цифри в нинішніх рублях.

Отже, тогочасна українська «мінімалка» в 1 тисячу гривень з урахуванням падіння курсу рубля зараз буде коштувати 8 тисяч нинішніх рублів, а з урахуванням коефіцієнта російської дорожнечі (перевищення рублевих цін над гривневими) вона буде відповідати 12 тисячам нинішніх рублів.

Яка «мінімалка» зараз у Севастополі? На це запитання чиновники бадьоро відповідають: «Зараз у Севастополі мінімальна пенсія і прожитковий рівень складають 6735 рублів на місяць».

До речі, тим, хто нещодавно був визнаний інвалідом, дають взагалі 5500, а одержувачі російської «мінімалки» похмуро кажуть, що на ці гроші нічого купити не можна.

А тепер поділимо українські 12 тисяч на російські 6735, і зрозуміємо, у скільки разів російське керівництво обдурило незаможного севастопольця. Виходить, що приблизно вдвічі! Де Путін? Де Жириновський? Де всі ті, хто говорив, що в Росії жителі Криму отримуватимуть в 2 рази більше? А не чути їх зараз.

Поки виходить, що все навпаки – стали отримувати в 2 рази менше.
З цих цифр вирахуємо коефіцієнт брехливості російських політиків при обмані жителів Криму: приблизно в 4 рази. Хто бажає посперечатися може порахувати цей показник більш точно, з урахуванням точних цифр вартості споживчого кошика там і там. У цьому відношенні дуже доречно буде порівняти, як постраждав середній севастополець.

Методику порівняння ми вже відпрацювали на «мінімалці».

Згадаймо, що в «українські часи» жителі Севастополя і Криму умовно отримували середню зарплату в 3100 гривень. Але це була умовна статистична зарплата з урахуванням зарплат «буржуїв і олігархів».

Ми ж не будемо літати в хмарах, а знизимо цю цифру в півтора рази до 2000 гривень на місяць – стільки приблизно отримував середній севастополець і кримчанин. Перерахуємо тодішню українську гривневу зарплату в нинішні російські рублі з урахуванням курсів валют і коефіцієнта російської дорожнечі, тобто помножимо 2000 на 12. Вийде: 24 тисячі рублів на місяць.

А що ми маємо в реальності? У реальності ми чуємо від севастопольських і кримських чиновників, що середня зарплата у регіоні досягла 18 тисяч рублів на місяць (мабуть, з урахуванням зарплат Аксьонова та Меняйла).

Опустимо чиновників на землю і знизимо цю цифру в півтора рази і визначимо середню кримську зарплату в розмірі 12 тисяч на місяць – стільки приблизно отримує середній севастополець і кримчанин. Хто бажає посперечатись, може почитати оголошення з працевлаштування та опитати ближніх і далеких родичів, які мешкають у Криму.

А тепер розділимо колишню реальну українську зарплату в 24 тисячі на реальну кримсько-російську в 12 тисяч і зрозуміємо, що реальна середня зарплата в Криму внаслідок його анексії зменшилась приблизно в 2 рази. У підсумку маємо висновок: російське керівництво нахабно обдурило жителів Криму і Севастополя. Ми навіть знаємо, на скільки: в 4 рази.

Гроші виділяються на рівні Старих Васюків

У цьому відношенні корисно буде розглянути бюджетні та макроекономічні показники. Як відомо, український бюджет міста Севастополя на 2012 рік становив близько 1,6 мільярда гривень, а на 2013 рік – 1,89 мільярда гривень. Якби не було анексії півострова, то, виходячи з розрахункового річного зростання в 300 мільйонів гривень, 2015 року український бюджет Севастополя мав досягти 2,5 мільярдів гривень. Це приблизно дорівнює 30 мільярдам нинішніх російських рублів, з урахуванням курсів валют і поправки на російську дорожнечу.

За інформацією ЗМІ, нинішній російський бюджет Севастополя складає 16,8 мільярдів рублів, що майже в два рази менше за розрахунковий український бюджет міста. І в цьому відношенні ми теж отримуємо падіння в 2 рази!

Порівнявши український і російський бюджети міста, навіть непрофесіонали почнуть розуміти, що російський уряд просто недофінансовує Севастополь. Іншими словами, гроші виділяються на рівні Старих Васюків – як для найбільш задрипаної та непотрібної провінції.

Зауважимо, що приблизно так само недофінансовується й інший Крим. Допитливі читачі можуть згадати і газетні новини про те, як російське керівництво відмовилось від будівництва прямої залізничної гілки Керч – Сімферополь, як «виправлявся» проект Керченського мосту, як канули в Лету багато обіцянок про виділення мільярдів на ті чи інші російські проекти на півострові.

Із цих аматорських розрахунків і викладок можна зробити обережний політичний висновок: російське керівництво недофінансовує Крим, адже розраховує його втратити в середньотривалій або навіть ближній перспективі. Логіка Кремля проста: навіщо заливати грошима те, що ти втратиш незабаром? Логіка зрозуміла. Непрямим підтвердженням цього припущення можуть стати заяви західних політиків і політологів, близьких до Кремля, які заговорили про можливу «угоду щодо Криму».

А поки «операція» обговорюється за лаштунками, жителі Севастополя і Криму страждають від життя за російськими стандартами. До речі, фанфар про солодке життя вже не чути.

Юрій Ігнатьєв, севастопольський оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції