Кримське безгрошів'я

Андрій Заремба

Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»

Торік адепти «Кримнаша» покладали на Росію великі надії. Вони були впевнені, що Москва зробить з анексованого півострова свого роду «вітрину» – зразково-показовий регіон, заваливши його потоками бюджетних грошей. Місцеві колабораціоністи вишикувалися з простягнутою рукою, чекаючи, що Кремль з хвилини на хвилину ощасливить «сакральну» територію. Минуло півтора року. Очевидно, що ніякої «вітрини» не буде. Міраж розвіявся, залишивши після себе гіркий післясмак і порожні кишені.

У сучасній російській політиці є неписане правило: якщо якоїсь проблеми немає на федеральному телебаченні, значить її «немає» взагалі. «Кримнаш» і міфічна «Новоросія» пішли на третій план, поступившись місцем новій геополітичній забаві Кремля – Сирії. Захоплений півострів спливає в інформаційному порядку денному тільки з нагоди чергового бравурного звіту про будівництво горезвісного Керченського мосту або корупційного скандалу.

Росія від початку не могла забезпечити півострів. Тепер, коли увага плебсу переключилася на Близький Схід, це визнали офіційно. Минулого тижня міністр економічного розвитку Росії Олексій Улюкаєв провів нараду в Сімферополі. Було оголошено, що реалізацію так званої «федеральної цільової програми» «розвитку Криму» у деяких позиціях перенесуть на наступний рік.

За повідомленнями російських ЗМІ, Улюкаєв озвучив дуже цікаве виправдання: «Не все виходить, нам зараз потрібно зрозуміти статус реалізації цього року, які ризики існують, які потрібно внести зміни до плану-графіку заходів програми, що нам потрібно з точки зору зміни в саму федеральну цільову програму, бо більшість позицій, які у нас є на 2015 рік, не можуть бути профінансовані».

Виявляється, федеральну цільову програму необхідно «скорегувати» і «прорахувати ризики». Тобто, коли «зелені чоловічки» лізли в Крим, то «ризики» ніхто не прораховував, а тепер це потрібно терміново зробити. Слова російського міністра підтверджують версію про те, що анексія Криму була спонтанним рішенням Кремля, і економічний блок російського уряду ніяк не брав участі в обговоренні питання. На словах російська влада не відмовляється від фінансування анексованого півострова, а насправді – фактично визнає, що Москва не може утримувати окуповану територію. Російська економіка була в кризі ще до анексії. Санкції, падіння ціни на нафту, міжнародна ізоляція, військові авантюри на Донбасі й в Сирії ще більше підкосили «економіку труби».

Більше того, слова Улюкаєва перекреслюють всі результати діяльності так званого російського «міністерства у справах Криму». Його розігнали влітку поточного року як таке, що «виконало свої функції». Нагадаємо, «Мінкрим» в першу чергу займався розробкою федеральної цільової програми. Якщо слідувати логіці Улюкаєва, виходить, що «Мінкрим» цілий рік витратив на безглузду писанину і прожектерство.

Горезвісний «кримський міст» планували будувати за рахунок федеральної цільової програми. Її формально не запустили, але міст як би зводять, показуючи по ТБ бравурні ролики нібито «тимчасового технічного моста». Виходить, що Москва дає кошти тільки для «розпильних проектів». Адже міст – проект, відданий Ротенбергу. На «розпильний характер» проекту вказує сам факт піару «тимчасового мосту». Адже це дуже хороший привід «освоїти» гроші, не показуючи реальну роботу. Де міст? А ніде, тому що він був «тимчасовим», а «справжній» все ще в процесі.

Росія не буде вкладати кошти в підвищення життєвого рівня кримчан. У високих московських кабінетах кримських «керівників» відверто недолюблюють, єхидно називаючи «революціонерами». По-перше, до зрадників завжди буде насторожене ставлення. По-друге, московські клептократії щиро дивуються, чому вони мають підпускати до «годівниці» безрідну, на їхню думку, «шпану». Там прекрасно знайомі з біографією «прем'єра» Сергія Аксьонова, і не мають ілюзій з приводу охайності кримської команди.

У ідіотському становищі опинилася кримська «влада». Особливо «спікер» Володимир Константинов. Він ще торік публічно говорив: «Москва дала нам стільки грошей, що ми не може їх освоїти». Це майже дослівна цитата його бюджетних фантазій. Від таких заяв у місцевих «міністрів» зводило вилиці. Вони розуміли, що Константинов нахабно бреше. «Великих» російських грошей як не було, так і немає. Бюджетні дірки доводилося затикати за рахунок кредитів у комерційних банках. У липні поточного року кримська «держрада» в черговий раз переглянула бюджет «республіки», і попросила у Москви ще грошей. Федеральний центр відмовився безоплатно дотувати півострів, запропонувавши брати гроші в кредит. Аксьонов і Константинов від кредиту не відмовилися. Настане момент, коли російський уряд виставить місцевим «героям» рахунок на круглу суму.

Після наради під керівництвом Улюкаєва місцевим колабораціоністам довелося терміново придумувати чергове виправдання. Тепер уже Константинов повідомляє, що підрядникам, які укладуть контракти на будівництво в рамках федеральної цільової програми, не потрібно поспішати з реалізацією проектів. «Дуже небезпечна помилка, що затягнули у часі, а тепер швидко збудуємо. Не збудуємо нічого швидко», – сказав Константинов на минулому засіданні «радміну».

Звичайно, підрядникам не варто поспішати з будівництвом, адже грошей немає! З іншого боку, на одного кримського чиновника є кілька російських силовиків. У них свої нормативи з розкриваності й запобігання злочинів, що робить будь-якого кримського бюрократа безликою цифрою в казенному звіті.

Кримська влада змушена йти на непопулярні заходи, скорочувати працівників бюджетних підприємств. Особливо це актуально в транспортній галузі, де без роботи можуть залишитися тисячі кримчан. Але це все – проблеми «індіанців», які взагалі не турбують «ковбоїв».

У розумінні Кремля, витрати на Крим – це не тільки бюджетні дотації, але й загальні втрати через санкції і судові позови з боку України. Попередня сума позову Києва проти Москви за анексію Криму і окупацію частини Донбасу становить трильйон гривень. У Кремля немає можливості уникнути суду або сплати компенсацій. Ризикну припустити, що якби в березні 2014 року російська влада уявляла б, який оберемок проблем звалиться на них у зв'язку з «приєднанням» Криму, то вони навряд чи б зважилися на анексію українській території.

Андрій Заремба, кримський політичий оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції