Майже два роки в російських в'язницях продовжують утримувати українських громадян. Серед них – і так звані «кримські терористи» Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Олексій Чирній, які стали відомими після незаконного затримання співробітниками ФСБ у Сімферополі.
Незважаючи на те, що ніхто з них не отримував російські паспорти, засуджені вони були як громадяни Росії. І на цей момент відбувають покарання у виправних колоніях Росії в нелюдських умовах і під постійним психологічним тиском.
Адвокат правозахисної організації «Агора» Олександр Попков, який захищає Геннадія Афанасьєва відтоді, як той відкликав свої свідчення проти Сенцова, вибиті під тортурами співробітниками ФСБ, упевнений, що єдиним способом врятувати життя українським політв'язням є їх екстрадиція в Україну. «Ми, звичайно, будемо їх захищати, але українська влада має думати, як визволяти своїх громадян», – зазначає Попков. Нещодавно він побував в Україні, де брав участь у переговорах з українською владою про подальшу долю політв'язнів. Про результати зустрічей, політичні справи і російські реалії Криму він розповів в інтерв'ю Крим.Реалії.
– Після незаконних затримань російськими спецслужбами в Криму вашого підзахисного, кримчанина Геннадія Афанасьєва та інших так званих «кримських терористів» в Україні силами громадських працівників і друзів затриманих почалася кампанія на підтримку політв'язнів. Чи достатньо, на вашу думку, робить українська влада, щоб допомогти їх поверненню в Україну?
Щодо Афанасьєва взагалі не помітив якихось кроків з боку української влади
– Чесно кажучи, я щодо Афанасьєва взагалі не помітив якихось кроків з боку української влади. Намагалися в Москві через громадських активістів вийти на українського консула. Консул сказав: «Нехай Афанасьєв напише листа, і тоді ми до нього приїдемо». Про те, що український громадянин перебуває у в'язниці, йому не надають перекладача, не надають медичної допомоги, консул, мабуть, не знає і повідомлень у ЗМІ йому, напевно, недостатньо.
– Геннадій Афанасьєв передав через вас документ для президента України. Про що в ньому йдеться?
– Він просить, щоб його не забували і надали йому допомогу як громадянину України. Тому що в Росії була поширена недостовірна інформація про те, що він нібито прийняв російське громадянство. Афанасьєв не підписав жодного паперу про те, що він бере російське громадянство. А те, що російська влада автоматично визнала його громадянином Росії, – це ви самі розумієте, нелегітимно.
Можу за підсумками зустрічей в МЗС і Генконсульстві України сказати, що представники вашої влади цілком чуйно і по справі відреагували на прохання про захист від Афанасьєва. Ми боялися, що зустрічі будуть суцільним формалізмом, проте українська сторона не тільки вислуховувала наші пропозиції та прохання, а й сама пропонувала конкретні кроки. Наприклад, звернення дипломатів до органів Ради Європи про моніторинг долі Афанасьєва та інших політв'язнів.
– Чи багато у вас сьогодні клієнтів, які звинувачуються у політичних справах?
– Я не можу сказати, не рахую.
– Кримчани серед них є?
– У справі Еміра Куку (кримський правозахисник, затриманий співробітниками ФСБ навесні за звинуваченням в екстремізмі – КР) ми з «Агора» працюємо. Справа пов'язана з проведенням у нього незаконного обшуку, з викраденням співробітниками ФСБ, які потім сказали, що вони стояли і мирно палили на узбіччі, а він підійшов до них і почав бити. Все це було б смішно, якби не було так сумно.
– Чи часто ви буваєте в Криму?
Україна не особливо б хотіла, щоб російські правозахисники й адвокати працювали в Криму, тому що це легітимізує присутність окупаційної влади на анексованій території
– У Криму був один раз. На жаль, зіткнувся там з позицією такою, що й Україна не особливо б хотіла, щоб російські правозахисники й адвокати працювали в Криму, тому що це легітимізує присутність окупаційної влади на анексованій території. Але ця позиція нам незрозуміла, бо там відбувається правове беззаконня, залишаються люди, яких треба захищати. Українська сторона не може цього зробити. У Криму зараз дуже мало адвокатів, які намагаються з цим боротися. Там банально не вистачає рук.
– Звідки така інформація про «українську позицію»?
– Постійно такі розмови ведуться під час зустрічей з міжнародними, українськими та російськими правозахисними організаціями. Зараз ми трохи подолали цей бар'єр. Але все одно, як кажуть, осад залишився.
На зустрічі в українському МЗС я поставив питання представникам консульської служби. Фактично вони підтвердили цю позицію, пояснивши, що ми можемо там працювати, тільки отримавши дозвіл від влади України. Але в нинішній редакції відповідного закону там немає такої категорії осіб, як адвокати або правозахисники. А там перелік вичерпний. Мені кажуть: так, ви можете письмово звернутися, і ми розглянемо це питання, аж до внесення поправок у закон.
Мені з Сочі треба летіти до Києва і їхати через Україну, замість того, щоб на прямому рейсі Сочі-Сімферополь туди дістатися. У російських прокурорів з іншими правоохоронцями – завидна перевага
Плюс ще одна вимога – добиратися до Криму через територію України. Тобто мені з Сочі треба летіти до Києва і їхати через Україну, замість того, щоб на прямому рейсі Сочі-Сімферополь туди дістатися. У російських прокурорів з іншими правоохоронцями – завидна перевага.
– Відразу ж після російської анексії Криму місцеві «прокуратура» і спецслужби відкрили кілька великих кримінальних справ, у яких присутні безліч невстановлених осіб. Це означає, що кожен, хто сьогодні становить якусь загрозу для чинного режиму в Криму, може стати підозрюваним у цих справах. Це справи «3 травня», «26 лютого», «Центру журналістських розслідувань». З якими прикладами з російської практики їх можна порівняти?
– У першу чергу, це «Болотна справа». Це основний прецедент, там просто необмежене коло учасників. Зараз там уже третя хвиля пішла. За цими лекалами, збудованими на «Болотній справі», і розвивається ситуація в Криму. Ще чеченські справи можна тут навести. Там теж можна підтягувати всіх, кого завгодно.
– Чи є способи протистояти потраплянню в ці справи невинних людей?
– У першу чергу, необхідна допомога професійних адвокатів, правозахисників, які знають, як з цим боротися, а не просто підтакують слідчим і працюють на слідство. Потім не вірити нікому зі слідчих, які вмовляють на зізнання. Тому що визнання провини тягне за собою повну міру відповідальності без будь-яких поблажок. Боротися з цим важко. Всі, хто розуміє, що перебуває в групі ризику, намагаються виїхати, зокрема в Україну. Багато людей через «болотну справу» поїхали. Я знаю, що з Краснодарського краю близько 15-ти осіб виїхали, зокрема і в Україну, оскільки їх саджали в машину і говорили: «Якщо ти будеш продовжувати ходити на пікети і мудрувати, ти сядеш». І людям нічого не залишалося, як їхати.
– Багато російських адвокатів кажуть, що застосування норм російського законодавства в Криму відрізняється від того, як воно застосовується в Росії. Що Крим – це «сіра зона», де можливо все. Яка ваша думка з цього приводу?
У Росії таке можуть собі дозволити тільки в якихось кавказьких республіках
– Складно сказати, що це законодавство взагалі застосовується. Коли тебе правоохоронці б'ють на вулиці, засовують в ГАЗельки зв'язаного з мішком на голові, возятьСімферополем, а потім привозять додому для обшуку – це не законодавство. Це повне свавілля і беззаконня. У Росії таке можуть собі дозволити тільки в якихось кавказьких республіках. Тому Крим дуже нас турбує, оскільки вся ця кримська практика силовиків може перекинутися на Росію. Поки у нас такі моменти дуже рідкісні.
– Чи є у вас своє бачення, як можна ефективно захистити людей у таких умовах, як в Криму? Чи має в цьому випадку вплив світова громадськість і реагування з боку української влади?
– Безсумнівно, російська влада реагує на розголос у ЗМІ, навіть українських. Але вони можуть, як негативно відреагувати, так і позитивно. Немає ніякої панацеї від того, як захиститися, коли тобі надягають мішок на голову. Це дуже складно, і я не можу відповісти на це питання однозначно. Ми намагаємося боротися правовими методами. Ми пишемо заяви, нам відмовляють у доступі до матеріалів справи, ми оскаржуємо, і так по колу. Виходить, що ми папірцями боремося з фізичним свавіллям і насильством.
