Новий перл від російського глави Криму Сергія Аксьонова вкотре сколихнув інформаційний простір. Виявляється, півострів існує в режимі військового часу. Таку заяву Аксьонов зробив на засіданні міжвідомчого штабу з ліквідації надзвичайної ситуації.
І хоча головний інформаційний рупор нинішньої влади Криму згладив кути, зачесав інформацію, вилучивши з неї пасаж про «військовий стан», решта ЗМІ видали саме те, що чули журналісти.
Фразу про режим військового часу Аксьонов виголосив у контексті можливого застосування репресій до кримських підприємств, які пручаються відбиранню в них свердловин питної води.
Тему військового стану півострова представники російської влади Криму порушували неодноразово, і щоразу вона була мотивацією для погроз силового впливу на незручних і непокірних
Слід зазначити, що тему військового стану півострова представники російської влади Криму порушували неодноразово, і щоразу вона була мотивацією для погроз силового впливу на незручних і непокірних.
У розпал протистояння єдиної на той момент незалежної телекомпанії АТR із кримською владою придворний політолог уряду республіки Олександр Форманчук висловився, що мати відверто опозиційний канал у прифронтовій зоні, якою, на його думку, є Крим, для Росії абсолютно неприйнятно.
Крім того, комісарських повноважень вимагав для себе полум'яний революціонер Лентун Безазієв у справі про забезпечення програми з облаштування репатріантів 2014 року. Комуніст із величезним стажем Безазієв уже тоді розумів, що штатний режим роботи – не для Криму.
За сьогоднішніх реалій будь-який натяк на найменшу конфронтацію з ким-небудь російська влада Криму сприймає як команду «фас».
Об'єктивне погіршення російсько-турецьких відносин для «команди переможців» стало сигналом до цькування всього, що має хоч якесь відношення до Туреччини.
У кращих традиціях совкового мракобісся на центральній площі Сімферополя ряджені козаки влаштували перформанс зі спаленням опудала президента Туреччини Реджепа Ердогана, а потім вже справжні силовики стали кошмарити всіх турків, які проживають на території півострова. Піком антитурецької вакханалії на хвилі кримського ура-патріотизму став розрив усіх ділових контактів і відмова від послуг турецького порома, який в обхід численних санкцій продовжував постачати Криму турецьку продукцію і не лише її. На цьому тлі такі речі, як перейменування в Сімферополі вулиці Турецької виглядають просто малозначними дрібницями.
Численні приклади брязкання зброєю погано співвідноситься із заявленою метою анексії Криму, що мала вберегти жителів півострова від неминучого кровопролиття
Численні приклади брязкання зброєю погано співвідносяться із заявленою метою анексії Криму, що мала вберегти жителів півострова від неминучого кровопролиття. Зовсім нещодавно на цю тему недвозначно висловився і російський прем'єр Дмитро Медведєв.
Підтримання міфів про військову загрозу вигідне кримській владі, насамперед, для виправдання власної безпорадності у розв'язанні мирних, суто господарських питань. В умовах військового часу відсутність освітлення в будинках і на вулицях – уже не трагедія, а благо, і назвати це можна світломаскуванням. Гори сміття цілком зійдуть за барикади на випадок вторгнення.
Природно, вже зовсім не актуальною виглядає тема курортного Криму.
Крім того, якось самі собою знімаються питання неухильного зростання цін та інших «тимчасових незручностей», не кажучи вже про те, що під клацання збройових затворів так зручно проводити «націоналізацію» всього, що тільки сподобається кримським ватажкам і їхнім кремлівським господарям.
«Війна все спише» – інакше як пояснити, чому за відсутності зовнішньої агресії Крим перебуває на межі запровадження карткової системи?
До певного моменту всі проблеми списувалися на рахунок «перехідного періоду». Але після гучних заяв на всіх рівнях російської влади про остаточний перехід Криму до складу Росії, проблеми не зникли, їх стало більше, набагато більше і серйозніше, ніж здавалось на початку. Логіка моделі «війна все спише» близька і зрозуміла кримським «управлінцям», інакше їм важко буде пояснити, чому за відсутності зовнішньої агресії Крим перебуває на межі запровадження карткової системи.
Однак зовсім без образу ворога обійтись у Криму не можуть. Тому й проводять постійні обшуки у журналістів та активістів кримськотатарського руху. Тепер у російських ідеологів Криму з'явилось нове брязкальце. Виявляється, обшуки голів Меджлісу можуть виявити турецький слід! Як мовиться, двох зайців одним пострілом. І непокірних кримських татар прилякали, і недружню Туреччину брикнули.
Зрозуміло, що в такій реальності не те щоб мріяти про якесь привілейоване становище, а навіть стати звичайним російським регіоном – недосяжна для кримчан фантазія.
Сергій Максимов, кримський журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
