Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Навіть російські ЗМІ визнають, що самозваний голова міських зборів окупованого Севастополя Олексій Чалий був розлючений, дізнавшись про закритий показ пропагандистського фільму «Четверта оборона Севастополя» з путінським повпредом у Криму Олегом Белавценцевим і присланим з Москви севастопольським губернатором Сергієм Меняйлом у головних ролях. Але найцікавіше – що творці фільму щодо того, хто дійсно займався анексією Криму, сказали правду – хоч і не всю.
У фільмі не згадується ім'я путінського помічника Владислава Суркова, який, на думку багатьох спостерігачів, здійснював загальне стратегічне керівництво операцією із захоплення Криму з перших днів київського Майдану. У той же час – як повідомляли поінформовані джерела – найближчий соратник Суркова Борис Рапопорт у Харкові готує створення «Новоросії». Чому в Харкові, а не в Донецьку – запитаєте ви. А тому що в Донецьк сурковських тоді не пускали, та й не потрібний був Кремлю Донбас як центр нового «великого Придністров'я» – його столицею, як і в 20-ті роки минулого століття, бачили саме Харків. Путін і Сурков, як відомо, нічого не придумують – вони просто намагаються копіювати Леніна і Сталіна.
Для Путіна і його соратників ніякого активного населення немає, а є холопи, покликані виконувати начальницькі вказівки
При цьому ніякої реальної участі місцевого населення в процесі анексії Криму та відділенні сходу України автори операції не припускали. Не припускали просто тому, що для Путіна і його соратників ніякого активного населення немає, а є холопи, покликані виконувати начальницькі вказівки. Саме тому Путін ні в 2004 році, ні в 2013 році не вірив у добровільну участь українців у протестах – він був щиро переконаний, що насправді всі рішення ухвалюються у Вашингтоні, а Ющенко чи опозиційні лідери Майдану – просто ширма, що прикриває Обаму і Нуланд. І відділення Криму він організував за тим же принципом – доручив Суркову розробити стратегію і послав Белавенцева керувати операцією.
А що ж Чалий – запитаєте ви. А нічого. Немає ніякого Чалого і ніколи не було. Був пройдисвіт, який збагатився завдяки контактам у певних колах російської еліти – і прекрасно розуміє, що невиконання пропозицій тих, хто зробив його багатим і успішним, не просто поставить крапку на бізнесі, а й приведе до тюремної камери. Такі, як Чалий, нічого в цьому житті не вибирають – вони просто продають душу дияволу і потім цьому дияволу служать. Загалом, класичний сюжет. Ну а диявол – істота непостійна. Може оголосити тебе героєм, а може і викреслити зі списку молодців. Це, до речі, стосується не тільки самозваного «народного мера» Севастополя, а й Белавенцева з Меняйлом. Сьогодні Путін – навіть і не Путін, а Володін, який відповідає за внутрішню політику в адміністрації президента Росії – до них благоволить. Завтра настрій Володіна зміниться – або просто Путін вирішить з якихось своїх причин віддати Крим Суркову або кому-небудь ще з кремлівських вельмож. І знову виявиться, що головний герой «оборони Севастополя» – Чалий, а Белавенцев із Меняйлом – сірі чиновники. А, може, і не Чалий зовсім. Ось є цілий тульський губернатор Дюмін – колишній путінський охоронець. Чому б його не зробити головним героєм анексії Криму – він все ж, як і всякий опричник, до царя-батюшки ближчий, ніж будь-які безглузді чалі? Так що список героїв буде змінюватися, але суть історії – що ніякого «народного волевиявлення» не було, а була банальна підла окупація – не зміниться вже ніколи.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
