«Русский мир» у Криму: викрадення, арешти, заборони і «мова ненависті»

Ігор Ільяш

За два роки російської окупації в Криму склалася масштабна і комплексна система політичних переслідувань, кажуть українські правозахисники.

Про особливості цієї системи розповіла керівник Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

«Якщо говорити з точки зору системи, яку впровадила туди Російська Федерація, то вона вже відносно стабільна. Йдеться про те, що за ці два роки склалася чітка, комплексна і масштабна система політичних переслідувань. По суті, ми говоримо про систему порушення прав людини щодо величезної категорії людей. Причому етнічний компонент тут не має значення – має значення та чи та точка зору, яка відображає незгоду з офіційною позицією Кремля щодо Криму», – говорить Скрипник.

Показові політичні процеси

Один із головних інструментів політичних репресій – кримінальне переслідування. Тут Ольга Скрипник виділяє низку найбільших і найрезонансніших політичних справ: справа Сенцова-Кольченка, справа Костенка і «справа 26 лютого».

«У справі Сенцова-Кольченка все мало однозначно політичне забарвлення. Навіть якщо говорити про те, що ці люди вчинили якийсь підпал дверей, то це навіть у законодавстві Росії хуліганство, але аж ніяк не тероризм. Природно, все слідство, упродовж якого застосовувалися тортури та інші форми насильства, будувалося на тому, щоб надати цій справі політичного контексту і застосувати терористичні статті. Як результат – 20 років для Сенцова, 10 років для Кольченка, по 7 років отримали інші фігуранти, які погодились на угоду», – розповідає правозахисник.

Аналогічна політична справа – справа Олександра Костенка, якого також етапували з Криму до Російської Федерації.

«Якщо прочитати обвинувальну промову прокурора Криму Наталії Поклонської, то навіть вона там чітко говорить, що метою є лише політичний аспект. Вона каже, що справа Костенка – це якесь судилище над «фашистською ідеологією». Тобто прокурор каже про те, що мета суду – не вчинити правосуддя, а покарати якусь ідею. Більше того, вся справа Костенка будується на так званих потерпілих на Майдані

«беркутівцях». Кримський підрозділ «Беркуту» практично в повному складі повернулася до Криму, перейшов на бік Російської Федерації, а тепер на їхніх свідченнях ґрунтуються справи проти будь-яких українських активістів. Зараз, наприклад, у справі Костенка з'явився Андрій Коломієць – це житель Київської області, який був затриманий на території Росії, вивезений до Криму, і зараз його також звинувачують в спробі вбивства двох «беркутівців» на Майдані в лютому 2014 року. Тут можна говорити про повний абсурд з точки зору кримінального права: виходить, Росія застосовує своє законодавство до громадян України і щодо подій, які відбувалися на території України», – підкреслює правозахисник.

Нарешті, ще один «політичний кейс» – це справа про події 26 лютого 2014 року, коли під кримським парламентом відбувалися мітинги прихильників і противників від'єднання Криму. Учасників мітингу, які виступали проти від'єднання Криму, російська влада зараз звинувачує у масових заворушеннях. Під вартою в рамках цієї справи утримують п'ятьох людей.

Російський досвід – на кримський ґрунт

Щоб винищити в Криму будь-яку опозицію, російська влада активно використовує антитерористичне й антиекстремістське законодавство Росії, запроваджене на півострові після анексії, каже Ольга Скрипник:

«Російський досвід за останні 10 років показує, що, на жаль, далеко не завжди ці антитерористичні, антиекстремістські статті використовують для боротьби з тим таки тероризмом. Дуже часто це боротьба з релігійними групами або опозиційними проявами. Те ж саме зараз спостерігається в Криму».

Особливу увагу Ольга Скрипник звертає на те, що саме у зв'язку з російсько-українським конфліктом в Кримінальному кодексі РФ з'явилася стаття 280.1 – публічні заклики до порушення територіальної цілісності Росії. Зараз цю статтю активно використовують для переслідування незадоволених в Криму.

«У Криму є вже кілька подібних кримінальних справ – наприклад, щодо журналістів, щодо народного депутата України Рефата Чубарова. Більше того, за цією статтею в самій Росії переслідують людей, незгодних із діями Росії в Криму. Цих людей також переслідують у рамках цієї кримінальної статті, де покарання досить серйозне – до 5 років позбавлення волі», – зазначає вона.

Знищення української церкви і школи

За словами Ольги Скрипник, під ударом окупаційної влади опинилися українські культурні та освітні установи, а також Українська православна церква Київського патріархату – їх намагаються просто знищити.

«Сьогодні нам відомо як мінімум про чотири храми, які були незаконно відібрані в Української церкви. Зараз спостерігається спроба забрати головне приміщення в Криму – Кафедральний собор в Сімферополі, за нього зараз бореться архієпископ Климент. Окрім того, проти Київського патріархату застосовуються різні економічні механізми тиску: наприклад, завищення орендної плати. Раніше патріархат користувався орендою безкоштовно, а тепер ця ціна – близько 90 тисяч рублів на місяць. Це нереальна сума для церкви, щоб оплачувати оренду своїх приміщень», – пояснює правозахисник.

Переслідування зазнає й українська культура. Шість із семи українських шкіл окупаційна влада вже закрила. Кафедри української мови або переформатують, або вносять до складу інших кафедр, а установи української Академії наук перейшли під російську юрисдикцію.

«Будь-яка людина, яка виявляє свої проукраїнські симпатії, може стати жертвою злочину»

Один із найважливіших чинників, який визначає атмосферу сьогоднішнього Криму, – це надзвичайно високий рівень використання «мови ворожнечі», говорить Ольга Скрипник.

«Мова ворожнечі використовується не тільки на побутовому рівні серед прихильників так званого «руського світу». Мову ворожнечі активно публічно використовують представники влади – Аксьонов, Поклонська, Константинов. Практично всі їхні публічні висловлювання містять риторику ненависті щодо України як держави, або до керівництва України, або до самих українців («хунта», «бандерівці», «фашисти», «криваві вбивці» тощо). Ця мова ворожнечі створює досить високий рівень нетерпимості до будь-яких проявів української ідентичності. Наприклад, є випадки агресивної поведінки на вулиці, тільки побачивши українську символіку – наприклад, українську стрічку, жовто-блакитний браслет на руці і т.д. Це серйозна загроза навіть на побутовому рівні: будь-яка людина, яка виявляє свої проукраїнські симпатії, може стати жертвою злочину на ґрунті ненависті», – розповідає правозахисник.

Ольга Скрипник підкреслює, що під загрозою опинилися всі люди з відвертою проукраїнською позицією – причому це може бути і не політична позиція.

«Не завжди справа в тому, що людина закликає до територіальної цілісності України і не погоджується з окупацією Криму. Це можуть бути просто шанувальники української культури. Наприклад, був випадок 9 березня 2015 року: люди вийшли до пам'ятника Тарасу Шевченку в день його народження, щоб вшанувати пам'ять поета. Їх затримали, присудили їм спочатку 40 годин громадських робіт, а пізніше їхнє покарання замінили на 10 тисяч рублів штрафу», – говорить вона.

Терор: викрадення і вбивства

Мабуть, найбільш трагічна сторінка репресій в Криму – серія викрадень українських і кримськотатарських активістів. Деяких із них пізніше знайшли мертвими, хтось залишається зниклим безвісти, комусь пощастило опинитися на волі.

Як каже Ольга Скрипник, викрадення почалися ще в березні 2014 року під час військової операції Росії з анексії Криму. За інформацією правозахисників, тоді були викрадені близько 20 осіб.

«Частина цих людей на початку березня утримувалися на Чонгарі (пункт виїзду з Криму), там стояли колишні співробітники «Беркуту», а також російські військовослужбовці. Людей тримали в полоні, катували. 20 березня їх обміняли, відпустили на волю, і більше в Криму вони не з'являлися. Є кілька українських активістів, які також зникли на початку березня, і досі їх не знайшли», – каже Ольга Скрипник.

Нова хвиля політичних викрадень почалася після завершення анексії – в травні 2014-го.

«Найбільш відома і трагічна подія – це викрадення 3 травня Решата Аметова. Пізніше його знайшли мертвим зі слідами жорстоких тортур. Його справу призупинили через формальну причину – нібито неможливо знайти підозрюваних осіб. Це при тому, що існує відеозапис його викрадення – у машину його садять представники так званої «кримської самооборони». Особи ці встановлені, проте в справі вони проходять як свідки», – розповідає правозахисник.

Ще двоє кримськотатарських активістів, вкрадені в травні, і двоє у вересні – вони залишаються зниклими безвісти. Розслідування цих справ залишаються безрезультатними. При цьому є відомості, що викрадення також були вчинені «кримською самообороною».

«В останні кілька місяців були зафіксовані випадки нових зникнень кримських татар. Ми не можемо точно стверджувати, що вони зникли саме з політичних причин, бо свою громадську позицію вони ніяк не виявляли. Але навіть у випадках неполітичних зникнень слідство ведеться неефективно, тому що домінуюча версія слідства – та, що люди нібито добровільно йдуть в ІДІЛ. І це привід, щоб не проводити розслідування.

Окрім того, нещодавно була велика хвиля обшуків і затримань в будинках мусульман. І це також підсилює нетерпимість до мусульман, створює помилкові підозри, що вони нібито пов'язані з тероризмом. Це те, що дозволяє слідству неефективно проводити розслідування у справі зниклих кримських татар і представників мусульманської громади», – констатує Ольга Скрипник.

«Під загрозою саме існування і розвиток кримськотатарського народу»

Ольга Скрипник підкреслює, що діяльність громадських об'єднань, нелояльних до Росії, дуже ускладнена. Багато з них не проходять процедуру реєстрації за російським законодавством.

«Багато засобів масової інформації в Криму не могли пройти перереєстрацію – наприклад, кримськотатарський канал АТР, вимушений виїхати на материкову Україну. Інші організації воліють не мати юридичного статусу. Наприклад, у квітні 2015 року був створений Український культурний центр, активісти якого вже не раз відчували переслідування за використання української символіки або організацію якихось заходів. Більшість українських культурних заходів заборонено проводити у зв'язку з так званою надзвичайною ситуацією, адже в Криму існують проблеми з електрикою. Це служить підставою для заборони мирних зібрань», – говорить вона.

Що стосується кримськотатарських громадських організацій, то частина з них змогли зареєструватися відповідно до російського законодавства – їм дозволяють працювати, бо вони, вимушено чи добровільно, виявляють лояльність до Москви, зазначає Ольга Скрипник. Однак найголовніший представницький орган кримських татар виявився під загрозою знищення.

«Принципове питання – існування Меджлісу кримськотатарського народу. Ось тут зараз існує серйозна загроза, оскільки 15 лютого Поклонська звернулася до суду з вимогою визнати Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією. Якщо це станеться, то членам Меджлісу може загрожувати кримінальне переслідування аж до позбавлення волі. І це буде серйозним ризиком і взагалі загрозою існуванню Меджлісу. А Меджліс – це не просто громадське об'єднання, це представницький орган малого народу, корінного народу. Тобто під загрозою саме існування і розвиток кримськотатарського народу», – вважає правозахисник.

Журналісти і правозахисники – «в підпіллі»

Незалежна преса в Криму фактично була змушена піти в «підпілля».

«Деякі незалежні засоби масової інформації залишилися, але частина журналістів працюють непублічно. Робота журналістів вкрай ускладнена, адже існує реальна загроза переслідування в порядку статті 281 Кримінального кодексу РФ (заклики до порушення територіальної цілісності – РС). Тому вони там присутні, але більшість перейшли, по суті, на підпільну роботу. Відкритих українських каналів або спецкорів там практично немає», – каже Ольга Скрипник.

Правозахисники також змушені діяти в дуже важких умовах.

«Усі організації, які були за України, виїхали з Криму і продовжують свою діяльність з материкової частини України. Зокрема, в нашу групу входять такі організації. Ми продовжуємо свою діяльність у Криму, але частина наших дій залишається непублічними», – говорить вона.

Крим під загрозою посилення репресій

Ольга Скрипник вважає, що сьогодні існує реальна загроза того, що репресії в Криму набудуть ще більшого розмаху.

«Зараз ми бачимо конкретні ризики. По-перше, це продовження справи Костенка. Загалом у цій справі проходять 49 нібито постраждалих «беркутівців». Тобто, потенційно обвинувачених може бути дуже багато. По-друге, це хвиля переслідувань щодо мусульман, яка розпочалася 11-12 лютого. Як мінімум четверо мусульман досі залишаються під арештом – їх затримали в рамках так званої антитерористичної операції. Однозначно, що стосовно цієї категорії громадян репресії також можуть бути посилені», – говорить вона.

Окрім того, Ольга Скрипник не виключає збільшення масштабів репресій у зв'язку з міжнародними подіями – доповіддю місії Ради Європи щодо Криму, жорсткими заявами Європарламенту.

«Бажання Росії замовчувати порушення прав людини у зв'язку з досить важким політичним становищем може привести до того, що до людей будуть застосовувати більш жорсткі форми репресій, аби інформація не потрапила за межі Криму та Росії», – вважає правозахисник.

Оригінал публікації – на сайті Радыё Свабода