Доступність посилання

ТОП новини

Свідчення депортації: «Мій батько воював, а нас оголосили зрадниками!»


Завантажити на комп'ютер

«Радянські військові обстрілювали вагони з кримськими татарами» – спогади про депортацію кримських татар (відео)

Новоолексіївка – Деякі кримські татари, які поверталися з місць депортації до Криму, так і не дісталися своєї Батьківщини. Понад сорок років тому в Генічеському районі Херсонської області почали селитися представники корінного народу півострова, яким радянська влада забороняла повертатися в рідні місця.

«Ми не сюди їхали, ми їхали до Криму. Але в Крим не пускають, у Севастополь не пускають... Ось так ми тут і залишилися», – каже Діляра Ісмаїлова, яка з кінця 70-х живе в селищі Новоолексіївка Генічеського району.

Депортацію вона пам'ятає добре. На той момент Ділярі було сім років. Найбільше жінку обурює той факт, що її батько пішов на фронт в лавах Радянської армії, отримав безліч нагород, серед яких – медаль за оборону Севастополя, але це не завадило владі депортувати його сім'ю.

Документи батька Діляри Ісмаїлової
Документи батька Діляри Ісмаїлової

«Кримські татари, які захищали своїх рідних, батьківщину, весь Радянський Союз, були героями, але вони з нас зробили зрадників, ізгоями зробили нас усіх!», – в серцях вигукує Діляра-ханум.

Військові стріляли у вагони з кримськими татарами

Згадуючи воєнні роки, Діляра Ісмаїлова розповідає, що кримські татари тоді щодня збиралися і читали молитви, сподіваючись на прихід радянських військ. Щиро раділи звільненню Криму від німецьких загарбників. Проведеному радянською владою перепису кримськотатарського населення ніхто навіть не надав значення.

Батьки Діляри Ісмаїлової
Батьки Діляри Ісмаїлової

А потім сталася трагедія, від якої весь народ не може оговтатися досі. Розповідає Діляра Ісмаїлова:

– О третій годині ночі постукали... Вони всі разом кинулися, зайшли і кажуть: «Вам 15 хвилин, збирайтеся». А мама запитує: «На якій підставі?». «А на тій підставі, що ви зрадники, співпрацювали з німецькими окупантами, і за це вас виселяють». У мами живіт заболів, але її не пустили навіть у туалет. Ми хотіли взяти в духовці котлетки, але нам не дозволили. У торбинці було близько трьох кілограмів ячної крупи, але солдат взяв і викинув. Мама каже: «У мене тут нічого немає, ось швейна машинка, дозвольте її взяти». А офіцер відповів: «Ні, це належить до меблів, і через два дні вам вже нічого не потрібно буде».

Діляря Ісмаїлова в дитинстві
Діляря Ісмаїлова в дитинстві

Ну мама за ручки взяла мене і сестричку...

Були ще дідусь, бабуся, брат і дві сестри. Загалом, восьмеро людей. Ми недалеко від Ханського палацу жили, і нас пішки повели, в ці вагони завантажили, все закрили і відправили.

Люди старі вмирали, мого батька бабуся в Бахчисараї померла, не знаю, як поховали. Коли везли нас, на великих станціях не зупинялися, вони зупинялися в тихих містечках, відкривали двері, щоб люди сходили в туалет. Але паровоз не попереджає, коли вирушає. Люди біжать і не можуть наздогнати, так на дорогах і залишилися. Заходили, перевіряли, хто помирав, і таємно викидали, нікого не ховали.

Військові, які йшли на фронт, запитували: «Кого везете». Їм відповідають: «Веземо кримських татар, які Крим німцям продали». А ті автоматами у нас стріляють, у вагони...

Копії нагород батька Діляри Ісмаїлової
Копії нагород батька Діляри Ісмаїлової

Одну частину відправили в Узбекистан, одну – на Урал, в Таджикистан... далі, тому що разом не можна було об'єднувати цей народ.

Коли приїхали: водопроводу немає, вода тече з двох сторін дороги, а це вже червень місяць був, спека нестерпна, і ми нахилялися і пили цю воду, а в ній і черв'яки, і малярійні комарі. Вода нечиста, вода каламутна... І від спеки пішли рани...

Коли нам виповнилося по 16 років, паспорти мали видавати, і там на темно-синіх папірцях нам дали підписатися, що якщо ми коли-небудь потрапимо до Криму, ми не будемо вимагати ні майно, нічого-нічого. І ці папірці у них в НКВД досі лежать.

Розмістили в якихось бараках, наші попросилися в колгосп виїхати. Потрапили в бавовносіючий радгосп. Всіх вже комарі покусали – малярія трусить всіх, мене – теж, ми всі хворіли. Нашу кров навіть не можна брати комусь на переливання.

О п'ятій годині ранку бригадир на коні приїжджав, батогом бив. Кричав: «Вставайте, мать вашу! Крим продали, так і нас хочете продати?!»

О п'ятій годині ранку бригадир на коні приїжджав, батогом бив. Кричав: «Вставайте, мать вашу! Крим продали, так і нас хочете продати?!»

Вагітних батогом по животу бив. Стали красти наших жінок. Красивих кримських татарок. Дітей красти стали. Там зґвалтування було суцільне.

Мама шила платтячка і на цьому заробляла «на поїсти».

Приїхав мій батько з війни в 1947 році. Він ще залишався служити в Москві, а коли вивезли нас, викликали всіх наших, які служили. Батька в Москву викликали, відібрали кортик і особистий пістолет, тільки від пістолета кобура залишилася.

І коли він приїхав, комендант встав і віддав честь моєму батькові,тому що його заслуги вищі, ніж цього коменданта.

Копії нагород батька Діляри Ісмаїлової
Копії нагород батька Діляри Ісмаїлової

Батько вивіз нас у Самарканд. І 20 років ми були на підписці, як не прості, а особливо небезпечні спецпереселенці.

У 1967 році батька взяли в Казахстані на службу, а в 1969 році ми приїхали сюди...

Діляра Ісмаїлова
Діляра Ісмаїлова

XS
SM
MD
LG