Повідомлення про те, що Путін виводить деякі військові підрозділи із Сирії, залишається міжнародною новиною номер один – і ніби як повною несподіванкою для аналітиків, коментаторів, американських і європейських офіційних осіб. Миттєва реакція більшості – все, здався Путін, програв, іде, підібгавши хвіст. Жартують у facebook, поблажливо посміхаються борці з деспотом і ті, хто їм співчуває. Ніхто не очікував, але ось так усе склалось: і осоромили, нагнули світлі сили кривавий кремлівський режим.
Видавати бажане за дійсне, створювати ілюзії – заняття небезпечне, інфантильне, недалекоглядне. Я щодо Путіна і всієї російської влади жодних ілюзій не маю. Для мене вони – точна копія будь-організованого злочинного угруповання, які є і діють практично в будь-якому російському місті. Методи ОЗУ прості і цілком зрозумілі. Створити проблему і через деякий час запропонувати свою допомогу у вирішенні – ось один зі стандартних прийомів.
Ще рік тому, до появи російської авіації в Сирії, ходили чутки: росіяни будуть бомбити, різко збільшився потік біженців до Європи. Чи було це умисне вкидання інформації, не знаю, але, думаю, що так, було. Мільйонний потік біженців ринув, насправді створивши величезну проблему для Європи і особисто для Анґели Меркель. Біженці у країнах ЄС були і раніше, але погано керована лавина хлинула саме після початку російських бомбардувань.
Якщо мета полягала в тому, щоб породити хаос і розкол серед європейських держав, змусити поволі йти на уклін до Москви, то вона фактично досягнута
Декларована Путіним мета – боротьба з «Ісламською державою» – викликає лише усмішку. ІД виникла у потрібний час і в потрібному місці. Росіяни бомбили всіх підряд, просто щоб позначити своє місце в компанії «великих хлопців» – США і НАТО. В обстановці бойового співробітництва економічні санкції, запроваджені за поведінку Кремля в Україні, виглядали б недоречно. Скасування санкцій, можливо, було метою-максимум, але і в усіченому варіанті для Москви все закінчується непогано. Повторюється донбаський сценарій: створюється проблема, всі навколо тебе бігають колами, вмовляють – і ти допомагаєш вирішити питання. Витрати у вигляді втрат серед мирного населення, загибелі своїх солдатів, збитих літаків Кремль, повірте, мало хвилюють.
Тепер оголосили: мета досягнута, йдемо. Якщо мета полягала в тому, щоб породити хаос і розкол серед європейських держав, змусити поволі йти на уклін до Москви, то вона фактично досягнута. Попутно і Асаду допомогли: він поки потрібен, як фігура в цій партії. Меркель, як основного супротивника Путіна в Європі, завдано істотного удару, і свідчення тому – нещодавні вибори в Німеччині.
Я не вважаю висновок деякої кількості літаків із Сирії поразкою Путіна: як полетіли, так, якщо знадобляться, і назад прилетять. Захід знову схопиться за голову, а російське суспільство буде упиватись діями свого вождя. А потім, думаю, буде створений новий осередок напруженості. Вуха звідти будуть стирчати кремлівські, але МЗС Росії буде як завжди все заперечувати. Фінансуватимуться корисні Кремлю партії в Європі. Скоро настане весна, тож цілком можлива активізація військових дій на Донбасі.
Рональд Рейган називав СРСР «імперією зла». Прапор і герб країни змінились, а суть, думаю, залишилась.
Ігор Будикін, російський журналіст, живе в чеському місті Тепліце
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода
