Спеціальна урядова комісія не довірила російському голові Криму Сергію Аксьонову самостійно розпоряджатися коштами Федеральної цільової програми з розвитку півострова. Сам він наполягав на тому, що розпоряджатися цими грошима має конкретний керівник, щоб уникнути бюрократичної тяганини. Однак замість цього Сергію Аксьонову збільшили штат чиновників на 100 людей. ФЦП передбачає фінансування на 708 мільярдів рублів – це близько двох річних бюджетів Московської області, але фактично в півострів вклали лише малу частину цієї суми.
Чому Криму за останні два роки дісталося не так багато грошей, на що йдуть російські мільярди і чи може півострів стати альтернативою Сочі? –у вечірньому ефірі Радіо Крим.Реалії обговорювали з професором МДУ, директором регіональної програми Незалежного інституту соціальної політики Наталією Зубаревич.
– Які проблеми сьогодні є з виконанням Федеральної цільової програми з розвитку Криму?
– Ви так трепетно ставитеся до документів, але подібних до ФЦП у нас було багато. Більшість із них не фінансуються в тих форматах, в яких вони були затверджені, – завжди йде недофінансування. Це звична ситуація, і я не зовсім розумію, до чого таке бурхливе обговорення. Абсолютно зрозуміло, що щось буде профінансоване, щось – ні. По-перше, дефіцит федерального бюджету – 2 трильйони рублів. Це серйозний бар'єр для будь-яких великих вкладень. По-друге, ФЦП на Далекому Сході передбачала приблизно таку ж суму – і що з неї виділили? Дали грошей тільки «Російським залізницям» на реконструкцію БАМу і Транссибірської магістралі – й то ці гроші до кінця не освоєні. Так що це нормальна, рутинна процедура. Що стосується Криму, то є об'єкти, які точно будуть фінансуватися, і процес триває. Наприклад, будівництво Керченського мосту: на нього щорічно йде по 50 мільярдів рублів, все працює чітко.
Понад 40% інвестицій у Крим – бюджетні інвестиції, оскільки бізнес вкладає в півострів, м'яко кажучи, небагато
Вважаю, що так само ритмічно йде фінансування системи постачання електроенергії кабелем з Кубані, бо це життєво необхідний проект. За підсумками 2015 року, згідно з інформацією Росстату, сукупний обсяг інвестицій у Крим, в порівнянні з 2014-м, скоротився на 9%. Серед них понад 40% – бюджетні інвестиції, оскільки бізнес вкладає в півострів, м'яко кажучи, небагато. Якщо ви порівняєте це з картиною в інших регіонах Російської Федерації, то в середньому бюджетні інвестиції становлять 16-17%, а решта – або власні кошти підприємств, або позикові. Висновок: на один бюджет не можна робити багато ґрунтовного, капітального. Бюджетних грошей не вистачає ніколи. Ключова проблема – зовсім не реалізація ФЦП. Це програма критичних проектів: Керченський міст, електропостачання, розширення злітно-посадкової смуги. Все інше починає працювати, коли в регіон інвестує бізнес, а з цим дуже великі питання.
– Тобто потрібно завжди враховувати, що статті ФЦП на папері ще не гарантують, що гроші будуть освоєні?
Керівництво Республіки Крим претендує на статус молодого очільника Чечні Рамзана Кадирова, у якого все в руках, але він ні перед ким не звітує. Цей номер, судячи з усього, не проходить
– Освоєні – це не те слово, це означає, що гроші вже виділені. Тут же головна проблема в тому, що гроші не виділені. Коли гроші вже виділені, там теж свої заморочки, тому що відбуваються узгодження. Взагалі ФЦП розділена: щось фінансують міністерства, щось проходить через бюджет, і тоді вже підключаються регіони. Це дійсно складна схема, яка вимагає узгоджень. Те, як це відбувається, показує, що керівництво Республіки Крим претендує на статус молодого очільника Чечні Рамзана Кадирова, у якого все в руках, але він ні перед ким не звітує. Цей номер, судячи з усього, не проходить.
Призначений Кремлем голова Криму Сергій Аксьонов: «Республіканський бюджет сформований на 100% й істотно відрізняється від українського. Максимальні параметри бюджету Криму в складі України були еквівалентні 500 мільйонам доларів, а сьогодні, ясна річ, ці цифри в 2,5 рази більші навіть без Федеральної цільової програми, згідно з якою за підсумками 2016 року має бути освоєно близько 28 мільярдів рублів. Земля і небо: як мінімум у 2-2,5 рази вище. Виживаємо в цих умовах – так, нелегко».
– Структура кримського бюджету в 2016 році передбачає виживання, дотації чи розвиток?
– Я ніколи не коментую бюджетні плани: 2016 рік тільки почався, його треба прожити. У Росії буває кілька коригувань бюджету на рік, і обговорювати можна лише його виконання. Так, бюджет 2015 року для Криму менший за обсягом, ніж бюджет 2014-го, але це не означає, що не дали грошей. Це означає, що два роки тому Крим майже повністю фінансувався через бюджет, а торік частина грошей пішла через Пенсійний фонд досить великими трансфертами, частина пішла через фонд медичного страхування. Виходить, що сума, яку отримали Крим і Севастополь за 9 місяців 2014 року, приблизно дорівнює отриманій за 12 місяців 2015-го. Ці суми можна порівняти, просто кількість місяців різна.
Сьогодні Крим – це регіон з дефіцитом бюджету 5%: це не так мало, тому що в середньому у Росії дефіцит бюджету становить 2%
Звичайно, структура цього бюджету інша, тому що через нього більше не йдуть ті ж пенсії. Обсяг допомоги скоротився мало не на порядок, оскільки тепер вони виплачуються в нормальному режимі. Це стандартна структура, яка зближує Крим з будь-яким іншим регіоном Росії. Але є особливість: підвищена частка витрат на національну економіку, як у багатших регіонів. Але варто заглянути в кошторис – і видно, що 29% витрат, тобто майже кожен третій рубль з бюджету для Криму і Севастополя, йде на національну економіку. Причому 10% з цих 29% – це оплата постачання електроенергії з території України, а зовсім не транспортування паливно-мастильних матеріалів, як я вважала раніше. Трансферт прийшов з Москви, але оплачував електроенергію сам Крим. Сьогодні це регіон з дефіцитом бюджету 5%: це не так мало, тому що в середньому у Росії дефіцит бюджету становить 2%. Це означає, що Республіка Крим витрачає більше, ніж отримує, при цьому отримують обидві території, включаючи Севастополь, дуже пристойно. Рівень дотаційності тепер можна порівнювати з іншими регіонами, тому що система фінансування точно така саме. Для Республіки Крим він становить 67%, тобто більше двох третин, а для Севастополя – 61%. 67% – це трохи менше, ніж у Дагестану, і приблизно на рівні Карачаєво-Черкесії, а 61% – це приблизно на рівні Камчатки.
– Як енергетична і транспортна блокади позначилися чи позначаться на розвитку Криму?
Промисловість Республіки Крим закінчила рік у плюсі за рахунок харчової галузі, яка намагається забезпечити імпортозаміщення, а Севастополь перебуває в досить стійкому мінусі: місто майже нічого не виробляє
– Довготривалі прогнози давати важко, тому що створюється альтернативна система постачання. Короткочасний я можу дати: різко підскочила неповна зайнятість із простоями, адміністративними відпустками. Людей не звільняють, але вони працюють далеко не повний тиждень і отримують менше. У Республіці Крим це торкнулося 10% облікової кількості зайнятих – ідеться про великі і середні підприємства, адже малий бізнес у Росії рахувати не вміють. Отже, кожний десятий був або в простої, або на неповному тижні. У Севастополі той саме показник – 6%, а в середньому в Росії – у 2-3 рази менше. Це перший ефект від браку електроенергії – ненормальна робота економіки. Другий ефект – відкладений. Промисловість Республіки Крим закінчила рік у плюсі за рахунок харчової галузі, яка намагається забезпечити імпортозаміщення, а Севастополь перебуває в досить стійкому мінусі: місто майже нічого не виробляє. З безробіттям не так все погано, завдяки неповній зайнятості. Але у нас немає статистики прибутків населення, досі її не публікують. Однак на основі зарплати, за всіма оцінками, я точно можу сказати, що падіння реальних прибутків у Криму було сильнішим, ніж у середньому в Росії. Причина цілком зрозуміла: вища інфляція на півострові, ціни росли швидше, ніж у цілому в країні. Але шукати кінці, де тут блокада, де тут вирівнювання цін відносно до російських, складно. Я нагадую, що Росія в кризі: у нас прибутки населення впали майже на 5% у реальному вираженні, середня заробітна плата в 2015 році зменшилася на 9,5%, а оборот роздрібної торгівлі – на 7%. Так ось, у Криму і торгівля падала сильніше, і прибутки, тому що швидше росли ціни. Це було зумовлене масою причин.
– Чи є конкуренція між Кримом і Краснодарським краєм у рамках Росії?
Російські споживачі – цілком раціональні люди. Вони не купуються на гасла, рахують свої трудові рублі, запитують у знайомих і рахують: плюс переїзд на машині тощо
– Сочі поза конкуренцією, тому що це відпочинок в іншій ціновій ніші – він просто дорожчий. Що стосується узбережжя Геленджик-Анапа, то тут вже з Кримом порівнювати можна. Далі починаються питання, як дістатися, скільки коштує їжа, оренда. Російські споживачі – цілком раціональні люди. Вони не купуються на гасла, рахують свої трудові рублі, запитують у знайомих і рахують: плюс переїзд на машині тощо. Тому я думаю, що територія від Геленджика до Анапи і ПБК – це співставні речі, можливо, за винятком Ялти. Наскільки я пам'ятаю, з давніх часів Ялта завжди була дорожчою. Сочинський відпочинок реально дорогий, але він завжди вважався більш комфортабельним, люди звикли туди їздити. Ще перевага: ти прилетів, і далі нікуди рухатися вже не треба. Я думаю, що статусна російська публіка, яку позбавили можливості їздити за кордон, буде відпочивати в основному в Сочі. Якщо і коли будуть оновлені деякі потужності в Криму, то там теж буде свій струмочок споживачів. Але масовий відпочинок у Криму, мені здається, буде порівнянний за ціною з Геленджиком і Анапою, а далі люди вибирають, рахують, дивляться.
– Яка частина проблем Криму, на ваш погляд, зумовлена не об'єктивними факторами, а роботою чиновників? Якби вони працювали на 100% ефективно, які проблеми вдалося б розв'язати?
– Швидше вдалося б вирішити проблеми земельного кадастру та переоформлення власності. З іншого боку, це дуже часто питання не Криму, а Стокгольмського арбітражу. Україна претендує на те, що їй належало. Тут намішано багато політики, але рутинні процедури, доступ до систем організації видачі пенсій, допомог, оформлення прав власності для людей могли б бути більш адекватними. Але коли є можливість поділити активи – а там, в каламутній воді таких можливостей явно чимало – люди, які ухвалюють рішення, і взагалі бюрократія азартно цим займаються. А під ногами бовтається населення, з яким якось треба розбиратися. Все визначається пропорцією між цими двома завданнями.
