Лауреат Нобелівської премії з літератури 2015 року Світлана Алексієвич у зверненні до українців закликала цінувати людське життя і людські стосунки. Потрібно продовжувати декомунізацію стрімко і всенародно, пояснюючи про неї людям, заявила Світлана Алексієвич.
Рідна бабуся білоруської письменниці Світлани Алексієвич була українкою. За словами письменниці, саме вона навчила її любити, любити Україну, любити світ та людину. Цей світ показує те, чим є наше життя, а тому страждання – це наш головний капітал, каже письменниця.
Ми всі заручники культури страждань. Всі можуть розповісти, як вони страждають, що вони зробили. А любов – це якась така митьСвітлана Алексієвич
«Ми всі заручники культури страждань. Усі можуть розповісти, як вони страждають, що вони зробили. А любов – це якась така мить. Страждання – це міра всіх речей наших. Це говорить про те, якщо вірити Достоєвському, що душа людини працює. Це говорить про те, що ми можемо не боятись майбутнього, ми до нього готові», – зауважує Світлана Алексієвич.
Я писала листа Надії Савченко: «Надя ти прекрасна людина, але залишайся житиСвітлана Алексієвич
Радянські часи були сповнені ідеалізму, оскільки тоді людина була звільнена від життя, вона жила ідеями, але сьогодні найціннішим є людське життя, вважає письменниця.
«Коли я писала листа Надії Савченко, вона голодувала в черговий раз, я писала: «Надя ти прекрасна людина, але залишайся жити. У тебе буде життя – ти все ще доведеш, ти все ще зробиш», – розповідає письменниця.
Свобода як результат декомунізації
Українці мають продовжувати декомунізацію, щоб здобути свою свободу і не розчаруватись, як це сталось із білорусами, наголошує Світлана Алексієвич.
Дуже правильно робите, що проводите декомунізацію . Її потрібно проводити стрімко і всенародно, її потрібно пояснювати людямСвітлана Алексієвич
«Ви в останні роки після революції, після Майдану дуже правильно робите, що проводите декомунізацію . Її потрібно проводити стрімко і всенародно, її потрібно пояснювати людям. Тому що ми у Білорусії живемо з почуттям поразки. Те, на що ми сподівались, не сталося. Свободи ми не змогли досягти», – зазначає Алексієвич.
Письменниця надихає на інше сприйняття часу, на те, як не замикатись у теперішньому, не боятися правди, звільнятись від тягаря пам’яті та перетворювати її на надію на майбутнє, зауважує Олексій Сігов, випусковий редактор видавництва «Дух і літера».
«Для мене після цієї зустрічі є якесь відчуття спокою. Пані Світлана дуже унікальна, вона якось відчуває людину. Вона змушує задуматись і роздумувати. У мене буде багато над чим пороздумувати. Найбільше, що я винесла після цієї зустрічі – це те, що треба бачити в людині перш за все людину, а не когось іншого», – каже Радіо Свобода студентка НаУКМА Світлана Залога.
Леонід Фінберг ініціював видання книг письменниці українською мовою. Він вважає, що ніхто ще так не показав трагічність людини за радянських часів, яка не здатна сприймати волю.
Нещастя, людські страждання, війна, трагізм радянської людини – теми, до яких звертається білоруська письменниця Світлана Алексієвич. Для написання однієї зі своїх книжок вона відвідала Афганістан. На її думку, війна може здаватись яскравою і навіть дещо красивою, проте люди повинні не вбивати, а знаходити шляхи до порозуміння.
«Жахіть достатньо в нашому житті. Можна взяти вранці чашку кави, включити телевізор і зійти з розуму. Технології нас роблять присутніми у всьому світі. І ми відразу бачимо, що ми живемо у варварський час. Це ще не зовсім 21 століття, тому що замість того, щоб убивати ідеї, люди вбивають один одного. Я думаю, що люди повинні вбивати ідеї, а не один одного. Потрібно сперечатись, потрібно говорити», – наголошує письменниця.
