Спеціально для Крим.Реалії
При спілкуванні родичами і знайомими, які залишились у Криму, періодично спливає їхнє невдоволення низкою проблем, які вони вважають чисто кримськими. В особистому спілкуванні, на форумах, інтернет-сайтах кримчани скаржаться на погіршення ситуації з медициною, дорогами, великою кількістю сміття, нездатністю влади організувати нормальне життя та інші незручності. У своїх бідах вони традиційно звинувачують нерозторопність місцевої влади, яка, на їхню думку, і є коренем зла. І пишуть, пишуть Путіну, щоб нарешті прийшов і навів порядок у Криму. Вони не розуміють, що Путін уже навів порядок, що Крим поступово синхронізується з іншими регіонами Росії, в яких вже настільки звикли до подібного роду проблем, що сприймають їх як норму.
На місці кримчан, перш ніж скаржитись Путіну на пряму лінію, я б уважніше ознайомився з проблемами інших регіонів Росії. Тоді багато питань відпали б самі собою.
Дороги. Давайте почитаємо, що пишуть про дороги жителі міста Саратова.
«Їздив туди (у Саратов – авт.) восени минулого року. Туди поїхав через Пугачов. Поїздив багато де, але ця дорога вразила мене до глибини душі – ТАКОЇ УБИТОЇ ФЕДЕРАЛЬНОЇ ТРАСИ Я ЩЕ НЕ БАЧИВ. Купини, ями, висока колія – це все, що можна сказати про дорогу. І так відсотків 70 шляху, напевно, як тільки виїжджаєш з 63 області. У машині було четверо, кілька разів днищем діставав до колії, так машина пірнала на купині. Їхав 30 км/год дуже довгий відрізок шляху, ні краплі не перебільшую». Володя-танкіст (пост взятий з форуму міста Саратова).
Кримчанам треба розуміти, що дороги в Криму ще в досить непоганому стані, у російській провінції вони набагато гірші. І скаржитись на них президенту всієї Русі безглуздо: якщо він у Саратові не може навести порядок, то з якого це дива він стане це робити в Криму?
Медицина. Скарг на стан медицини в Криму на пряму лінію надходить більш ніж достатньо. Кримчани сподіваються, що як тільки президент дізнається про проблеми медицини на півострові, він усе владнає. Вони просто не хочуть замислюватись про те, що проблеми ці – загальноросійські, і що в інших регіонах Росії стан медицини не кращий, а часом і гірший. Давайте дамо слово звичайному сільському фельдшеру Сорокоумову з Приамурського краю, інтерв'ю з яким було опубліковане в одному з російських ЗМІ:
«Я працюю тут третій рік після закінчення коледжу. На всю «швидку» нас двоє залишилось: я і дільничний терапевт, ось так по черзі і шпаримо. У зміну буває по 10-15 викликів, найчастіше гіпертонія, стенокардія, діти часто хворіють. Серйозно, за стандартами, допомогу надавати нічим. Медикаменти часто за свій рахунок купуємо, сечогінні завжди самі купуємо, лейкопластир теж».
Не треба скаржитись на погіршення якості медичної допомоги в Криму, її просто приводять у відповідність до російських «норм»
Тож не треба скаржитись на погіршення якості медичної допомоги в Криму, її просто приводять у відповідність до російських «норм». Стан російської медицини багато лікарів характеризує як катастрофічний. Чому вона має бути гарною і якісною в Криму, тоді як у Росії вона занепадає? Кримчанам не треба на це скаржитися, а прийняти це як даність, це реалії тієї країни, в якій вони опинилися, переважна більшість – проти своєї волі.
Геноцид малого бізнесу. На пряму лінію президенту Росії від кримчан-севастопольців надійшло запитання щодо покращення бізнес-клімату в Криму, підтримки малого бізнесу. На їхньому місці, перш ніж турбувати президента з таких питань, я б уважніше вивчив ставлення до малого бізнесу в Росії. Інакше як геноцидом це не назвеш. Коли в Євпаторії зносили торговельні намети, жінка, загорнута в російський прапор, зверталась по допомогу до президента, не розуміючи, що намети зносять не лише в Євпаторії, але і в інших регіонах Росії. Навіть у Москві неугодні владі торгові ряди знищують екскаватором. Чому в Криму мають створити тепличні умови для бізнесу, якщо їх немає ніде в Росії?
«28 лютого на Театральній площі в Калузі відбулися символічні «похорони» малого бізнесу. До вінка з жалобною стрічкою і надписом «Малому бізнесу від калужан», встановленого на місці знесеного владою газетного кіоску, містяни, які втратили роботу в умовах кризи, покладали квіти на тлі звучання класичної музики».
Геноцид малого бізнесу – сувора реальність Росії: його всюди знищують, не лише в Криму
Кримчанам час уже зрозуміти, що це в усій Росії так і скаржитись президенту на геноцид малого бізнесу не варто. Просто треба зрозуміти, що Крим став російським, а значить проблеми з підтримкою малого бізнесу вже не кримські, а загальноросійські. Не витрачайте свій час, від ваших звернень нічого не зміниться. Геноцид малого бізнесу – сувора реальність Росії. Його всюди знищують, не лише в Криму, і скаржитись на це не має сенсу, це марна втрата часу.
Приватна власність. Кримчани ставлять питання на пряму лінію про захист приватної власності, свавілля, незаконне знесення будівель, рейдерські захоплення. На їхньому місці я б не став цього робити, не вивчивши ставлення до приватної власності на материковій Росії. Поцікавитись, наприклад, рейдерськими захопленнями в сусідньому Краснодарському краї, де рейдерство і захоплення земельних ділянок стали буденним явищем. Не треба писати про це президенту, тепер ви в Росії, а в Росії права приватної власності зневажають на кожному кроці. Вивчіть досвід сочинців, у яких зносили будинки під час підготовки до Олімпіади, і вам багато що стане зрозумілим. Ви маєте усвідомити, що тепер ніяких прав у вас немає, не треба турбувати президента, він вам все одно не допоможе. Ось лист форумчанина з Сергієва-Посада, (Московська область), де зносять законно збудовані дачні ділянки:
«У нас насправді інша проблема: чи існує право власності в Росії? Нам держава видала документи про власність під дачне будівництво без обмежень, наші ділянки занесені в кадастр, ніякої охоронної зони там не було і немає досі. Тепер нашу власність ставлять поза законом, знецінюють її, ведуть до поступового знищення хитромудро і цинічно, так, щоб і компенсацію не платити. Хто захистить власника в Росії? Наші права порушені, ау, почуйте нас!»
Чому в Криму має бути інакше, якщо в усій Росії так? Кримчанам уже час зрозуміти, що скаржитись на свавілля не варто, в тій державі, в якій вони опинились, це норма, правило, буденна російська дійсність.
Житло та комунальні послуги. Кримчани пишуть президенту, скаржаться на збільшену вартість комунальних послуг, квартплати. А ось це вони даремно роблять. Кримчани не розуміють, що у них квартплата поки що нижча, ніж на материковій Росії, і що вона буде тільки зростати. Не треба скаржитися на це президенту, ну не може ж він спеціально для кримчан зробити її нижчою. А ось підвищити може і обов'язково це зробить. Скаржитися марно. Квартплата за двокімнатну квартиру з 1 прописаною людиною в Росії становить від 2500 (ветеран праці, пенсіонер, пільги) до 7000 рублів на місяць (відомості по Новосибірську, в Москві та Санкт-Петербурзі квартплата вища), і в Криму буде точно така ж, можливо, що і московська. Багато росіян за квартиру віддають половину своєї зарплати. Скаржитися марно, просто треба приготуватися до того, що квартплата в Криму буде поступово наздоганяти загальноросійську, а значить треба буде платити 5-7 тисяч рублів на місяць за двокімнатну квартиру, це в усій Росії так.
Зарплати. Севастопольці скаржаться президенту на вкрай низькі зарплати в місті. Перш ніж ставити такі незручні питання про це, їм би варто було повивчати, а скільки заробляють люди в російській глибинці. Упевнений, якби вони витратили півгодини часу і дізналися б, наприклад, скільки отримує фельдшер в Ханти-Мансійському краї, питання відпало б само собою. У російській глибинці досі рівень зарплат вкрай низький, листоноша в селі Іркутської області, який працює на півставки, отримує 2700 рублів на місяць. Молодий учитель, який прийшов працювати в школу, отримає 7000 рублів на місяць зарплати. У Республіці Комі зарплата виховательки дитячого садка – 9000 рублів на місяць, з яких 5 тисяч треба віддати за квартиру! Люди там просто виживають, а не живуть. Тому не варто ставити незручні запитання, в тому, що зарплати від них не підвищать, можна бути абсолютно впевненим. Севастопольці, не витрачайте свій час і час президента Росії, відповісти йому буде просто нічого.
Свобода слова. У нових реаліях зібратися на мітинг без дозволу влади є злочином. Але це ж по всій Росії так! Це не якийсь особливий стан облоги в Криму, це буденність російського життя, де за пост в блозі можуть і термін дати, прикладів більш ніж достатньо. Кримчанам треба поступово звикати до того, що вільно висловлювати свої думки, збиратися на мітинги вони більше не можуть, за винятком випадків, коли мітинг організований самою владою, тоді на ньому можна стягнутися в її підтримку, а ось альтернативні думки пора привчатися висловлювати на кухні і в колі друзів. Про свободу слова потрібно просто забути, її більше немає.
Кримчанам варто уважніше ознайомитися з новою батьківщиною. Тоді й запитання відпадуть самі собою. Не варто турбувати президента, особливо з питань, які є «нормою» в Росії. Кримчани до «приєднання» дуже слабко уявляли собі, що значить жити в російській глибинці, а тепер вони знайомляться з цим на власному досвіді. Так, досвід цей не найкращий, але час усвідомити, що управлінський хаос, у який занурився Крим, – це абсолютно нормальний стан для будь-якого російського регіону. На новій батьківщині це так, на жаль. Скаржитись на це президенту – це все одно, що скаржитись на дзеркало, в якому відображається крива, убога дійсність. Справа не у дзеркалі. Справа в дійсності.
Іван Ленський, американський блогер, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
