Спеціально для Крим.Реалії
Кримський півострів став майданчиком для великого інформаційного експерименту. Російські ЗМІ і місцеві прихильники Кремля в російському медіапросторі створили образ благодатній землі з щасливими жителями, довічно вдячними великому лідеру за возз'єднання, економікою, що бурхливо розвивається, запашними садами і повноводними ріками. У суспільстві панує гармонія і консенсус у ключових питаннях. Якщо ж трапляється щось погане, список будують підступних ворогів завжди напоготові, а зіркі яструби з ФСБ, Слідкому і прокуратури не дрімають.
Кримському обивателеві дійсно можна позаздрити. Це в Україні його з усіх боків оточувала сувора реальність: чиновники розкрадали бюджетні гроші, політики були брехливими і сварливими, а економіка – відсталою. У новому російському Криму все інакше. Хороші новини про звершення просто біжать одна за одною. Півострову виділяють дотації з держбюджету, реалізується якийсь черговий проект із поліпшення, оптимізації, пріоритетного розвитку. Керченський міст із кожною вбитою опорою наближає момент повного соціального благоденства. При цьому вражені кримськими благами інвестори ледь не в чергу стають, щоб доторкнутись до такого ласого пирога. Численні греки, італійці, алжирці та інші жителі закордону шикуються в чергу, аби впроваджувати передові технології, новаторські методи, вирощувати помідори, яблука і буйволів.
Кримські подвиги лише довершують сюжети загальноросійських новин, де епічний бій добра і зла не припиняється, а лише переходить з однієї стадії в іншу. Після порятунку Криму від «бандерівців» настала черга порятунку від них Донбасу. А після його «звільнення» і до боротьби зі світовим тероризмом – рукою подати.
Новий Крим став об'єктом чергового у світовій історії експерименту із заміни реальності на інформаційну картинку, а більшості його жителів такий розмін навіть припав до смаку. Якщо переконливо говорити про єдність і залякувати інакодумців статтями за екстремізм, ілюзія цієї єдності здасться непохитною істиною. Якщо зіпсувати відносини з усім цивілізованим світом, але переконливо показувати по телевізору радісні обличчя іноземних інвесторів, здасться, що передові уми Заходу вже усвідомлюють блага «возз'єднання». Якщо розвалювати економіку, але показувати репортажі про керченський міст, жити в кризі і бідності можна очікуваннями світлого майбутнього.
Тільки з боротьби ідей може народитись консенсус, із нещадної критики – конструктивні ідеї, з демократії – оновлення та удосконалення влади
Тільки реальність полягає в тому, що будівництво світлого майбутнього завжди підпорядковане певним законам. Розвиток народжується з плюралізму та конкуренції, конструктив – із дискусій і критики, капітали – зі співпраці та технологій. Вселити, що біле – це чорне, а чорне – це біле, можна. Тільки від цього пристрій світу не зміниться, а підміна рано чи пізно стане очевидною.
У цьому плані українська сувора реальність виглядає куди більш обнадійливо за кольорову картинку нового Криму, незважаючи на всю свою жорсткість, різкість і незграбність. У ній державні лідери помиляються, економіка країни в руїнах, схід у вогні, олігархи жадібні, а чиновники корумповані. Однак тільки з повного усвідомлення справжнього стану речей може виникнути справжнє потужне бажання змінюватись і розвиватись. Тільки з боротьби ідей може народитись консенсус, із нещадної критики – конструктивні ідеї, з демократії – оновлення та удосконалення влади. У муках і болю розрухи українці народжують дійсно нову європейську країну без ілюзій. У розрусі вони домовляються про самих себе, щоб зробити впевнений крок у майбутнє.
В України на шляху до розвитку і оновленню багато перешкод, у неї грізний зовнішній ворог в особі російського інформаційного монстра і ще більш підступний і жорстокий внутрішній ворог – корупція. Але у неї безліч справжніх друзів у цивілізованій частині світу, які простягають руку допомоги у найбільш критичний момент історії. І в неї ще більше друзів і союзників у особі багатьох тисяч чесних і порядних людей, які розуміють, наскільки важким є становище країни, але готові цеглинка за цеглинкою вибудовувати новий будинок.
Іван Сергєєнко, кримський оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
