Доступність посилання

Володимир Земляний: Кріпити мир війною


Акція «Російське вбиває», Дніпропетровськ, 16 квітня 2016 року

Через 70 років після закінчення Другої світової війни, Росія, натягуючи переможну ковдру на свою голову, показала світові, що взута в мілітаристські чоботи. На зорі вставання з колін, «божевільний всієї Русі» Володимир Жириновський сказав, що російський солдат митиме чоботи в Індійському океані. До речі, на початку XIX століття російська армія вже тупала пішки до Індії. Але навіть за межі Росії не вийшла. Похід закінчився на станції зі споконвічно російською назвою Мечетна. Того, хто послав служивих у далеку пішу подорож, палочного царя Павла I, вбили вірні придворні. Підганяти індійських ходоків стало нікому.

Напевне, тоді Жириновський, кажучи про берега Індії, про них навіть і не мріяв – для початку необхідно було привчити суспільство до думки про нові завоювання. Ніби несерйозно, нерозумно жартома, начебто навмисно... Так почалося вкручування в голови мільйонів громадян шурупів імперської гегемонії. «И на Тихом океане свой закончили поход». Залізна думка про світову експансію з роками прижилася, і тепер російські мізки вимагають продовження походу. Не обов'язково мити чоботи в Індійському океані. Підійде Чорне або Середземне море, в крайньому випадку, можна зйти в Каспій...

Багато разів вже було сказано, що Російська Федерація Путіна схожа на Радянський Союз Сталіна. Той почав з відновлення кордонів Російської імперії – звідси завоювання Прибалтики, похід на Фінляндію, приєднання Західної України. Путін намагався економічно зав'язати в новий митний Союз колишні республіки померлого Союзу, окресливши зону своїх інтересів, пішов війною проти Грузії та України. Сьогодні, під виглядом миротворця, Путін розпалює війну в Сирії, намагаючись втягнути у війну інші країни.

Навіщо ж Росія втручалася в мультинаціональний конфлікт, якщо «тут не зрозуміти нічого», якщо про його особливості Путіну «ніхто нічого не говорив»?

Вдумайтеся, заради миру в Сирії російські літаки бомблять мирних громадян, як було, наприклад, з туркоманами, що мають з турками одне коріння. Президент Туреччини особисто вказував Президенту Росії, що «тут Ісламської держави немає». У відповідь Путін закосив під Жириновського: «Розумієте, про так званих туркоманів я не чув. Я знаю, що туркмени живуть, наші рідні туркмени, в Туркменістані, а тут не зрозуміти нічого»... Навіщо ж Росія втручалася в мультинаціональний конфлікт, якщо «тут не зрозуміти нічого», якщо про його особливості Путіну «ніхто нічого не говорив»? Зрозуміло, що не для гасіння пожежі війни, а для її поширення. Російські літаки, залітаючи «через незнання» в повітряний простір Туреччини, отримали у відповідь удар, один порушник був збитий. Путін оголосив, що готує заходи у відповідь: «І вони ще не раз пошкодують про скоєне. Ми знаємо при цьому, що треба робити». Туреччина пережила низку терористичних атак, останнім часом її обстрілюють із сирійської території. Це відповідь Путіна?!

А навіщо російські військові літаки небезпечно маневрують поруч із пасажирськими повітряними судами різних країн, навіщо регулярно порушують повітряний простір інших держав? Ось новина від 29 березня: «Сили оборони Естонії констатували факт появи у «своєму небі» російського Ан-26». Декількома днями раніше «винищувачі повітряної поліції вчора і сьогодні (в п'ятницю та суботу) піднімалися на перехоплення над Балтійським морем неподалік від кордону Латвії літака Іл-20, що належить збройним силам РФ». Але Путіну швидко приїлися і турецькі помідори, і навіть прибалтійські шпроти. 12 квітня американський есмінець «Дональд Кук», перебуваючи в нейтральних водах Балтики був «понарошку» атакований російським Су-24. Бойовий літак пролетів у десяти метрах від бойового корабля. «Дії російських пілотів, як мінімум, змусили понервувати американців», – пересмикують російські ЗМІ. А що, треба щоб з корабля дали залп?

«Постійна присутність військ НАТО має гарантувати стримування агресора з акцентом на захист Сувальського перешийка, який може стати потенційною метою Росії», – повідомив міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич. Тут розуміють, що після помідорів і шпрот на російський десерт, можливо, замовлять польські яблука. Втім, про апетити головного столувальника можна тільки здогадуватися. «Росія не повернеться до звичних відносин з Євросоюзом», – підтверджує політичний розлом офіційний представник російського МЗС Марія Захарова.

Світ опинився на порозі нової світової війни. Осередок для неї підготовлений

Світ опинився на порозі нової світової війни. Осередок для неї підготовлений. Якщо Жириновський впроваджував у російське суспільство ідею переможних походів, то Путін готує до думок про війну і смерть. «На миру и смерть красна», – говорив на одній з прес-конференцій російський президент. «Смерть – це ж жах. Ні, виявляється. Що таке «на миру»? Це означає смерть за другі своя, за свій народ, кажучи сучасною мовою, за Вітчизну», – переконував він у необхідності жертвопринесень. Слідом за Путіним вся державна машина працює на виправдання агресії. Виявляється, Будапештський меморандум порушили країни ЄС, – вважає та ж Марія Захарова, наївно думаючи, що окупація Криму Росією тільки зміцнила територіальну цілісність і суверенітет нашої країни. Принципове обстоювання безпринципності – прямий шлях до продовження діалогу мовою війни.

Українська казка розповідає, як жителі Києва довго приносили в жертву страшному Змію своїх синів і дочок, поки богатир Кирило Кожум'яка не вбив тирана. Казка була записана в Пирятинському повіті Полтавщини і видана Пантелеймоном Кулішем у середині ХIХ століття в Санкт-Петербурзі. Але є і російська народна казка, де Кирило названий Микитою, а київська земля – російською. А за Путіним – де російське, там і Вітчизна. Є де і в ім'я чого приносити жертви.

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG