Доступність посилання

Микола Голомша

Великий гріх – зруйнувати гніздо лелеки. Кажуть, тому, хто на це зважиться, не уникнути нещастя. Тож недарма люди завжди ставились до цих птахів із повагою та любов’ю. Лелеки віками уживалися з людьми, вірили їм, не боялись. Наші предки вважали, що повертаючись із вирію (вирій асоціювався з раєм), лелеки приносять із собою нові душі. І це душі тих, хто народжуватиметься навесні та влітку. Люди оберігали лелек і раділи їхній присутності на обійсті. Вірили, що там де, вони поселялись, буде добро, щастя і спокій.

У день 30-річчя найбільшої техногенної катастрофи, коли людство поминало героїв-ліквідаторів і вкотре замислювалось над недопущенням подібної планетарної трагедії в майбутньому, псевдосуд окупованого путінською Росією Криму постановив визнати громадське об’єднання «Меджліс кримськотатарського народу» екстремістською організацією і заборонити його діяльність на території Російської Федерації».

Сімдесят два роки до цього, травневого ранку 1944 року, без будь-якого рішення суда чи іншої формально-правової причини (не вважати ж таким документом закриту постанову Державного комітету оборони СРСР № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 року про виселення кримців) війська НКВС СРСР оточили поселення кримських татар. Протягом трьох народ депортували за межі півострова, переважно до республік Середньої Азії.

Путін і його поплічники прекрасно розуміють, що допоки кримські татари житимуть на півострові, говорити про «русскій» Крим як мінімум недоречно

Між цими двома подіями вмістилось життя одного покоління кримських татар. Ще живі ті, кого виселяли 1944-го. І зараз знову над ними згустились хмари пришвидшеного витіснення корінного народу з їхньої історичної батьківщини, з їхнього гнізда. Путін і його поплічники прекрасно розуміють, що допоки кримські татари житимуть на півострові, говорити про «русскій» Крим як мінімум недоречно.

Та незважаючи на протести й наполягання світової громади скасування цього облудливого рішення, Кремль навряд чи дасть «задній хід». Уже протягом двох років путінці проводять послідовну політику, спрямовану на витіснення кримських татар з історичної Батьківщини та перетворення Криму на суто військово-ядерну базу-плацдарм. Тому заклики і звернення від президентів і держав до Путіна заздалегідь приречені на ігнорування.

Найпотужнішим кроком з боку України мала би стати зміна статусу Криму. Варто було б це питання вирішувати комплексно. Маю на увазі формування відповідних структур нової автономії, обрання та призначення посадових осіб, визначення тимчасового місця для столиці, наприклад, міста Генічеська. Однак наразі ми можемо з сумом констатувати, що законодавчо-дипломатичного прогресу з цього питання не відбувається.

Надання національно-територіальної автономії у складі України визначило б достатньо юридичних аспектів для позиціонування кримських татар у світі. До того ж, зовсім в іншому світлі поневолені народи Російської Федерації, які теж мріють про справжню, а не декларативну самостійність в партнерській федерації народів, побачили б перспективи щодо свого майбутнього після путінського федерального ярма народів. Сьогодні Путін системно нищить це майбутнє за мовчазної згоди російських громадян, до складу яких входить понад 160 національностей і етнічних груп.

У кримськотатарського народу є один потужний союзник і захисник — український народ, Українська держава​

Наразі ми бачимо, що Кремль продовжує політику вседозволенності, а Захід шукає можливості гібридного замороження конфлікту на сході України. Про Крим мова публічно практично не ведеться.

Відбувається це на тлі дипломатично-ритуальної риторики міжнародних лідерів (зустріч п’яти країн ЄС і США) про російську агресію, яка загрожує мирній Європі, про що нещодавно у Ганновері говорив президент США Барак Обама. Ще він говорив про необхідність разом захищати спільні цінності. Але вже за кілька днів експерти висловили подив наполяганням представника Держдепу США Вікторії Нуланд якнайшвидше провести вибори на окупованій території Донеччини. Щось у цій позиції не збігається з заявою Обами про спільні цінності.

Сьогодні кримськотатарський народ залишився наодинці з агресором. І боротися він змушений лише власними силами. Керівний орган Меджлісу іде в підпілля – саме так слід розуміти заяву його голови Рефата Чубарова про запроваджння надзвичайного стану для Меджлісу в умовах тимчасової окупації.

У кримськотатарського народу є один потужний союзник і захисник — український народ, Українська держава. І ми маємо докласти всіх зусиль для звільнення Криму, звільнення киримли. Вісімнадцятого травня країна відзначатиме День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. До цього дня у нас є час відновити історичну справедливість і затвердити рішення Верховної Ради про надання Криму статусу національно-територіальної автономії у складі Української держави.

А окупантів, тих, хто двічі зруйнував гніздо киримли, чекають попереду нещастя і втрати. І хата їхня може згоріти, як горіли домівки тих, хто рушив лелечині гнізда...

Микола Голомша, політик, юрист

Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції

XS
SM
MD
LG